Справа № 521/16539/25
Номер провадження № 2/521/7447/25
(ЗАОЧНЕ)
25 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» - не з'явився;
від ОСОБА_1 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ:40842831) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У вересні 2025 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2430012694-598748 від 28.01.2022 року у загальному розмірі 25815 грн. 98 коп., а також стягнення судових витрат, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 28.01.2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 уклали договір №2430012694-598748 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. За умовами договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 10500 грн., строком на 22 днів (з можливістю продовження), дисконтна відсоткова ставка, становить 0,99% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період) визначений п. 3.6. п. 3.7. договору; базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору.
За доводами позивача, він виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківську картку на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 2430012694-598748 від 28.01.2022 року.
Однак, як вважає позивач, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 25815 грн. 98 коп., з яких: 8995 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16820 грн. 98 коп. - відсотки за користування позикою, що і стало підставою для звернення до суду.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження справи, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25.09.2025 року у справі №521/16539/25 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, витребувано від АТ "А-БАНК" інформацію, що містить банківську таємницю.
20.10.2025 року (вх.№69435) на адресу суду від АТ «А-БАНК» надійшла витребувана інформація.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив, щодо підтримання позовних вимог, також просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, яке судом розглянуте та задоволене.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями наявними у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), які направлялися на адресу відповідача, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, суд, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі письмових матеріалів.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у паперовому та електронному вигляді, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом.
28.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №2430012694-598748 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до умов цього договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 споживчий кредит на таких умовах: сума кредиту, становить 10500 грн. (п. 1.1. договору); початковий строк кредитування становить 22 днів (п. 2.1. договору); дисконтна відсоткова ставка, становить 0,99% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період) визначений п. 3.6. п. 3.7. договору; базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору.
Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Додатком №1 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту сторони погодили графік розрахунків.
28.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено паспорт споживчого кредиту до Договору №2430012694-598748, за яким також було погоджено всі умови кредитування.
На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем надано такі докази: лист АТ «Таскомбанк», відповідно до якого, 28.01.2022 року о 09:58:04 на номер банківського рахунку № НОМЕР_3 перераховано кошти в сумі 10500 грн., відправник ТОВ «Кошельок»; повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» б/н, згідно з якого 28.01.2022 року через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на карту клієнта № НОМЕР_3 суму коштів 10500 грн.
Із детального розрахунку заборгованості за договором №2430012694-598748 від 28.01.2022 року про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за договором, сума боргу станом на дату подання позову становить 25815 грн. 98 коп., з яких: 8995 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16820 грн. 98 коп. - відсотки за користування позикою.
Згідно відповіді від 20.10.2025 року (вх.69435), яка надійшла на адресу суду на виконання ухвали суду від 25.09.2025 року від АТ «А-БАНК», платіжна картка № НОМЕР_2 була емітована на ім'я ОСОБА_1 .
Крім цього, позивачем суду надана довідка про рух коштів з 27.01.2022 року по 29.01.2022 року, з якої вбачається, що на платіжну картку № НОМЕР_2 - 28.01.2022 року було зараховано кошти у сумі 10500 грн.
Окрім наведеного, у матеріалах справи на підтвердження наданих адвокатом послуг наявні: договір про надання правничої допомоги від 12.02.2025 року, укладений між АБ «ГЕРМАН ГУРСЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «КОШЕЛЬОК», Додаток до Договору від 11.08.2025 року, яким визначено розмір правничої допомоги - 10000 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Гурського Г.Ю.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у зазначеному вище розмірі.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, серед іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пункт 12 частини 1 вказаної статті визначає, що одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.
У даній справі судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини в сфері кредитних зобов'язань.
Так, у даній справі встановлено, що 28.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №2430012694-598748 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Відтак, судом встановлено, що вказаний вище договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №2430012694-598748 від 28.01.2022 року позивачем було укладено з ОСОБА_1 у спосіб подання згоди відповідача на надання йому відповідної суми грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі.
Судом встановлено, що ТОВ «Кошельок» виконано свої зобов'язання за договором та перерахувало на картку відповідача, номер якої надано йому позичальником, отже відповідач отримав у розпорядження грошові кошти, проте у визначений договором строк не повернув їх.
Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим, вимогами ст. 610, 612 ЦК України законодавцем встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує таких зобов'язань зі сплати отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, та відповідно, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, з огляду на що, у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від відповідача повернення кредитних коштів, а також процентів за користування кредитом.
Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 25815 грн. 98 коп., є обґрунтованими та потребують задоволення у повному обсязі.
Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судом встановлено, що між ТОВ «Кошельок» та АБ «ГЕРМАН ГУРСЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року, підписано Додаток до договору від 11.08.2025 року, на підставі якого вартість надання правової допомоги, а саме: оформлення документів щодо надання правничої допомоги, збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності та платіжних реквізитів для сплати судового збору, складання позовної заяви, формування додатків, відправка позову, формування матеріалів адвокатського досьє) склала 10000 грн. Згідно додатку до договору від 11.08.2025 року, розмір гонорару (винагороди) виконавця підлягає сплаті замовником виконавцю не пізніше 10 банківських днів від дати винесення судом рішення, але не раніше повідомлення адвокатом про даний факт.
За умовами ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 року у справі № 911/3586/21, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009,пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зазначає, що звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором носить масовий характер, дана справа є малозначною в силу вимог Закону, та не є складною.
А тому, із зазначених вище підстав, суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих часових затрат.
З огляду на вказане, суд вважає, що витрати на послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт.
Відтак, враховуючи вищенаведені правові позиції Європейського Суду, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги те, що представник позивача особистої участі у судовому засіданні не приймав, а ціна позову складає 25815 грн. 98 коп., беручи до уваги принцип пропорційності та співмірності витрат на правничу допомогу до розміру задоволених позовних вимог, суд виснує, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у даному разі у розмірі 10000 грн. є надмірними, з огляду на що, обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу суд вважає 3 000 грн., у зв'язку із чим в іншій частині клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Відтак, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу адвоката потребують часткового задоволення, до стягнення з відповідача належить 3 000 грн., з відмовою в іншій частині.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп., оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 202, 203, 205, 207, 509, 526, 530, 610, 612, 626, 638, 639, 1054, 1055ЦК України, ст. 2, 5, 10, 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ:40842831) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ:40842831) заборгованість за кредитним договором №2430012694-598748 від 28.01.2022 року у загальному розмірі 25815 грн. 98 коп., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ:40842831) витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
В іншій частині вимог клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 25.11.2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ:40842831).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя Н.О. Шевчук