Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/1860/25
Номер провадження: 1-кп/511/273/25
25 листопада 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025163250000158 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.05.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Іркутської області міста Усть-Ілімськ Російської Федерації, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, офіційно не працюючого, на час вчинення злочину працював за наймом та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час є особою без визначеного місця проживання, з 22.10.2025 року знаходиться у КУ «Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання» за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 , обвинувачується у тому, що 21.04.2025 року о 13 годині 27 хвилин, знаходячись у приміщенні господарської будівлі, розташованої на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , з хуліганських мотивів, шляхом вільного доступу, маючи прямий умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, підійшов до скирти сіна, яке зберігалось у приміщенні вказаної господарської будівлі та за допомогою запальнички, яку приніс із собою, підпалив його, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Внаслідок пожежі, шо виникла в результаті вказаних дій ОСОБА_5 , було знищено господарські будівлі загальною площею приблизно 158м2 , що належить потерпілому ОСОБА_6 , свійські тварини та птиця, а саме: кури декоративні у кількості 10 штук, качки у кількості 5 штук, перепілки у кількості 20 штук, чим завдано матеріальні збитки потерпілому на загальну суму 898 501 (вісімсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот одну) гривню.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчинені кримінального правопорушення за ч.2 ст.194 КК України, визнав у повному обсязі, покаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що він разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_8 , приблизно за три тижні до того як він здійснив підпал, познайомились з ОСОБА_9 . Оскільки він не мав роботи та не мав власного житла, ОСОБА_10 запропонував їм проживати на території його домогосподарства що розташоване в с.Хомінка Одеського району Одеської області та працювати на нього, а саме допомагати по господарству. Вони з дружиною погодились на цю пропозицію. До його обов'язків входило пасти та доїти кіз, займатися іншою роботою що стосувалась догляду за іншими тваринами та птицею. Працювати вони повинні були кожного дня без вихідних з 07 до 21 години. Проте станом на 21 квітня 2025 року, він особисто настільки втомився від того, що постійно треба було доїти кіз, в той час як інші люди відпочивають, що він від злості, яка його раптом накрила, взяв запальничку та підніс її до скирти сіна і підпалив. Він не може пояснити навіщо він так вчинив, але коли почалася пожежа, він одразу всіх покликав та дізнався, що це він здійснив підпал. Наразі він повністю усвідомлює серйозність наслідків своїх протиправних дій, жалкує шо таке сталося та щиро кається.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що він є фізичною особою підприємцем, має власне господарство та ферму. Так, наприкінці березня місяця він надав оголошення про наймання працівників. До нього прийшли ОСОБА_5 та його жінка - ОСОБА_8 . Він розповів їм про умови праці та оплату труда, крім того надав їм окреме місця для проживання. Він уклав з ними відповідні угоди і вони почали працювати у нього на господарстві. Все було добре, ОСОБА_11 виконував свою роботу без яких небудь нарікань, іноді тільки були якісь зауваження до нього, коли він був в стані алкогольного сп'яніння. 21.04.2025 року, коли він був вдома у м.Одеса, йому зателефонували та повідомили, що у нього в с.Хомінка на господарстві сталася пожежа. Коли він приїхав і побачив, що там сталося, він був дуже розчарований, намагався запитати ОСОБА_5 навіщо він це вчинив, але той не заперечував, що саме він підпалив його господарство та казав, що втомився доїти кіз.
Крім того, потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що діями ОСОБА_5 йому завдано матеріальної та моральної шкоди, оскільки в наслідок пожежі було знищено його нерухоме майно, та загинули свійскі тварини та птиця декоративних порід, про що він зазначив у своєму цивільному позові, який просить суд розглянути та задовольнити в повному обсязі.
Крім визнавальних показів вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується:
-Витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025163250000158 від 13.05.2025 за правовою кваліфікацією ст.194 ч.2 КК України та відповідним рапортом на підставі якого внесені відомості до ЄРДР (а.с.112, 113);
-Протоколом огляду місця події від 13.05.2025 року з фототаблицями, згідно якого слідчим у присутності понятих за участю власника домоволодіння ОСОБА_6 , проведено огляд місця події за фактом підпалу господарської будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.116-128);
-Актом ДСУ ДСНС від 21.04.2025 року про пожежу та висновком про причини виникнення пожежі (а.с.130-131,132-137,138);
-Постановою слідчого від 13.05.2025 року про залучення ОСОБА_6 в якості потерпілого в рамках кримінального провадження (а.с.139-140);
-Договорами на виконання робіт (надання послуг) від 01.04.2025 року, з яких вбачається, що між ФОП ОСОБА_6 та громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , укладені відповідні договора з умовами виконання праці найманими працівниками та оплата праці. (а.с. 146-148,149-151);
-Заявою ОСОБА_6 від 17.05.2025 року, якою він надав слідчому диск з відеозаписом з камери відеоспостереження з записом від 21.04.2025 року та протоколом огляду предмета від 17.05.2025 року, яким слідчим оглянуто запис з зазначеного диску (а.с.152,153,154-158,159) ;
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.05.2025 року, відповідно до якого слідчим у присутності понятих свідку ОСОБА_13 пред'явлено особи для впізнання за 4 фотознімками, на запитання слідчого, свідок ОСОБА_13 вказав на знімок під №1, що він впізнає чоловіка на ім'я ОСОБА_14 , який причетний до підпалу 21.04.2025 року (а.с.160-161,162);
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2025 року, відповідно до якого слідчим у присутності понятих свідку ОСОБА_15 пред'явлено особи для впізнання за 4 фотознімками, на запитання слідчого, свідок ОСОБА_15 вказав на знімок під №4, що він впізнає чоловіка на ім'я ОСОБА_14 , який причетний до підпалу 21.04.2025 року (а.с.160-161,162);
-Заявою ОСОБА_5 , відповідно до якої останній добровільно видав слідчому запальничку за допомогою якої він 21.04.2025 року умисно пошкодив господарське приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом підпалу сіна та відповідним протоколом огляду предмета від 21.05.2025 року з фототаблицями (а.с.166,167-170);
-Постановою слідчого від 21.05.2025 року, якою запальничка «Clipper» яскраво-помаранчевого кольору, визнана речовим доказом по справі (а.с. 171-172)
-Протоколом проведення слідчого експерименту від 21.05.2025 року, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_5 добровільно розповів та показав на місці події яким чином за допомогою запальнички вчинив підпал сіна, внаслідок чого сталася пожежа (а.с.191-194,195)
Відтак, обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред'явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичні обставини і не заперечував проти них.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься тяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує такі обставини, що ОСОБА_5 :
-на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 187,188),
-є особою раніше не судимою (а.с. 186)
-відповідно до довідки-характеристики наданої Дачненською сільською радою, характеризується позитивно та компрометуючих матеріалів на громадянина ОСОБА_5 сільська рада не має. (а.с.189)
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 - є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , - судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді відносно ОСОБА_5 наданої суду Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації» в Одеській області, вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, при середньому рівні ризику небезпеки для суспільства, (у тому числі для окремих осіб) орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним, крім обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, покласти на особу додаткові обов'язки, передбачені ч.3 ст.76 КК України, зокрема не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; (а.с.97-101)
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань. Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає зазначити, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим та справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально - психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, та враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_6 який заявив матеріальні претензії до обвинуваченого, та просив призначити покарання відповідно до чинного законодавства, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України, так як його виправлення можливе без ізолювання від суспільства.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Крім того, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Щодо заявленого цивільного позову.
Так, 15.08.2025 року на адресу суду надійшов цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в якому просив визнати обвинувачуваного ОСОБА_5 цивільним відповідачем в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 13.05.2025р. за №12025163250000158 та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 1 541 640 п'ятсот сорок одна тисяча шістсот сорок) гривень та моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
Цивільний позов обґрунтовано наступним.
Внаслідок пожежі, що виникла в результаті неправомірних дій цивільного відповідача ОСОБА_5 знищено господарські будівлі, загальною площею, приблизно 158м2, що належать цивільному позивачу ОСОБА_6 на праві приватної власності, і, як наслідок, заживо вбиті тварини, а саме: свійські тварини та птиця (кури декоративні - 10 шт., качки - 5 шт., перепілка - 20 шт.), чим завдано ОСОБА_6 матеріальну та моральну шкоду. Зокрема, матеріальні збитки становлять 1 541 640 грн (один мільйон п'ятсот одна тисяча шістсот сорок) гривень, що підтверджується звітом з незалежної оцінки майна, проведений оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ТН» ОСОБА_16 .
Протиправні дії цивільного позивача/обвинуваченого призвели до душевних страждань позивача, негативних думок, стану постійного стресу через вчинення щодо нього кримінального правопорушення у виді підпалу його нерухомого майна.
Позивач просить врахувати, що у нього перед очима зберіглася картинка, як вогнем знищується його нерухоме майно, де знаходилися живі свійські тварини, що закарбувалась у його пам'яті, через що погіршився його сон, постійно відчувається тривога. До того ж, вчинення відносно нього злочину спричинило появу неконтрольованого відчуття, що таке може повторитись. Це все спричиняє йому вкрай глибокі душевні страждання та переживання, яких він не може позбутися.
Тому позивач вважає, що справедливим та співмірним заподіяній моральній шкоді стягнення на користь цивільного позивача з цивільного відповідача грошових коштів буде у сумі 200 000 гривень.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року судом прийнято цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до спільного розгляду з кримінальним провадженням та визнано цивільним відповідачем - обвинуваченого ОСОБА_5 (а.с. 90-91)
В судовому засіданні потерпілий (цивільний позивач) ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 діючий на підставі Ордеру серії ВН №1549254 від 01.08.2025 року, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
В судовому засіданні в ході розгляду заявленого цивільного позову, обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_5 заявлений цивільний позов визнав в повному обсязі.
Прокурор просив вирішити цивільний позов ОСОБА_6 відповідно до чинного законодавства.
Вирішуючи питання щодо заявлених потерпілим ОСОБА_9 позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Відповідно з ч. 2ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.
Згідно з ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка чинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що фізичної особою ОСОБА_6 , який є потерпілим у даному кримінальному проваджені, замовлено у ТОВ «ПРОФІ-ТН» на підставі договору №68 від 08.07.2025 року провести звіт з незалежної оцінки пошкодженого майна, згідно якого зроблено висновок, що ринкова вартість об'єкта оцінки складає 1541640 грн. (один мільйон п'ятсот сорок одна тисяч шістсот сорок) (а.с.56).
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що діями обвинуваченого завдано матеріальні збитки потерпілому на загальну суму 898 501 (вісімсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот одну) гривню.
При цьому суд, враховує висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, зроблений в постанові від 12.12.2019 року по справі №486/1423/17, а саме, що за умови відсутності клопотань про виключення із числа доказів або призначення відповідної експертизи, звіт про незалежну оцінку майна є доказом заявленої у цивільному позові розмірі шкоди.
Крім цього, Верховний Суд зазначив, що сума відшкодування за цивільним позовом у кримінальному провадженні не обов'язково має збігатися з розміром завданої шкоди, вказаним в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов'язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками.
Аналогічні правові висновки містяться в постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду: від 04.06.2019р. по справі №135/112/17, від 22.10.2020р. по справі №486/46/19; від 27.04.2024р. по справі №644/1546/23.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов в частині відшкодування завданої йому матеріальної шкоди в розмірі 1541640 грн. (один мільйон п'ятсот сорок одна тисяч шістсот сорок) гривень, підлягає до задоволення, оскільки повністю ґрунтується на звіті незалежної оцінки майна від 14.07.2025р., що було проведено з метою визначення матеріальної шкоди.
Стосовно вимоги потерпілого ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода полягає у тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Визначаючи розмір грошового відшкодування з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 , суд враховує глибину та характер пережитих ним душевних страждань, пов'язаних з протиправними діями обвинуваченого. Судом також враховано, що в добровільному порядку обвинувачений ОСОБА_5 після вчинення своїх протиправних дій, матеріальної допомоги потерпілому не надав.
Таким чином, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про те, що цивільний позов, в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого у розмірі 200 000 гривень підлягає частковому задоволенню.
На думку суду справедливою компенсацією понесених потерпілим фізичних та душевних страждань з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження буде відшкодування в розмірі 100 000 гривень.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 100, 349, 368, 369-371,373,374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять ) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно п. 2 ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_5 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до набрання законної сили вироку відносно ОСОБА_5 не обирати.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 06.09.2024 органом 5112, РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в рахунок відшкодування майнової шкоди у розмірі 1541640 грн. (один мільйон п'ятсот сорок одна тисяч шістсот сорок) гривень та моральної шкоди у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Речові докази: запальничку «Clipper» яскраво-помаранчевого кольору, яка зберігається в кімнаті речових доказів ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області на підставі квитанції№40 (а.с.173), після набрання вироком законної сили, знищити.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1