Справа № 686/19397/25
Провадження № 2/686/6512/25
(заочне)
24.11.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Стефанишина С.Л.
при секретарі судового засідання - Гайдуку А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
08.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки, у якому просить здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку загальною площею 70,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.03.2020 року було придбано житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на вказаний будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано на ОСОБА_2 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.02.2025 року у справі №686/30974/24 шлюб, зареєстрований 03 липня 2006 року Виконавчим комітетом Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області актовий запис №14 між сторонами було розірвано.
У зв'язку з викладеним, позивач вважає придбаний житловий будинок спільною сумісною власності подружжя. Тому, враховуючи презумпцію рівності часток у праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, просить визнати за ним право власності на 1/2 частини житлового будинку.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.07.2025 року у зазначеній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.09.2025 року підготовче провадження по даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, його представник надіслав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, вимоги позову підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце проведення розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.
За таких обставин, оскільки проти цього не заперечував представник позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Чорноострівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області серії НОМЕР_1 від 03.07.2006.
Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.02.2025 року у справі №686/30974/24 шлюб між сторонами було розірвано.
За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі 12.03.2020 року ними було придбано спільне майно: житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Право власності на вказаний будинок зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 , про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.11.2024.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтями 60 СК України та статтею 369 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Відповідно до статті 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 р. у справі №638/18231/15 сформовано правовий висновок про те, що законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї.
Відповідно до статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).
Згідно із ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За таких обставин, в ході судового розгляду встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м., був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, тобто набутий ними за спільні кошти, в інтересах сім'ї, а отже є їх спільною сумісною власністю і підлягає розподілу, оскільки кожна із сторін відповідно до ст.ст. 370,372 ЦК України має право на 1/2 частину від спільного майна.
В свою чергу, відповідачкою не надано суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При розгляді даної справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1. Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Таким чином, вищевикладені обставини дають підстави для висновку про те, що зазначений житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та виходячи з правил рівності часток подружжя у спільному майні, слід здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку загальною площею 70,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідачки слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1315,08 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку загальною площею 70,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 733315268250.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1315,08 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 24.11.2025 року.
Суддя Сергій Стефанишин