Справа № 456/364/22
Провадження № 2/456/23/2025
14 листопада 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Дверій Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» в особі ліквідаційної комісії; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області, служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про визнання ордера на вселення у жиле приміщення недійсним,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ОСОБА_1 , скориставшись канцелярією, 25.01.2022 звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою (зареєстрована в діловодстві суду за вх. № 1236), в якій просить ухвалити рішення про визнання недійсним ордера від 03.04.2013 за № 1, виданого відповідачем 4 - ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» в особі ліквідаційної комісії, котрим відповідачці 1 ОСОБА_2 разом із двома членами сім'ї відповідачами 2 та 3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано для постійного місця проживання кімнати АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що його мама ОСОБА_1 працювалау ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» з 1984 року по 2001 рік, що підтверджується записами з трудової книжки. З огляду на це остання проживала разом із ним у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку для працівників ВАТ «Стрийський завод гумових виробів», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (надалі- гуртожиток). 20 березня 1997 року ОСОБА_1 подала заяву директору Стрийського заводу гумових виробів із проханням надати їй в користування кімнату № 4 гуртожитку, оскільки вона є працівницею заводу, яка тривалий час працює на підприємстві і стоїть на черзі для отримання житла. Після задоволення даної заяви, він та його матір ОСОБА_1 безперервно користуються даною кімнатою. З огляду на різностатевість його матір проживає у кімнаті № 3 гуртожитку, в той час як він проживає у сусідній кімнаті № 4. Постановою Господарського суду Львівської області від 20.09.2001 ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шлапак Д.В. Ухвалою від 11.09.2013 Господарський суд Львівської області усунув ОСОБА_6 від обов?язків ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Козія В.Ю. На підставі рішення Стрийської міської ради № 586 від 11.08.2018 гуртожиток по АДРЕСА_3 передано у власність територіальної громади міста Стрия в особі міської ради і зараз він перебуває на балансі органу місцевого самоврядування. Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 26.06.2019 № 155 ОСОБА_1 передано у власність кімнату АДРЕСА_4 загальною площею 33,4 кв.м. З метою здійснення приватизації кімнат мешканців гуртожитку за заявою Комунального підприємства «Управляюча компанія «Надія» міжрайонним бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічну документацію, відповідно до якої кімнаті № НОМЕР_2 присвоєно № НОМЕР_3 , що підтверджується копією технічного паспорту від 23.05.2019. Загальна площа кімнати № 5 становить 17,1 кв.м.
У 2019 році він дізнався про те, що ОСОБА_2 звернулася до виконавчого комітету Стрийської міської ради про здійснення приватизації кімнати № 5, в якій він проживає. Правова підстава для звернення ОСОБА_2 з такою заявою йому була невідома. З огляду на це, 30.05.2019 та 25.06.2019 він звертався до міського голови м. Стрия із заявою про призупинення приватизації кімнати № 5 гуртожитку, на що його було повідомлено про те, що приватизація спірних житлових приміщень в гуртожитку призупинена.
31.05.2019 ним подано заяву до Комунального підприємства «Управляюча компанія «Надія»» з проханням скласти акт обстеження на предмет його проживання в кімнаті № НОМЕР_3 гуртожитку. 20.06.2019 працівниками Комунального підприємства було здійснено огляд кімнати № 5, однак акт обстеження він не отримав.
Також зазначає, що в кімнаті АДРЕСА_5 він проживає з 1997 року на підставі задоволеної заяви на вселення в кімнату № 4 від 20.03.1997. На даний час у даній кімнаті із ним ще проживає його дружина ОСОБА_7 та його син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У даній кімнаті знаходиться все його майно, він оплачує всі комунальні послуги за користування даною кімнатою, яка є єдиним його помешканням.
У 2019 році він звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою про визнання права користування кімнатою АДРЕСА_2 . Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.07.2019 відкрито провадження за його позовною заявою у справі № 456/2541/19 та призначено справу до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження. Ухвалою судового засідання від 21.05.2020 позовні вимоги у справі № 456/3939/19 об?єднано з позовними вимогами у справі № 456/2541/19та присвоєно справі № 456/2541/19. Ознайомившись із матеріалами справи №456/3939/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права проживання та користування кімнатою АДРЕСА_2 , дізнався про те, що 03.04.2013 ліквідаційною комісією Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» ОСОБА_2 було видано ордер № 1 на вселення в кімнати №№ 4, 5 гуртожитку.
Вважає, що ордер № 1 на вселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в кімнати АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 виданий з грубим порушенням законодавчих норм, з огляду на те, що ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Однак станом на 03.04.2013 (день видачі ордеру) кімната АДРЕСА_6 не була вільною, оскільки у даній кімнаті з 1997 року безперервно проживав він; порушено порядок надання жилих приміщень, так як ордер видано одноособово ліквідаційною комісією без затвердження виконавчим комітетом.
Відповідачка ОСОБА_2 скористалася правом на подання відзиву, в якому вказала, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заявлених заперечень покликалася на те, щозаява особи до підприємства із проханням виділити кімнату для проживання є тільки зверненням, а не прийнятим рішенням за результатами розгляду даної заяви. Однак оригінал заяви від 20.03.1997 із резолюцією ніби-то директора підприємства не може вважатись прийнятим рішення щодо розгляду заяви; рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.09.2021 по справі № 456/2541/19 доводить протилежне. Фактом того, що позивач користується і проживає у кімнаті АДРЕСА_7 , є наступні докази: типовий договір № 8 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладений між ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» та ОСОБА_1 , в якому зазначено, що остання є споживачем послуг кімнат №№ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (на даний час АДРЕСА_4 ; поквартирна картка наймача ОСОБА_1 ; відповідачці ОСОБА_2 було видано ордер № 1 на вселення до житлових кімнат №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (станом на даний час кімнати №№ НОМЕР_3 , 6) 03.04.2013 головою ліквідаційної комісії ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» разом із членами сім?ї на підставі протоколу № 4 засідання ліквідаційної комісії ВАТ «Стрийський завод гумових виробів». 27.02.2017 між ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» та ОСОБА_2 було укладено типовий договір № 5 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в якому зазначено, що остання є споживачем послуг кімнат №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 (на даний час №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ) у гуртожитку АДРЕСА_3 , відповідний акт здачі і приймання кімнат підписаний сторонами 27.02.2017; довідка про склад сім?ї № 22, видана 23.02.2017, ВАТ «Стрийський завод гумових виробів», що за адресою: АДРЕСА_8 , 5, 6, 7 (на даний час кімнати №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , АДРЕСА_9 ) зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; позивач стверджує, що в разі банкрутства підприємства об?єкти житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних територіальних громад, що і було здійснено на підставі рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 155 від 26.06.2019, однак не заборонено видачу ордерів на вселення у житлові кімнати. Даний будинок АДРЕСА_3 не входив до складу відомчого житлового фонду 30.11.2017, а тому видача ордеру ліквідатором є підставна.
Стороною позивача подано відповідь на відзив, доводи якої зводяться до обгрунтування мотивів позову.
Стороною відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, які за змістом відповідають позиції відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.
В провадженні судді Микитина В.Я. перебувала цивільна справа № 456/364/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» в особі ліквідаційної комісії; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області, служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про визнання ордера на вселення у жиле приміщення недійсним.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 (підстава: закінчення терміну повноважень, Розпорядження керівника апарату суду №21 від 08.01.2024) справу розподілено судді Гулі Л.В. /Т. 2 а.с. 107/
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.01.2024 прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , Відкрите акціонерне товариство «Стрийський завод гумових виробів» в особі Ліквідаційної комісії; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області, служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про визнання ордера на вселення у жиле приміщення недійсним. Підготовче судове засідання призначено на 11 год. 00 хв. 20 лютого 2024 року в приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 89, під головуванням судді Гули Л.В. /Т. 2 а.с. 108/.
14.02.2024 представником третьої особи Стрийської міської ради подано заяву про розгляд справи за їх відсутності /Т. 2 а.с. 121/.
19.02.2024 представником третьої особи служби у справах дітей Стрийського міськвиконкому подано заяву про розгляд справи за їх відсутності /Т. 2 а.с. 123, 136/.
13.03.2024 відповідачкою ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву /Т. 2 а.с. 139-148/.
29.03.2024 стороною позивача подано клопотання про витребування доказів /Т. 2 а.с. 161-163/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05.04.2024 підготовче судове засідання відкладено за клопотанням сторони позивача /Т. 2 а.с. 165/.
19.04.2024 стороною позивача подано відповідь на відзив /Т. 2 а.с. 174-198/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.05.2024 підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідачки ОСОБА_2 /Т. 2 а.с. 201/.
07.05.2024 відповідачкою ОСОБА_2 подано заперечення щодо відповіді на відзив /Т. 2 а.с. 206-223/.
10.07.2024 відповідачкою ОСОБА_2 подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи /Т. 3 а.с. 5-6/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.07.2024 задоволено клопотання сторони позивача про забезпечення доказів /Т. 3 а.с. 22/.
26.07.2024 отримано запитувані документи /Т. 3 а.с. 26-37/.
10.07.2024 представником відповідачки ОСОБА_2 подано клопотання про витребування доказів /Т. 3 а.с. 43/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.09.2024 відмовдено в задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про призначення почеркознавчої експертизи /Т. 3 а.с. 75, 84/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачки Демчук М.В. про забезпечення доказів /Т. 3 а.с. 87/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.10.2024 закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 31.10.2024 /Т. 3 а.с. 91/.
10.03.2025 стороною відповідачки ОСОБА_2 подано клопотання про закриття провадження /Т. 3 а.с. 149-150/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про закриття провадження /Т. 3 а.с. 157, 159/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.05.2025 судове засідання відкладено на 26.05.2025 /Т. 3 а.с. 165/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.08.2025 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідачки Демчук М.В. /Т. 3 а.с. 177/.
Розгляд справи по суті відбувся 14.11.2025 за участі представника позивача ОСОБА_1 адвоката Аратюнової Н.Ф., відповідачки ОСОБА_2 та ї представника адвоката Мазура В.В., представника третьої особи виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області Кобка Т.В., третьої особи ОСОБА_1 .
Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Аратюнова Н.Ф. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив, просила їх задовольнити. Додатково в судових засіданнях щодо розгляду справи по суті зазначила, що підставою для вселення позивача була заява від 20.03.1997. ОСОБА_1 проживав з мамою в спірній кімнаті. На даний час нумерація кімнат змінена, а саме: кімната АДРЕСА_1 на № НОМЕР_3 , а кімната № 1 на № 3. Ордер відповідачки ОСОБА_2 є недійсним, оскільки житло не було вільним. Крім цього, ордер видається, коли особа знаходиться на квартирному обліку та перебуває у трудових відносинах. Спірне майно прийнято у комунальну власність міської ради за рішенням № 586 від 11.09.2018.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечила. Додатково зазначила, що була прийнята сторожем у ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» та проживає в кімнатах АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 . Підтвердила, що первинна нумерація кімнат змінена. Отримала ордер на вселення в кімнати АДРЕСА_1 та № 5, який відповідає встановленій законом формі та не є спеціальним. Такий до виконання не звертала у зв'язку із сімейними обставинами. У кімнаті АДРЕСА_1 (теперішня № 5) ніхто не проживав. Ордери мають ще й інші мешканці гуртожитку. Свій ордер надала у 2019 році суду.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , та представник Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» в особі ліквідаційної комісії подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позов заперечили.
Представник третьої особи виконавчого комітету Стрийської міської ради Кобко Т.В. в судовому засіданні позов підтримав. Вказав, що кімната АДРЕСА_5 належить військовослужбовцю ОСОБА_1 . При прийнятті гуртожитку по АДРЕСА_3 в комунальну власність було проведено обстеження кімнати № 5 гуртожитку, де були речі позивача.
Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала. Додатково зазначила, що на спірну кімнату документів вона не має. Підставою для вселення стала її заява від 20.03.1997. ОСОБА_2 жодного дня в квартирі не проживала. Від кімнати ключі має син - позивач по справі.
Представник третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області клопотав про розгляд справи за його відсутності.
Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_9 , виданого 14.08.2008 Стрийським МВ ГУМВС України у Львівській області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12 . 1 а.с. 101/.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 від 26.10.2019 26.10.2019 ОСОБА_1 в Стрийському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області за актовим записом № 389 зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 /Т. 1 а.с. 10/.
За час шлюбу в ОСОБА_1 та ОСОБА_7 народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_11 /Т. 1 а.с. 16/.
Долучені стороною позивача документи вказують, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем. Отримав травму під час захисту Батьківщини. На підставі рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 177 від 18.05.2023 ОСОБА_1 взято на квартирний облік /Т. 2 а.с. 38-40, 137, 138/.
Судом встановлено, що матір?ю позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_1 (третя особа).
З відомостей трудової книжки серії НОМЕР_12 від 06.05.1983 встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» з 1984 року по 2001 рік /Т. 1 а.с. 11-12; Т. 3 а.с. 69-72/.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 (мати позивача) від 20.03.1997 остання зверталася до директора Стрийського заводу гумових виробів ОСОБА_9 про надання їй кімнати у гуртожитку від заводу № 4. Заява містить резолюцію «прошу поселити в кімнату № 4» /Т. 1 а.с. 14, 179/.
Долучені документи підтверджують період роботи ОСОБА_9 на посаді директора ВАТ «Стрийський завод гумових виробів /Т. 1 а.с. 180-181/.
Заявою міському голові м. Стрия від 25.06.2019 мешканці будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що ОСОБА_1 постійно займає кімнату АДРЕСА_2 . 1 а.с. 15/.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_13 , виданого 06.05.1997 Стрийським МВ УМВС України у Львівські області, відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_13 та 7. ОСОБА_2 є ветераном праці, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_14 . Онуки останньої: ОСОБА_5 та. ОСОБА_5 зареєстровані за згаданою адресою також /Т. 1 а.с. 128-133/.
Відповідно до витягу засідання ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» від 11.06.2002, протокол № 8, вирішено вселити сім?ю ОСОБА_2 з двома неповнолітніми дітьми в кімнату № 6 площею 17,8кв.м і в кімнату № НОМЕР_7 площею 13,5 кв.м /Т. 1 а.с. 21 на звороті).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 реалізовано право на приватизацію згаданого жилого приміщення, оскільки остання перебувала у трудових відносинах із Відкритим акціонерним товариством «Стрийський завод гумових виробів» /Т. 1 а.с. 153-154, Т. 2, а.с. 213-215, Т. 3 а.с. 26-37, 60-68/.
Відповідно до ордеру № 1 від 03.04.2013 ОСОБА_2 та членам її сім?ї: сину ОСОБА_3 , доньці ОСОБА_4 та онуці ОСОБА_5 на постійне місце проживання надано кімнати №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 гуртожитку по АДРЕСА_3 /Т. 1 а.с. 20, 147/.
Згідно з витягом засідання ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» від 03.04.2013 (протокол № 4) та ордеру № 1 від 03.04.2013 вирішено надати додаткову житлову площу сім?ї ОСОБА_2 в гуртожитку по АДРЕСА_3 із вселенням їх, крім кімнат АДРЕСА_10 та № НОМЕР_7 в кімнату № НОМЕР_2 площею 17,1 кв.м і в кімнату №5 площею 17,4 кв.м /Т. 1 а.с. 21, 146, Т.2, а.с. 145/.
Довідкою № 2 від 02.02.2017 арбітражний керуючий Козій В.Ю. підтвердив, що відповідно до бухгалтерського обліку Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» на балансі підприємства обліковується будівля гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 /Т. 1 а.с. 58, 134/.
Відповідно до довідки про склад сім?ї № 21 від 23.02.2017, виданої ВАТ «Стрийський завод гумових виробів», в кімнатах №№ НОМЕР_4 , АДРЕСА_14 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (позивач) /Т. 1 а.с. 46, 174/.
Відповідно до типового договору № 8 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.02.2017, укладеного між ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» та ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_12 , 2 заг.пл. 33,2 кв.м, остання зобов'язана своєчасно вносити оплату за послуги з утримання будинків /Т. 1 а.с. 44-45, 172-173/.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 реалізувала своє право на приватизацію згаданого жилого приміщення /Т. 1 а.с. 47/.
Відповідно до довідки про склад сім'ї № 32 від 23.02.2017, виданої ВАТ «Стрийський завод гумових виробів», в кімнатах № № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , 6, АДРЕСА_11 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /Т. 1 а.с. 50, 150/.
Відповідно до типового договору № 5 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.02.2017, укладеного між ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» та ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_15 , 7 заг.пл. 69,8 кв.м, остання зобов'язана своєчасно вносити оплату за послуги з утримання будинків /Т. 1 а.с. 48-49, 148-149/.
З довідки ОСББ «Загадка» та виписки АТ «Ощадбанк» вбачається, що ОСОБА_2 за період з березня 2020 року по грудень 2020 рік сплачувала квартплату за кімнати №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , а ОСОБА_1 не сплачував квартплату за кімнату № 5 /Т. 1 а.с. 175-176/ .
Судом встановлено, що 06.06.2017 арбітражний керуючий (ліквідатор) Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» звертався з клопотанням до Стрийської міської ради про прийняття до комунальної власності Стрийської територіальної громади будівлі гуртожитку Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів», що за адресою: АДРЕСА_12 а.с. 22/.
Відповідно до заяв від 30.05.2019 та 05.06.2019 позивач ОСОБА_1 звертався до міського голови м. Стрия та арбітражного керуючого у справі про банкрутство ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» про призупинення приватизації кімнати АДРЕСА_2 /Т. 1 а.с. 17-19/.
Відповідно до відповіді № Л-35/3.22 від 05.07.2019 ВК Стрийської міської ради, розглянувши заву щодо приватизації кімнат у гуртожитку АДРЕСА_3 , вказав, що приватизацію спірних житлових приміщень на даний час призупинено, та порекомендував ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення питання щодо визнання права користування житловими приміщеннями в гуртожитку /Т. 1 а.с. 23/.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 23.05.2019 Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації на кімнати №№ 5, 6, АДРЕСА_16 , загальна площа кімнат становить 69,8 кв.м /Т. 1 а.с. 24-25/.
Як вбачається з відповіді КП «Управляюча компанія «Надія» № 119 від 21.06.2019 ОСОБА_1 повідомлено, що оформлення документів на приватизацію проводиться згідно зі списком, затвердженим арбітражним керуючим Козієм В.Ю., та йому належить кімната № 3 /Т. 1 а.с. 57, 177/.
Довідкою КП «УК «Надія» № 2988 від 23.05.2019 визначено специфікацію кімнат №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 в АДРЕСА_3 /Т. 1 а.с. 151/.
З довідки КП «УК «Надія» № 275 від 23.12.2020 встановлено, що в гуртожитку по АДРЕСА_3 проведено обстеження кімнати № НОМЕР_3 20.06.2019. Дана кімната захаращена. Дозвільні документи на користування даним приміщенням ОСОБА_1 не пред?явлені /Т. 1 а.с. 152/.
Відповідно до дублікатів квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 сплачувала комунальні послуги за кімнати №№ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 в гуртожитку по АДРЕСА_3 /Т. 1 а.с. 155-171/.
Відповідно до акту прийняття-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 30.11.2017 ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» в особі арбітражного керуючого здав, а Стрийська міська рада прийняла будинок АДРЕСА_3 /Т.1 а.с. 135-136/.
Актом від 28.04.2020 виконавчий комітет Стрийської міської ради списав багатоквартирний будинок, що розміщений за адресою: АДРЕСА_3 , з балансу Комунального підприємства «УК «Надія» /Т. 1 а.с. 137-138/.
Відповідно до акту прийняття-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 20.05.2020 багатоквартирного житлового будинку Комунальне підприємство «УК «Надія» здав, а ОСББ «Загадка» прийняла будинок АДРЕСА_3 /Т. 1 а.с. 139-143/.
Відповідно до технічного паспорта на гуртожиток АДРЕСА_3 , виготовленого ФОП ОСОБА_13 15.05.2017 на замовлення ВАТ «Стрийський завод гумових виробів», перший поверх гуртожитку складається з 59 приміщень, І коридора, ІІ сходової клітки, ІІІ коридора, VІ коридора, загальною площею 355,2 кв.м, житловою площею 193,3 кв.м., підсобна площа 112,7 кв.м., площа приміщень загального користування 49,2 кв.м, самочинно збудована, переобладнана площа приміщень 95,8 кв. АДРЕСА_17 загальною площею 17,4 кв.м /Т. 1 а.с. 144-145/.
Також судом встановлено, що в провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебував об?єднаний позов ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області, арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Управляюча компанія «Надія», ОСОБА_2 про визнання права користування житлом та позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Форостини ОСОБА_14 від свого імені та від імені малолітньої дитини ОСОБА_5 до Стрийської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, Комунальне підприємство «Надія», ОСОБА_1 про визнання права проживання та користування житловим приміщенням. Судове рішення у вказаній справі законної сили не набрало у зв?язку із перебуванням на апеляційному розгляді /Т. 1 а.с. 51-56/
Відповідно до рішення Стрийської міської ради № 586 від 11.09.2018 «Про надання згоди щодо прийняття у комунальну власність АДРЕСА_3 від ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» вищезгаданий будинок прийнято у комунальну власність м. Стрия /Т. 2 а.с.179/.
Відповідно до рішення ВК Стрийської міської ради № 155 від 26.06.2019 «Про оформлення та реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна» затверджено список квартир, переданих у власність квартиронаймачам, де ОСОБА_1 передано у власність квартиру АДРЕСА_4 /Т. 2 а.с. 191-194/.
Відповідно до розпорядження міського голови № 103 від 14.11.2017 створено комісію про прийняття в комунальну власність гуртожитку АДРЕСА_3 із трансформаторною підстанцією від ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» /Т. 2 а.с. 183/.
09.04.2024 представником відповідачки Демчук М.В. складено акт обстеження кімнати АДРЕСА_2 /Т. 2 а.с. 236/.
Також судом встановлено та визнається сторонами, що нумерація приміщень у гуртожитку змінилася внаслідок проведеного внутрішнього перепланування вищезгаданої будівлі. Так, кімната АДРЕСА_18 .
Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо реалізації права на проживання в кімнаті АДРЕСА_6 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, як ефективний засіб (спосіб) потрібно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Ключове питання, яке постало перед судом, чи порушено право ОСОБА_1 на кімнату АДРЕСА_6 ; чи мав право арбітражний керуючий видавати ордер на вселення в спірні кімнати та чи відповідно надає такий ордер право на вселення.
Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Порядок надання та користування жилою площею в гуртожитках визначено ст. 128, 129, 130 Глави 4 ЖК Української РСР.
Так, статтями 127, 128, 129, 132 ЖК Української РСР передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається спільним рішенням адміністрації підприємства та профспілкового комітету. Єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства. Працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Тобто, зі змісту ст. 127 ЖК Української РСР та «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208, вбачається, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання і термін їх проживання у гуртожитку визначається саме тривалістю роботи або навчання.
На підставі рішення про надання жилої площі у гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до додатку до «Примірного положення про гуртожитки» ордер є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Ордер - це правовстановлюючий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, компетентним приймати рішення про надання житлової площі, та є підставою для вселення громадян у надане житлове приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або фонду житлово-будівельного кооперативу. У надане житлове приміщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер. Підставою виникнення в члена сім'ї наймача, включеного до ордера, права користування житловим приміщенням є сам факт включення до ордера, а не вселення в приміщення.
Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_3 належав ВАТ «Стрийський завод гумових виробів». Проте з 20.09.2001 у ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» перебуває арбітражний керуючий, який здійснює ліквідаційну процедуру.
Положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у відповідній редакції) було визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та збереження майна банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, виконує повноваження керівника, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника юридичної особи-банкрута.
Відповідно до вищезазначеного Закону усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності чи повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які, в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Статтями 4 та 6 ЖК Української РСР визначено, що житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Відповідно до статей 172, 327 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права і обов'язки через органи місцевого самоврядування, які управляють майном, що є у комунальній власності.
З огляду на наведене суд доходить обґрунтованого висновку, що арбітражний керуючий, як попередній, так і фактичний, будучи призначеним Господарським судом Львівської області ліквідатором ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» і виконуючи повноваження керівника підприємства-банкрута, зобов'язаний був передати кімнату № НОМЕР_3 (колишній № 4) в гуртожитку по АДРЕСА_3 саме у комунальну власність.
Однак, як було встановлено судом, незважаючи на наявність процедури банкрутства з 20.09.2001 арбітражний керуючий всупереч положенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» видав ордер № 1 від 03.04.2013 ОСОБА_2 на постійне проживання в кімнатах № 4 та АДРЕСА_2 .
При цьому, органом місцевого самоврядування та відповідною територіальною громадою, в межах якої перебуває зазначене нерухоме майно, є Стрийська міська рада та Стрийська міська територіальна громада відповідно.
У вказаному випадку порушено вимоги абзацу 2 частини першої статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», постанови Кабінету Міністрів України від 06 листопада 1995 року «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність житлового фонду», пункту 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Крім цього, суд вважає безпідставними доводи відповідачки ОСОБА_2 про неналежність спірних кімнат до відомчого житлового фонду, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до акту прийняття-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 30.11.2017 ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» в особі арбітражного керуючого здав, а Стрийська міська рада прийняла будинок АДРЕСА_3 /Т. 1 а.с. 135-136/.
Безпідставними, на думку суду, є твердження й про те, що ОСОБА_1 не має права на кімнату № 5 (колишній № 4). Так, судом встановлено, що матір?ю позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_1 (третя особа).
З відомостей з трудової книжки серії НОМЕР_12 від 06.05.1983 встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Стрийський завод гумових виробів» з 1984 року по 2001 рік /Т. 1 а.с. 11-12; Т. 3 а.с. 69-72/.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 (мати позивача) від 20.03.1997 остання зверталася до директора Стрийського заводу гумових виробів ОСОБА_9 про надання їй кімнати у гуртожитку від заводу № 4. Заява містить резолюцію «прошу поселити в кімнату № 4» (новий № 5) /Т. 1 а.с. 14, 179/.
Ані долучені стороною відповідача документи, ані покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не спростовують вищезазначених обставин.
Відповідно, зважаючи на встановлені судом обставини, наявні підстави для визнання недійсним виданого ліквідаційною комісією Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» ордеру № 1 від 03.04.2013 ОСОБА_2 на постійне проживання в кімнатах № 4 та АДРЕСА_2 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення повністю з урахуванням встановлених судом обставин.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним виданий ліквідаційною комісією Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод гумових виробів» ордер № 1 від 03.04.2013 ОСОБА_2 на постійне проживання в кімнатах № 4 та АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.11.2025.
Суддя Л.В.Гула