Справа № 521/16996/25
Провадження № 2/521/7636/25
17 листопада 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду, -
29 вересня 2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду, у якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 збитки за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі 45 955,88 гривень, а також стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 06.11.2014 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по справі № 521/14275/14-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 14/8/07-Akln від 11.09.2007 р. у розмірі 148925,86 грн.. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке виніс Малиновський районний суд м. Одеси, не виконувалося Відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року.
Зазначає, що Кредитний договір № 14/8/07-Akln від 11.09.2007 р. було укладено між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . В подальшому, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», який відступив своє право вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18 вересня 2019 року. Даний факт також підтверджено в судовому порядку - 21.11.2019 року Малиновський районний суд м. Одеси постановив ухвалу по справі 521/14275/14-ц, якою, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 14/8/07-Akln від 11.09.2007р. до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Тому, відповідно до укладених договорів станом на дату звернення до суду, Право вимоги за кредитним договором № 14/8/07-Akln від 11.09.2007 р. належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).
Рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. У зв'язку з чим, Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 13391,09 грн. та інфляційні збитки у розмірі 32564,79 грн. (разом становить 45955,88 грн), що підлягають сплаті Відповідачем за прострочення виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали суду від 07 жовтня 2025 року було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, який повернувся до суду із зазначенням причини: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 06.11.2014 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення по справі № 521/14275/14-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 14/8/07-Akln від 11.09.2007 р. у розмірі 148925,86 грн.. (а.с. 10-13)
Відповідно до ч. 4 ст. 82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Кредитний договір № 14/8/07-Akln від 11.09.2007 р. було укладено між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . В подальшому, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», який відступив своє право вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18 вересня 2019 року. Даний факт також підтверджено в судовому порядку - 21.11.2019 року Малиновський районний суд м. Одеси постановив ухвалу по справі 521/14275/14-ц, якою, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 14/8/07-Akln від 11.09.2007 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». (а.с. 17-19)
Встановлено, що на підставі протоколу №1706 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 25 липня 2024 року та наказу №55-к від 25 липня 2024 року назва ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» була змінена на ТОВ «Він Фінанс». (а.с. 14,15-16)
Представником позивача в позовній заяві зроблено розрахунок виходячи із загальної суми заборгованості відповідача, з 25.02.2020 року по 23.02.2022 року 3% річних у розмірі 13391,09 грн. та інфляційні збитки у розмірі 32564,79 грн. (разом становить 45955,88 грн.). (а.с. 2 зворот-4)
До правовідносин, що виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми законодавства.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні визначено у ст. 513 ЦК України, згідно вимог якої правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду по справі № 465/646/11 (Постанова від 31.10.2018 року) зазначила, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Враховуючи надані суду докази, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості.
Предметом позову у цій справі є стягнення 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв'язку з неналежним виконанням судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Вказаний висновок підтриманий в постановах ВП ВС: від 19.07.2023 в справі № 910/16820/21, від 03.10.2023 в справі № 366/203/21 та ін.
Отже, обов'язок, встановлений положеннями ст. 625 ЦК України нерозривно пов'язаний з основним грошовим зобов'язанням та залежить від нього.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 18 ЦКП України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання рішень судів здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У постанові Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 у справі № 522/14594/22 (провадження № 22-ц/813/2512/24) наголошено, що цивільним законодавством встановлений строк загальної позовної давності, який складає три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до роз'яснень в постанові ВП ВС від 13.02.2019в справі№ 826/13768/16, а також постанові КЦС ВС від 23.11.2022 в справі № 761/4564/19 та постанові КАС ВС від 10.01.2024 в справі № 640/21339/20: «Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom»,заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)».
Інститут позовної давності полягає в наданні особі гарантованого строку на звернення до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу, наприклад, звернення з вимогою про стягнення заборгованості. Сплив такого строку не означає, що право, інтерес, а відповідно обов'язок перестали існувати. Закінчення строку позовної давності означає, що особа втратила можливість захисту її права судом. Разом з тим, особа не позбавлена права задовольнити свої вимоги позасудовим шляхом, зокрема, якщо між сторонами існують договірні правовідносини і сторони передбачили в договорі таку можливість.
Так само встановлені законом строки примусового виконання судового рішення.
З автоматизованої системи діловодства суду КП Д-3 вбачається, що відомості про видачу виконавчих листів по справі №521/14275/14-ц в АСДС КП Д-3 - відсутні.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2019 року у справі № 521/14275/14-ц (провадження - № 6/522/567/19) сторону у виконавчому провадженні - ПАТ «Дельта Банк» замінено на ТОВ «Довіра та Гарантія», назву якого в подальшому було змінено на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
У матеріалах справи № 521/16996/25 відсутні докази, які б підтвердили звернення ТОВ «ВІН ФІНАНС» із заявою про видачу дубліката виконавчого листа чи про поновлення пропущеного строку або визначення додаткового строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06.11.2014 року у справі № 521/14275/14-ц (провадження - № 2/521/6084/14).
Зазначені відомості також відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, будь-які виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачом ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» або ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» або ТОВ «ВІН ФІНАНС» - відсутні. (а.с. 34)
Зазначене в сукупності свідчить про незацікавленість ТОВ «ВІН ФІНАНС» у примусовому виконанні заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06.11.2014 року у справі № 521/14275/14-ц (провадження - № 2/521/6084/14) та якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язання за рішенням суду, оскільки, нарахування процентів та інфляційних втрат в порядку статті 625 ЦК України призводить до того, що розмір грошового зобов'язання з часом швидко зростає.
Більше того, відсутність виданого виконавчого листа та наявність відкритих (завершених) виконавчий проваджень свідчить про пропуск строку для звернення стягувача до органів, що здійснюють примусове виконання рішення суду. Доказів зворотного під час розгляду справи надано не було.
Оскільки, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - сплив, а в АСВП відсутні відомості про відкриті (завершені) виконавчі провадження, що свідчило б про переривання такого строку, беручи до уваги той факт, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що строк звернення рішення суду до примусового виконання рішення суду не пропущений, суд вважає, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» втратило встановлену законом можливість задовольнити свої вимоги за допомогою механізму примусового виконання рішення.
При цьому, як роз'яснив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 «… з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту».
Аналізуючи наведену правову позицію, Одеський апеляційний суд у Постанові від 16.05.2024 у справі № 522/14594/22 (провадження № 22-ц/813/2512/24) зазначає наступне: тобто, в правовому полі споживач за кредитним договором є більш слабшою стороною в порівнянні з кредитором, та відповідно потребує встановлених законом гарантій захисту її прав. Натомість, кредитор повинен дотримуватися встановлених законодавством положень та добросовісно користуватися своїми правами.
В контексті встановлених обставин справи, оскільки позивач (кредитор) втратив можливість примусового виконання рішення про стягнення заборгованості за допомогою встановленого законодавством механізму, а обов'язок відповідно до ст. 625 ЦК України є акцесорним щодо основного зобов'язання та поділяє його правову долю, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Фактично, обов'язок боржника перед кредитором набув ознак натурального зобов'язання, оскільки в натурі він існує, однак не може бути примусово стягнений.
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц).
Тому суд не погоджується із наявністю підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання кредитного договору № 14/8/07-Akln від 11.09.2007 р. за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 521/14275/14-ц (провадження - № 2/521/6084/14) та доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Згідно копії платіжної інструкції від 19 вересня 2025 року № 14/8/07, ТОВ «ВІН ФІНАНС» сплатило 2 422,40 гривень в якості судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з відповідача в порядку розподілу судових витрат не підлягає стягненню сума сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 84, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 598, 599, 611, 625 ЦК України суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН