Справа № 473/2621/25
іменем України
"24" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 18 липня 2023 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 . Кредитний договір №18.07.2023-100002745.
Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн з загальним строком користування коштами протягом 70 днів з дня надання, з первинним періодом кредитування в 14 днів (щоразу продовжується в межах загального строку кредитування), а відповідачка зобов'язалася повернути кредит до 25 вересня 2023 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,3 % за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту.
У разі прострочення виконання позичальницею грошового зобов'язання остання зобов'язалася сплачувати на користь кредитодавця неустойку у розмірі 100 грн за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити 474,5 % річних за період прострочення.
Проте позичальниця свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 20 травня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 20 600,02 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 10 000 грн;
-заборгованість за процентами - 9 100,02 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 500 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.
В судове засідання представниця позивача Горна В.І. не з'явилася, проте у позові просила про розгляд справи без її участі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача у позові не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та відповідно до наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 18 липня 2023 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 . Кредитний договір №18.07.2023-100002745.
Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн з загальним строком користування коштами протягом 70 днів з дня надання, з первинним періодом кредитування в 14 днів (щоразу продовжується в межах загального строку кредитування), а відповідачка зобов'язалася повернути кредит до 25 вересня 2023 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,3 % за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту.
У разі прострочення виконання позичальницею грошового зобов'язання остання зобов'язалася сплачувати на користь кредитодавця неустойку у розмірі 100 грн за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити 474,5 % річних за період прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов'язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Споживчий Центр».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Водночас ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 18 липня 2023 року №2341162210 (а.с. 13) вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» повністю виконало взяті на себе зобов'язання перед позичальницею шляхом перерахування кредитних коштів у розмірі 10 000 грн на зазначену в кредитному договорі банківську картку № НОМЕР_1 .
У той же час, позичальниця взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 20 травня 2025 року їй нараховано заборгованість у загальному розмірі 20 600,02 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 10 000 грн;
-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 18 липня 2023 року до 25 вересня 2023 року) - 9 100,02 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 500 грн.
Однак суд не повністю погоджується з таким розрахунком в частині нарахування процентів, розмір яких до стягнення становить 9 100 грн (10 000 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 1,3 % (узгоджена в договорі процентна ставка) / 100 х 70 (узгоджений в договорі строк користування кредитом в днях)).
В іншій частині нарахування повністю узгоджуються з умовами кредитного договору.
За такого, встановлена судом заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2 422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №18.07.2023-100002745 від 18 липня 2023 року, що утворилася станом на 20 травня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 18 липня 2023 року до 25 вересня 2023 року) у розмірі 9 100 (дев'ять тисяч сто) гривень; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, а всього в загальному розмірі 20 600 (двадцять тисяч шістсот) гривень, а також в повернення 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 20 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв