Справа № 473/5769/25
іменем України
"25" листопада 2025 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді: Усікова О.В.,
за участю секретаря судових засідань Матвійця Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенську справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
- за ч. 1 ст. 164 КУпАП,
31.10.2025 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №873483, згідно якого 31.10.2025 р. близько 03:29 в м. Вознесенськ, вул. Центральна, поблизу буд. 19 гр. ОСОБА_1 на транспортному засобі ВАЗ 111 з д.н.з. НОМЕР_2 надавав послуги таксі з перевезення пасажирів без підтверджуючих документів зайняття підприємницькою діяльністю, а саме фізична особа підприємець.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні даного правопорушення не визнав, суду пояснив, що на момент виявлення правопорушення працівниками поліції він був належним чином зареєстрований як фізична особа - підприємець (ФОП).
Під час спілкування з працівниками поліції він повідомляв про наявність у нього статусу ФОП та просив перевірити цю інформацію або надати можливість пред'явити підтверджуючі документи, але працівники поліції не вжили заходів для такої перевірки чи отримання документів.
На підтвердження своїх слів, до суду були надані належні та допустимі докази, а саме:
-витяг з реєстру платників єдиного податку від 24.11.2025 року, який підтверджує, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП з 17.04.2019 року;
-витяг Державної служби України з безпеки та транспорту, номер та дата ліцензії № 206 від 15.05.2019 року, яка є чинною на час складання протоколу;
-податковими деклараціями платника єдиного податку ФОП від 31.01.2025 року, 09.05.2025 року та 10.11.2025 року.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, суд враховує наступне.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд відповідно до вимог ст. ст. 245, 280КУпАП повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова суду згідно ст. 283КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення судом першої інстанції провадиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі про адміністративне правопорушення конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Згідно ст. 251 КУпАП одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення. Він має містити усі перелічені у ст. 256 КУпАП відомості, які необхідні для вирішення справи, а без їх наведення він належної сили не має.
У протоколі серія ВАД №873483 від 31.10.2025 року в розділі склад адміністративного правопорушення вказано, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів у маршрутному таксі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Натомість суду не додано витягу чи інформації з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно не зареєстрований як ФОП чи суб'єкт господарювання.
Надані суду докази беззаперечно спростовують фактичні обставини, викладені у протоколі. Факт реєстрації ОСОБА_1 як ФОП з 17.04.2019 року та наявність чинної ліцензії від 15.05.2019 року на момент складання протоколу (31.10.2025) свідчать, що діяльність з перевезення пасажирів здійснювалася законно, як належним чином зареєстрованим та ліцензованим суб'єктом господарювання. Оскільки наявність і державної реєстрації ФОП, і чинної ліцензії повністю виключає ознаки об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який… встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 рішення від 06.09.2005 року), суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№ 46477/99) суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 247 КпАП України, обставина що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення
Оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні достатні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а також того, що він вчиняв дії, які становлять об'єктивну сторону даного правопорушення. Те, що певна особа є суб'єктом адміністративного правопорушення, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
П. 2 та п. 4 ст. 1 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що:
2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі;
4) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Оскільки належних, допустимих та несуперечливих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, - суду не надано, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є чи не є суб'єктом господарювання, не надано того, що саме він перевозив пасажирів та чи були такі в транспортному засобі як пасажири на момент складання протоколу, ліцензію ОСОБА_1 має та реєстрація його як ФОП теж наявна, тоді як суд не уповноважений збирати докази на підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки такий обов'язок ст. 251 КУпАП покладає на осіб, уповноважених складати протоколи, в даному випадку на працівників Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, - тому на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі відносно нього слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 164, п. 1 ч. 1 ст. 247, 283-285 КпАП України, суд
провадження в справі за ч. 1 ст. 164 КпАП України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.В. Усіков