Справа № 513/721/25
Провадження № 2/513/702/25
Саратський районний суд Одеської області
25 листопада 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді : В.С.Миргород
при секретарі судового засідання І.О.Аркуші
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» в особі представника позивача Варшавського Костянтина Антоновича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,-
29 травня 2025 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2035441506 від 24 січня 2021 року у розмірі 43 030,96 грн, укладеного з АТ «ОТП Банк», у зв'язку з ухиленням відповідача від добровільного виконання договірного зобов'язання. В позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 січня 2024 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2035441506, згідно якого відповідач отримав кредит на поточні потреби у сумі 24 100,00 грн.
АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за Кредитним договором №2035441506 від 24 січня 2024 року у сумі 43 030,96 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом у сумі 24 100,00 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 18 930,96 грн; пеня - 0,00 грн.
20 вересня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 01.02-24/24, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №2035441506 від 24 січня 2024 року.
З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №2035441506 від 24 січня 2024 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , в розмірі 43 030,96 грн, а також судові витрати.
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, шляхом направлення виклику до суду через систему електронний суд, який ним отримано, у судове засідання не з'явився. В позовній заяву просить суд розглядати справу у відсутність представника позивача та ухвалити рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, не проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яку повернуто з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», та шляхом розміщення оголошення на сайті веб-порталу «Судова влада України». Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зі згоди представника позивача, який заявою не заперечував проти винесення заочного рішення у випадку не надходження до суду відзиву у визначений строк, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що Розділ 2 Договору (Заява-анкета про надання банківських послуг АТ ОТП Банк №2035441506_CARD) передбачає, що попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, позичальник бажав оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб. Відповідно до умов договору, АТ «ОТП БАНК» взяв на себе зобов'язання з відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 , надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки.
На картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий за заявою Відповідача було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою. Згідно умов обслуговування кредитної лінії, за користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку. Розділ 2 Договору передбачає, що за користування Кредитом АТ «ОТП Банк» нараховує проценти у розмірі 5% в місяць. На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП БАНК» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Згідно з випискою по картковому рахунку Відповідачем використано кредит в загальному розмірі: 24 100,00 грн.
Факт отримання відповідачем вказаних коштів підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 від 21 березня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 , отримано кредитні кошти у розмірі 43 030,96 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 24 січня 2021 року №2035441506 (клієнт ОСОБА_1 ), свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Згідно з випискою по картковому рахунку Відповідачем використано кредит в загальному розмірі: 24 100,00 грн. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов'язань перед Первісним Кредитором у зв'язку із використанням кредитного ліміту, відповідач здійснював часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за картковим рахунком шляхом поповнення цього рахунку у розмірі, зазначеному у розрахунку заборгованості, що є додатком до Позовної заяви. За час користування картковим рахунком (за інформацією від Банку) відповідач здійснив поповнення рахунку на загальну суму 35 380,57 грн (враховуючи те, що кредитний ліміт могло бути повністю/частково використано і погашено кілька разів підряд). Останній платіж надійшов 28.07.2023 на суму 44,12 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
20 вересня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 01.02-24/24, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором від договором №2035441506 від 24 січня 2021 року у розмірі 43 030,96 грн, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 01.02-24/24 від 20 вересня 2024 року.
У даній справі Договір факторингу № 01.02-24/24 від 20 вересня 2024 року у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.
За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором від №2035441506 від 24 січня 2021 року, заборгованість відповідача перед позивачем на дату звернення до суду складає: 43 030,96 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом у сумі 24 100,00 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 18 930,96 грн; пеня - 0,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
З огляду на вищевикладене, суд також стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПУО: 37616221), місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6), заборгованість за кредитним договором №2035441506 від 24 січня 2021 року у розмірі 43 030,96 грн (сорок три тисячі тридцять гривень 96 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПУО: 37616221), місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6), витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 25 листопада 2025 року.
Суддя В. С. Миргород