Провадження № 2/470/434/25
Справа № 470/1000/25
24 листопада 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 20 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з відповідним позовом через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний його представником - Овчаренком І.С. У позові зазначено, що ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №07.-2.2021-010000114 від 07.02.2021 року було видано кредит у розмірі 4000 грн з первинним строком користування 14 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Між ТОВ "Споживчий Центр"та ТОВ "Новий Колектор" укладено договір факторингу №301121-1 від 30.11.2021 року. Відповідно до якого ТОВ "Новий колектор" набув право вимоги до відповідача.
Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на дату подання позовної заяви становить 12000 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 4000 грн; процентів - 8000 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 12000 грн, а також судовий збір.
Представник позивача Овчаренко І.С. в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач та його представник - адвокат Грінченко І.В. до суду направили відзив, у якому посилаючись на відсутність доказів надання кредитодавцем кредиту і користування ним відповідачем, доказів набуття позивачем прав вимоги до відповідача, а також спливу загального строку позовної давності за вимогами про стягнення кредитної заборгованості, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а розгляд справи здійснювати за їх відсутності ( а.с.48-50).
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи убачається що, 07 лютого 2021 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 07.02.2021-010000114, який складається з наступних електронних документів : пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), розміщеної на сайті Кредитодавця; заявки сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним кредитних умов та їх схвалення кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс- повідомленні на номер телефону вказаний при його ідентифікації на сайті ( а.с.22-27).
Зазначений електронний кредитний договір, а саме перелічені вище документи з яких він складається та Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором W687, який був направлений йому на номер телефону- НОМЕР_1 , а також електронним підписом проставленим мишою.
Відповідно до умов договору електронного кредитного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 4 000 грн., строком на 14 календарних днів з дати його надання (первинний строк), строком до 21.02.2021 року. Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці.
За користування кредитом відповідач зобов'язався сплатити проценти, які розраховувались на наступних умовах. Ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та пролонгованого строків. Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Максимальний розмір процентів за договором (сумарно процентів «Економ» та процентів «Стандарт» становить 8000 грн. Після досягнення максимального строку проценти не нараховуються.
За умовами п.2 Паспорту споживчого кредиту та підтвердження укладення кредитного договору, якщо позичальник не скористається правом на пролонгацію/наступну пролонгацію після закінчення первинного /пролонгованого строку нараховуються проценти «Стандарт» до досягнення процентами максимального розміру або до дати, коли позичальник скористається правом на пролонгацію, сплативши проценти за весь попередній строк користування кредитом, залежно від дати яка настане раніше.
Крім цього, за умовами укладеного кредитного договору за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежного від суми невиконаного та /або неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 80 грн.
Відповідно до положень Паспорту споживчого кредиту орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 12000 грн, реальна річна процентна ставка - 881,64 % ( а.с.24).
30 листопада 2021 року між ТОВ «Споживчий центр» (клієнт) та ТОВ «Новий колектор» (фактор) укладено Договір факторингу №301121-1, відповідно до умов якого фактор зобов'язався передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій в п.3.1 цього договору, а клієнт зобов'язався відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с.10-13). 01 листопада 2023 року ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий Центр» уклали Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу №30112021 від 30.11.2021 року та підписали Додаток № 2 до договору факторингу, реєстр прав вимог № 1 ( а.с.14,29-30).
30 листопада 2021 року ТОВ «Новий Колектор» направило відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги за договором факторингу №30112021 від 30.11.2021 року та письмову вимогу про сплату заборгованості (а.с.20 на звороті).
Відповідно до довідки розрахунку складеної позивачем заборгованість відповідача станом на 30 листопада 2021 року (на день відступлення вимоги за кредитним договором) за кредитним договором №07.02.2021-010000114 від 07 лютого 2021 року становить 12000 грн та складається з 4000 грн - заборгованості за тілом кредитом, 8000 грн - простроченої заборгованості за відсотками ( а.с.17-19,21).
Правовідносини сторін, у вказаній справі, склалися між ними у зв'язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1,2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відзиву за позовну заяву представник відповідача зазначала про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, щодо таких доводів суд доходить наступного.
Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 259, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З позовної заяви убачається, що відповідач не повернув кредит та нараховані відсотки у визначений сторонами строк - 21.02.2021 року, у зв'язку з чим договір було пролонговано до досягнення загальною сумою процентів їх максимального розміру, а саме до 01 травня 2021 року. З зазначеним позовом позивач звернувся до суду 29 жовтня 2025 року. Разом з тим, 24.02.2022 року Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Лише Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено.
З огляду на зазначене суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в межах загального строку позовної давності, який було продовжено на період дії воєнного стану, тому в даній справі відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача.
Таким чином, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за укладеним кредитним договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню нарахована заборгованість у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст.12, 13,200,258, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" заборгованість за кредитним договором №07.02.2021-010000114 від 07 лютого 2021 року станом на 07.10.2025 року в загальному розмірі 12000 (дванадцять тисяч ) грн, з яких 4000 грн - заборгованістю за тілом кредиту, 8000 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» - адреса місцезнаходження : індекс 01133, вул. Алмазова Генерала офіс 601 м.Київ, ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник відповідача - адвокат Грінченко Інна Валеріївна - адреса здійснення адвокатської діяльності: індекс 56203, вул. Миру, буд. № 67 с-ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область
Суддя С. Ф. Орлова
Повне рішення суду складене 24 листопада 2025 року.