Справа № 455/1831/25
Провадження № 2/455/732/2025
Іменем України
24 листопада 2025 року м. Старий Самбір
у складі судді Титова А.О.
за участю секретаря судового засідання Гавриляк О.Б.
представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Старосамбірського районного суду Львівської області цивільну справу
за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС»»
до відповідача ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 59756,02 грн, -
Позивач - ТОВ «ФК «ЕЙС»»,
Відповідач - ОСОБА_1 ,
Кредитодавець - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»,
Кредитний договір - кредитний договір №185376964 від 08.04.2021.
08.04.2021 між Кредитодавцем та Відповідачем укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого, Кредитодавець зобов'язався надати Відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 15250,00, а Відповідач зобов'язалась повернути кредит у визначений договором строк та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені Кредитним договором.
Кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, однак Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, у Відповідача утворилась заборгованість за Кредитним договором у розмірі 59756,02 грн., про стягнення якої з Відповідача на свою користь Позивач звернувся до суду із позовом у цій справі як новий кредитор, що набув права вимоги до Відповідача в порядку факторингу.
Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, своїм правом на надання відзиву із запереченнями проти позову - не скористався.
Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина 1 статті 280 ЦПК України).
Оскільки наявні всі процесуальні умови для ухвалення заочного рішення - судом здійснюється заочний розгляд справи.
Цивільні права і обов'язки, договір
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (частина 2 статті 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Кредитний договір
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 1056-1 ЦК України).
Електронний договір
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», далі - Закон).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (частина 7 статті 11 Закону).
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону).
Принципи цивільного судочинства, докази, їх належність та достовірність доказів
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Змагальність сторін полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 статті 12 ЦПК України, частина 1 статті 81 ЦПК України).
А принцип диспозитивності полягає у розгляді справи судом не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та за умов того, що кожен учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд, за загальним правилом позбавлений права збирати доказі з власної ініціативи (частини 1, 2 та 3 статті 13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 77 та частина 1 статті 79 ЦПК України).
Між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» як кредитодавцем та Відповідачем як позичальником укладено кредитний договір №185376964 від 08.04.2021, договір укладено сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційних систем в електронній формі та підписано, зокрема, Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За умовами Кредитного договору, Кредитодавець надає, а Відповідач отримує кредит на наступних умовах:
(-) розмір кредиту - 15250,00 грн,
(-) строк кредитування - 30 днів з можливістю продовження,
(-) процентна ставка - 281,05% річних - 0,77% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши 08.04.2021 на адресу Відповідача грошові кошти у розмірі 15250,00 на реквізити платіжної банківської карти Відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення від 08.04.2021, інформацією від АТ "Державний ощадний банк", платіжною інструкцією №6638556714 від 09.04.2021.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір № 28/1118-01, відповідно до умов якого, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» укладено договір № 05/0820-01, відповідно до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» набуло права вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
В подальшому, 08.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» та ТОВ «ФК «ЕЙС»» укладено договір № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» відступило, а ТОВ «ФК «ЕЙС»» набуло права вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Доказів належного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором матеріали справи не містять.
Суд вважає, що позивачем на підставі достатніх та достовірних доказів підтверджено укладення Кредитного договору між первісним Кредитором та Відповідачем, а також підтверджено наступні укладення договорів факторингу щодо передачі прав вимоги від первісного кредитора до наступних кредиторів та, в підсумку, до Позивача за спірним Кредитним договором.
Разом з тим, під час перевірки достовірності факту неповернення відповідачем суми кредиту та відсотків суд встановив наступні обставини.
Відповідач отримав кредит в розмірі 15250,00 грн. При цьому, відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4.3, 1.7.1, 1.7.2 Кредитного договору:
(-) кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту, що є "Дисконтним періодом" (пункт 1.2.), протягом дії якого проценти за користування кредитом становлять 0,77% від суми кредиту за день (пункт 1.4.1.), і такий Дисконтний період може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду (пункт 1.3.).
- у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (1.4.3.)
- після закінчення Дисконтного періоду зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, і з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти - 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (пункти 1.7.1, 1.7.2)
Таким чином, по-перше, умови Кредитного договору містять суперечливий розмір відсотків за користування кредитом в разі продовження користування ним після закінчення Дисконтного періоду, а саме - у п. 1.4.3 вказаний розмір відсотків 1,7% на день, а у п. 1.7.2 вказаний розмір відсотків 2,3% на день.
Суд вважає, в що в такому випадку до спірних правовідносин слід застосувати розмір відсотків 1,7 відсотка на день, оскільки згідно з принципом тлумачення на користь слабкої сторони договору contra proferentem ("проти того, хто пропонує"), неоднозначні умови договору слід тлумачити на користь сторони, що його не розробляла.
Крім того, згідно з вищенаведеними умовами Кредитного договору відсотки за користування кредитом можуть бути нараховані лише протягом Дисконтного періоду, а після цього - протягом не більше 90 від дня закінчення Дисконтного періоду.
З представлених суду документів вбачається, що кредит в сумі 15250,00 було надано 08.04.2021. В подальшому строк Дисконтного періоду продовжувався 06.05.2021 та 01.06.2021 загалом до 01.07.2021. Відомості про подовження сторонами строку дії Дисконтного періоду, (який за змістом пункту 1.2. Кредитного договору є строком кредитування) після 01.07.2021 в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, з урахуванням умов Кредитного договору та обставин продовження строку кредитування, строк кредитування у даному випадку становить 85 днів - з дати надання кредиту 08.04.2021 до 01.07.2021.
При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
З огляду на вищевказані правові позиції Великої Палати Верховного Суду, підстави для нарахування Відповідачу відсотків за користування кредитом після 01.07.2021 - відсутні.
Отже, Відповідач за користування кредитом впродовж строку кредитування мала сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 1,7% за день користування протягом 85 на загальну суму (15250 х 0,017 х 85 = 22036,25) - 22036,25 грн.
Таким чином всього для належного виконання зобов'язань за Кредитним договором Відповідач мала сплатити 37 286,25 грн, з яких: 15250,00 грн - сума отриманого кредиту, 22036,25 грн - відсотки за користування кредитом протягом строку кредитування.
Водночас, згідно з представленими суду розрахунками заборгованості, Відповідач сплатила на користь первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 08.04.2021 по 03.08.2021 суму в загальному розмірі 7847,96 грн., з яких 250,00 грн. було зараховано в рахунок погашення кредиту та решта суми 7597,96 грн. в рахунок погашення відсотків за користування кредитом.
Таким чином, Відповідач не сплатив за спірним Кредитним договором суму кредиту в розмірі 15000,00 грн. (15250,00 грн. - 250,00 грн.) та суму відсотків в розмірі 14438,29 грн. (22036,25 - 7597,96 грн.), а загалом заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить (15000,00 + 14438,29 = 29 438,29) - 29 438,29 грн.
Інша сума, яка заявлена до стягнення, є необґрунтованою.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка була чинною станом на час виконання та укладення спірного кредитного договору та до 24.12.2023) у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку(штраф,пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інша сума відсотків, яка була нарахована відповідачу поза межами 85-денного строку кредитування, з урахуванням положень статті 625 ЦК України та вищевикладених правових позицій Верховного Суду - не є сумою відсотків за користування кредитом, а є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання кредитного зобов'язання.
При цьому, така сума відсотків не підлягає стягненню з Відповідача за період до 31.08.2023 в силу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка була чинною станом на час виконання та укладення спірного кредитного договору та до 24.12.2023), а з 24.02.2022 в силу приписів пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідач свої зобов'язання з повернення заборгованості за Кредитним договором виконав не у повному обсязі, у зв'язку із чим у останньої утворилася заборгованість в загальній сумі 29 438,29 грн., яку слід стягнути з Відповідача на користь Позивача.
Інша сума позовних вимог є необґрунтованою і у їх задоволенні слід відмовити.
Склад судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1 та 2 частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Судовий збір
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1 та 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (49%), у зв'язку з чим, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1186,98 грн.
Професійна правнича допомога, порядок розподілу витрат
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, передбачено положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №7559215/15).
Суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Витрати Позивача на професійну правничу допомогу
З представлених суду документів вбачається, що між Позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правової допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, на виконання умов якого Позивачу надані послуги зі складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовкою адвокатського запиту, підготовкою та подачею клопотання про витребування доказів на загальну суму 7000,00 грн.
Відповідач наведений розмір судових витрат не оспорював, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявляв. Підстав вважати заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та ціною позову - судом не встановлено.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог (49,00%), витрати Позивача на професійну правничу допомогу розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 3430,00 грн.
Керуючись статтями 258, 259, 261, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС»» (ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вул. Алматинська, будинок №8, офіс 310-А, поштовий індекс 02090) заборгованість за кредитним договором №185376964 від 08.04.2021 у розмірі 29 438,29 грн. з яких: 15000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 14438,29 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС»» (ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вул. Алматинська, будинок №8, офіс 310-А, поштовий індекс 02090) судовий збір у розмірі 1186,98 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС»» (ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вул. Алматинська, будинок №8, офіс 310-А, поштовий індекс 02090) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3430,00 грн.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження
Заочне рішення підписано без його проголошення у зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення - 24.11.2025.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України, апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Титов А.О.