Справа № 473/3417/25
іменем України
"25" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 24 серпня 2020 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №147466.
Відповідно до договору ТОВ «ЗАЙМЕР» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів - до 22 вересня 2020 року (з можливістю продовження цього строку за ініціативою позичальника), який в свою чергу зобов'язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2 % на добу від суми залишку заборгованості за кредитом.
У разі порушення умов договору щодо вчасного повернення кредиту позичальник зобов'язався сплатити пеню у розмірі 5 % від розміру невиконаного грошового зобов'язання - до дня повного погашення заборгованості, але не більше ніж за 100 календарних днів.
17 лютого 2022 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» Договір факторингу №01-17/02/2022, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №147466 від 24 серпня 2020 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 16 квітня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 21 650 грн, у тому числі:
-прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 грн;
-прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 19 650 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача Пархомчук С.В. не з'явився, проте в окремому клопотанні просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляд справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача ОСОБА_2 в окремому клопотанні не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 24 серпня 2020 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №147466.
Відповідно до договору ТОВ «ЗАЙМЕР» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів - до 22 вересня 2020 року (з можливістю продовження цього строку за ініціативою позичальника), який в свою чергу зобов'язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2 % на добу від суми залишку заборгованості за кредитом.
У разі порушення умов договору щодо вчасного повернення кредиту позичальник зобов'язався сплатити пеню у розмірі 5 % від розміру невиконаного грошового зобов'язання - до дня повного погашення заборгованості, але не більше ніж за 100 календарних днів.
17 лютого 2022 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» Договір факторингу №01-17/02/2022, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №147466 від 24 серпня 2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник, погодившись з ними, підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов'язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «ЗАЙМЕР».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Відповідно до копії інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 05 травня 2025 року за вих. №39/05 (а.с. 29) останнє підтвердило той факт, що 24 серпня 2020 року на зазначену в кредитному договорі банківську картку відповідача було зараховано 2 000 грн, що повністю підтверджує факт виконання ТОВ «ЗАЙМЕР» свого зобов'язання перед відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав.
Згідно виписки з рахунку позичальника, станом на 16 квітня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 21 650 грн, у тому числі:
-прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 грн;
-прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 19 650 грн.
Однак суд не в повній мірі погоджується з вказаною випискою, а саме в частині нарахування процентів, оскільки вона суперечить умовам договору.
Як зазначалося вище, за умовами кредитного договору відповідач отримав кредит зі строком користування коштами протягом 30 днів, а саме до 22 вересня 2020 року (п. 1.2 договору). Порядок продовження строку користування кредитом передбачений п. 3.3.3 договору, за яким для такого продовження позичальник не пізніше останнього дня повернення кредиту зобов'язаний в повному обсязі сплатити нараховані проценти за кредитом. Проте матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем нарахованих в межах встановленого строку кредитування процентів, що є обов'язковою умовою для продовження строку кредитування.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За встановленого, нарахування договірних процентів поза межами строку кредитування (30 днів), тобто після 22 вересня 2020 року, не відповідає умовам договору.
Після вказаної дати позивач не позбавлений права вимагати сплати від боржника процентів за неправомірне користування чужими коштами відповідно до правил, встановлених п. 2.3 кредитного договору в сукупності з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Однак позивач не заявляв окремих вимог щодо застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов'язання, а тому такі вимоги не є предметом судового розгляду.
Таким чином, нараховані позивачем проценти після 22 вересня 2020 року стягненню не підлягають.
За встановлених обставин, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №147466 від 24 серпня 2020 року в загальному розмірі 3 200 грн, в тому числі:
- прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 грн;
- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 1 200 грн (2 000 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 2 % (встановлена у договорі процентна ставка)/100 х 30 днів (встановлений строк кредитування)), що відповідає положенням Додатку №1 до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 358,03 грн (пропорційно до розміру задоволених вимог).
Що стосується зазначених позивачем витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача надав копію Договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року з копією Додаткової угоди №1 від 27 грудня 2024 року, копію Акту про отримання правової допомоги від 15 вересня 2025 року, копію Платіжної інструкції № 3 9578 від 15 вересня 2025 року. Згідно наданих документів вартість наданих послуг становить 10 500 грн (консультація; складання позовної заяви, інших заяв, клопотань; виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції).
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв'язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на консультацію, складання позовної заяви. При цьому, вартість адвокатських послуг є неспівмірною з ціною позову. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, наданими послугами, ціною позову (з урахуванням розміру задоволених позовних вимог) є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту від 24 серпня 2020 року №147466, що утворилася станом на 16 квітня 2025 року, а саме: заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень; заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом (за період з 24 серпня 2020 року до 22 вересня 2020 року) у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) гривень, а всього в загальному розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень, а також 1 358 (одну тисячу триста п'ятдесят вісім) гривень 03 копійки судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв