№ справи687/1049/25
№2/687/653/2025
24 листопада 2025 року селище Чемерівці
Чемеровецький районний суд Хмельницької області
в складі судді Горобець Н.О.,
справа № 687/1049/25;
сторони та інші учасники справи:
позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,
встановив:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В жовтні 2025 року Товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 12 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 00-9812985, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 11500 грн, які остання зобов'язувалася повернути у встановлений строк та сплатити відсотки за користування ними.
20.01.2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно з умовами якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Ейс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №Б/Н від 20.01.2025 року до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37588,34 грн, з яких: 11000,66 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26587,68 грн - сума заборгованості за процентами.
Після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, відповідач не здійснила жодного платежу на погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.
З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 37588,34 грн заборгованості, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Відповідач відзиву до суду не подав.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача, разом з поданням позовної заяви подав також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Чемеровецького районного суду від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язано АТ КБ «Приват Банк» надати суду виписку по картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1
24.11.2025 розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
12 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитної лінії № 00-9812985 (далі Договір). Договір підписано електронним підписом позичальника 53968, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить розділ 8 Договору «Реквізити та підписи сторін».
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору, - сума кредиту складає 10000,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія. Строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 07 червня 2025 року.
Згідно п. 1.4 Договору позичальник зобов'язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичну дату оплати процентів, а саме 27 червня 2024 року та на кожний 15 день після цієї дати протягом строку кредитування.
Відповідно до п.1.5. Договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.3 цього Договору. Відповідно до п. 1.5.2. Договору знижена процентна ставка становить 1,00% від суми кредиту за кожен день користування кредитом і надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною в п. 1.4 цього Договору.
Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15% від сум кредиту, що складає 1500,00 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених п. 3.5 цього Договору (п. 1.6 Договору).
Згідно п. 1.7 денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5%. Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання позичальником права на знижену процентну ставку та з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5%.
Відповідно до п. 1.8 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою на дату укладення цього Договору становить 11985,72%.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладення цього Договору становить 9472,53%.
Згідно п. 1.9 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту виключно за стандартною процентною ставкою на дату укладення цього Договору становить 63700,00 грн.
Орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладення цього Договору становить 63025,00 грн.
Згідно з п. 2.8 Договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту «12 червня 2024 р.», сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 10000,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (а.с.12-16).
ТОВ «Платежі онлайн» довідкою № 172/02 від 06.02.2025 р. повідомило, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішну транзакцію (видачу) 12 червня 2024 року о 08 год 44 хв на платіжну карту № НОМЕР_1 коштів у сумі 10000 гривень (а.с 22).
Повідомленням АТ КБ «Приват Банк» від 31.10.2025 року та випискою по банківській карті за період з 12.06.2024 року по 20.01.2025 року підтверджується, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , на яку 12 червня 2024 року зараховано 10000 грн (а.с. 73-74).
20 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно з умовами якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 48-50).
Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 00-9812985, сума заборгованості за основною сумою боргу - 11000,66 грн; сума заборгованості за відсотками - 26587,68 грн, сума заборгованості за штрафними санкціями - 5000,00 грн, загальна сума заборгованості по тілу і відсотках - 37588,34 грн (а.с. 46).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Стосовно правонаступництва за борговими зобов'язаннями.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Досліджені судом докази, підтверджують, що ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» за своїми правовими статусами відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договори відступлення права вимоги є обов'язковими для виконання.
Також наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу прав грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором №00-9812982 , укладеним 12 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 .
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Суд встановив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Макс Кредит» було укладено кредитний договір №00-9812985 від 12 червня 2024 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Відповідно до умов договору ТОВ «Макс Кредит» надало відповідачу кошти в сумі 10000 грн строком на 360 днів, а остання зобов'язувалася повернути кошти, сплатити відсотки за користування ними, комісію, розмір яких визначений договором.
12 червня 2024 року кредитні кошти були перераховані відповідачу.
Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Макс Кредит» суд вважає доведеним, крім цього зазначена обставина не заперечується відповідачем.
Згідно із наданої ТОВ «ФК «Ейс» виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9812985 від 12 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 складається із тіла кредиту - 11000,66 грн, процентів - 26587,68 грн, а всього 37588,34 грн (а.с. 41).
Також, згідно з наданого ТОВ «Макс Кредит» детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-9812985 від 12 червня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 сплатила 26.06.2024 року - 1500,00 грн., 09.07.2024 року - 2000,00 грн, 12.07.2024 року - 671 грн. Заборгованість складається із основного зобов'язання - 9500,66 грн, процентів - 26587,68 грн, комісії - 1500,00 грн, штрафних санкцій - 5000,00 грн, а всього 37588,34 грн (а.с. 42-43).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд визнає необґрунтованим виходячи з наступного.
З узгодженого сторонами у кредитного договорі графіку платежів (а.с. 16 зворотній бік) вбачається, що ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 передбачили, що відповідач має сплатити щомісячний платіж у строк до 27.06.2024 року в розмірі 1500,00 грн, з яких 1500,00 грн - сума погашення заборгованості за процентами. 27.06.2024 року відповідач сплатила 1500,00 грн.
Наступний платіж відповідач мала сплатити в строк до 12.07.2024 року в сумі 2175,00 грн. Як вбачається з детального розрахунку заборгованості, ТОВ «Макс Кредит» за період з 28.06.2024 року по 12.07.2024 року нарахувало відповідачу 2171,66 грн процентів з розрахунку 1,45% в день. ОСОБА_1 сплатила 09.07.2024 року - 2000,00 грн, 12.07.2024 року - 671 грн, тобто сплатила 2171,66 грн процентів та частково тіло кредиту 499,34 грн (2000+671-2171,66). Отже, з 13.07.2024 року заборгованість за тілом кредиту склала 9500,66 грн (10000-499,34).
З 13.07.2024 року по 20.01.2025 року ТОВ «Макс Кредит» нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом на загальну суму 26587,68 грн з розрахунку 1,45% від суми кредиту, що становить 137,76 грн. в день, зокрема нараховано 5510,04 грн процентів за період з 13.07.2024 року по 19.08.2024 року та 21215,04 грн процентів за період з 20.08.2024 року по 20.01.2025 року.
Однак, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (до 20 серпня 2024 року).
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір було укладено 29 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому вказані норми повинні бути враховані під час укладення договору.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.
Таким чином умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення стандартної процентної ставки у розмірі 1,45 % після 20 серпня 2024 року у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Таким чином загальний розмір заборгованості за процентами становить 19865,90 грн, з них 5234,88 грн за період з 13.07.2024 року по 19.08.2024 року (137,76х38 днів), 14631,02 грн за період з 20.08.2024 року по 20.01.2025 року (9500,66х1%х154 дні).
За таких обставин, позовна заява ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 29366,56 грн, а саме 9500,66 грн - заборгованості за тілом кредиту, 19865,90 грн - заборгованості за процентами.
Розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунокдержави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у розмірі 2 422,40 грн, а всього 9 422,40 грн.
Позивачем 20 серпня 2025 року укладено договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 з Адвокатським бюро «Соломко та Партнери». Згідно умов договору конкретне доручення клієнта визначається в окремій додатковій угоді. Гонорар адвоката складається з суми вартості, тарифи яких узгодженні сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (а.с. 39-40).
З додаткової угоди № 25770855741 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року вбачається, щоАдвокатське бюро «Соломко та Партнери» взяло на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9812985 від 12.06.2024 року, боржником за яким є ОСОБА_1 (а.с. 38).
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року, Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» надані послуги, пов'язані із складанням позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9812985 від 12.06.2024 року, вивченням матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, підготовка адвокатського запиту, підготовка клопотання про отримання інформації, на що витрачено 6 годин. Вартість послуг - 7 000 гривень (а.с. 37).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними. Переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів. Обсяг наданих до позовної заяви доказів є невеликим, участі в судового засіданні представник позивача не брав.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн, який є очевидно завищеним.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
При розподілі судових витрат по сплату судового збору, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 37588,34 грн та задоволено на суму 29366,56 грн, тобто на 78,13 % (29366,56х100:37588,34). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1892,62 грн (2422,40х78,13%:100).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-286 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 29366 (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят шість) гривень 90 коп. заборгованості за кредитним договором №00-9812985 від 12 червня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 1892 (одна тисяча вісімсот дев'яності дві) гривні 62 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисяч) гривень 00 коп..
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, 8 офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Н.О. Горобець