Справа № 456/4270/25
Провадження № 2/456/1917/2025
іменем України
/заочне/
21 жовтня 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Коцур А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Підстава позову (позиція позивача). Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 851,50 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 17 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №599682301 у формі електронного документу відповідно до якого відповідач отримала від Товариства кредитні кошти у розмірі 4 900,00 грн. Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків власноручно заповнила заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме: в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажала отримати кредит та ін. Після автоматизованої обробки заяви на отримання кредитних коштів та її схвалення інформаційно-комунікаційна система Товариства згенерувала електронний договір, що є офертою у розумінні ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України і містить усі істотні умови та надала позичальнику для ознайомлення в його особистому кабінеті, a також направила на електронну поштову скриньку, що належить відповідачу та вказана ним у Заявці на отримання кредитних коштів. Відповідно до умов Договору відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надала згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписане відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввела у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснула іконку «відправити/підписати». На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. В подальшому, 22.10.2024 відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за договором Факторингу № МВ-ТП/5. На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та у спосіб, узгоджений сторонами у Договорі, Товариство повідомило позичальника про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену при укладанні Договору. Пунктом 9.1.1.5 Договору сторони визначили, що Товариство має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема, договору факторингу. Так, зобов'язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу, відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 18 301,50 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачу від Первісного кредитора та розрахунком заборгованості Позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору). Проценти за Договором після розірвання Договору не нараховувалися. Проте позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. У зв'язку з цим, просить суд стягнути частину заборгованості за Договором. Загальна сума заборгованості за кредитним договором, заявлена до стягнення позивачем, становить 15 851,50 грн, з них: заборгованість по кредиту 4900,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 10 951,50 грн.
В судове засідання представник позивача - Дорошенко О.В. не з'явилася, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Позиція відповідача. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, зокрема на 01.09.2025, 25.09.2025, 21.10.2025, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду 15.09.2025, 08.10.2025, згідно з довідкою Укрпошти, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про призначення судових засідань на 25.09.2025, 21.10.2025 відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Згідно з договором факторингу №МВ-ТП/5 від 22.10.2024, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором /а.с. 13/.
Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 22.10.2024, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №599682301 від 17.08.2024 становить 12 201,00 грн., з яких: 4 900,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 4 851,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2 450,00 грн. - заборгованість за іншими нарахуваннями /а.с. 16-17/.
Згідно з платіжною інструкцією №866 від 29.11.2024, ТОВ «Таліон Плюс» перерахувало ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн. за відступлення прав вимоги згідно з Договором факторингу №МВ-ТП/5 від 22.10.2024 /а.с.19/.
Згідно з платіжною інструкцією №868 від 03.12.2024, ТОВ «Таліон Плюс» перерахувало ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти в сумі 1 810 416,03 грн. за відступлення прав вимоги згідно з Договором факторингу №МВ-ТП/5 від 22.10.2024 /а.с.19 зворот/.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №599682301 від 17.08.2024, виготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 становить 12 201,00 грн. /а.с.20/.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №599682301 від 17.08.2024, виготовленого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 становить 18 301,50 грн. /а.с.21-22/.
Із заявки на отримання грошових коштів в кредит від 17.08.2024 вбачається, що така містить загальну інформацію та персональні дані позичальника ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_1 /а.с.23 зворот/.
З договору №599682301 від 17.08.2024 вбачається, що такий укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Згідно з п. 2.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 4900 грн 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Згідно з п. 2.2. Договору, сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є загальною сумою кредиту за цим Договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором в сумі 4900 грн. 00 коп. 17.08.2024 (що є датою надання Кредиту). Другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором (п.2.3, 2.4. Договору) /а.с.24-26/.
З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Профіт Гід» вбачається, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023, на підставі платіжної інструкції відправника ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 17.08.2024 було здійснено успішний переказ грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 в сумі 4 900,00 грн., номер транзакції 42390-47138-81084 /а.с.28/.
Згідно з довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на виконання кредитного договору №599682301 від 17.08.2024, укладеного з ОСОБА_1 , кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було ініційовано платіжну операцію, шляхом надання надавачу фінансових платіжних послуг на суму 4 900,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 /а.с.28 зворот/.
З повідомлення про відступлення права вимоги №599682301/22102024/Є від 22.10.2024 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було повідомлено ОСОБА_1 , що у зв'язку із невиконанням договору №599682301 від 17.08.2024, право вимоги погашення заборгованості за даним договором перейшло на належить ТОВ «Таліон Плюс» /а.с.29/.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Судом встановлено, що 17.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №599682301 у формі електронного документа на підставі якого відповідач отримала кредит в сумі 4 900,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 17.08.2024 із зазначенням загальної інформації, персональних даних, адреси місця реєстрації та проживання, номера картки.
З договору, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Судом також встановлено, що 17.08.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 4 900,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Профіт Гід» щодо здійснення переказу грошових коштів.
Даний факт також підтверджується відповіддю АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за №КНО-07.8.5/13363БТ від 06.10.2025, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 була випущена платіжна картка № НОМЕР_1 . B результаті аналізу операцій, здійснених по карті №4314140204122722, яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) встановлено, що 17.08.2024 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 4 900,00 гривень через сервіс іншого банку.
Судом також встановлено, що 22.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/5, відповідно до якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату, на умовах, визначених цим договором.
Право вимоги переходить від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до позивача в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги (п.4.1).
Відповідно до Реєстру прав вимоги від 22.10.2024 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №59968201.
24.09.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» направило на електронну адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №599682301 загальна сума заборгованості відповідача складає 18 301,50 грн.
При цьому загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить 15 851,50 грн., з них заборгованість по кредиту 4 900,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 10 951,50 грн.
Судом встановлено, що відповідач належно не виконувала зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої обов'язки за кредитним договором №599682301 від 17 серпня 2024 року та надало відповідачу кредит в сумі 4 900,00 грн., позивач ТОВ «Таліон Плюс» набув право вимоги до відповідача за вказаним договором, а відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства та умов вказаного договору.
Таким чином, із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 15 851,50 грн., а тому позов слід задовольнити.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено ордер про надання правничої допомоги серії СВ №1116266 адвоката Колінько А.В., виданий адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» /а.с. 31/, договір про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «Юніт Капітал» /а.с.31-35/, додаткову угоду №1011 від 01.07.2025 до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, яка визначає порядок оплати послуг за надання правової допомоги у справі до ОСОБА_1 /а.с.36/, акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» прийняло послуги з надання правової допомоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 5 000,00 грн. /а.с.37/.
Згідно з правовою позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України).
Суд також звертає увагу, що при вирішенні питання щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 5 000,00 грн., які є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом обсягом послуг.
Також згідно із ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» /ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13/ заборгованість за кредитним договором №599682301 від 17.08.2024 в розмірі 15 851 /п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна/ грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» /ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13/ судовий збір в розмірі 2 422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп. та 5 000 /п'ять тисяч/ грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення
виготовлено 23.10.2025
Головуючий суддя В. Л. Бучківська