Справа № 452/1760/25
Провадження № 2/452/938/2025
Іменем України
"25" листопада 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 21 травня 2025 року звернулося до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступними обставинами.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 23 червня 2021 року укладений договір позики № 2577708 за умовами якого відповідачка отримала 6000 грн. строком на 7 днів, зі сплатою відсотків 1,99% від суми позики за кожен день користування кредитом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 15 серпня 2021 року укладений договір про споживчий кредит № 102889497 за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7000 грн. на строк 30 днів, зі сплатою відсотків 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за дання кредиту: 770 грн., яка нараховується за ставкою 11,00% від суми кредиту одноразово.
Договори укладено в електронній формі, акцептовані ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом. Кредитодавці свої зобов'язання за договорами виконали в повному обсязі та надали (перерахували) грошові кошти на картковий рахунок відповідачки.
Відповідачка свої зобов'язання за договорами не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» 29 грудня 2021 року було укладено договір № 29/12-2021, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 2577708.
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором № 2577708 ТОВ «Колект Центр» за договором № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.
Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» 30 листопада 2021 року було укладено договір № 30-11-65 за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 102889497.
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором № 102889497 ТОВ «Колект Центр» за договором №10-01/2023 від 10 січня 2023 року.
Таким чином, до позивача перейшли права вимоги до відповідачки за договорами
№ 2577708 та № 102889497.
Загальна заборгованість відповідачки за договорами становить 94079 грн. 50 коп., з яких: 13000 грн. заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 80309 грн.
50 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 770 грн. - заборгованість за комісіями.
У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість, а також витрати, понесені при сплаті судового збору у розмірі 2422 грн.
40 коп. та витрати понесені на правову допомогу у розмірі 25000 грн. (а.с.1-11).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1415737 від 26 травня 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.157).
Ухвалою суду від 28 травня 2025 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; відповідачці запропоновано надати відзив на позовну заяву (а.с.158).
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в порядку п. 3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України у судове засідання не з'явилася, про поважні причини неприбуття суд не повідомила, відзив на позов не надала.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалою суду від 25 листопада 2025 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом (ч. 1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 23 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 2577708 за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит в розмірі 6000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредиту; строк позики: до 30 червня 2021 року (7 днів) (п.2.3.4); згідно п.2.4.4 Договору, базова процентна ставка за позикою фіксована - 1.9900% від суми позики за кожен день користування кредитом (а.с.94).
У розділі 9 Договору містяться персональні дані ОСОБА_1 , в тому числі дані паспорта, РОНКПП, номери мобільного телефону. Для підписання договору ОСОБА_1 , було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «z72626» (а.с.99).
Також 23 червня 2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт позики (а.с.110-112).
Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 15 серпня 2021 року укладений договір про споживчий кредит № 102889497 за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7000 грн. (п.1.2. Договору); згідно п. 1.3. Договору, кредит надається строком на 30 днів з 15 серпня 2021 року; зі сплатою відсотків 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. Договору); згідно п.1.5.1. Договору комісія за дання кредиту: 770 грн., яка нараховується за ставкою 11,00% від суми кредиту одноразово. (а.с.70-78).
У розділі 10 «реквізити сторін» Договору містяться персональні дані ОСОБА_1 , в тому числі дані паспорта, РОНКПП, номери мобільного телефону.
Також 15 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (а.с.80-81).
Згідно інформації сервісу онлайн платежів «iPay.ua» від 16 вересня 2024 року, на платіжну карту № НОМЕР_1 було зараховано 6000 грн. 23 червня 2021 року (а.с.126).
Згідно квитанції «LIQPAY» від 16 серпня 2021 року надано кошти згідно договору 102889497 у сумі 7000 грн. (а.с.122).
Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції (далі - Закон № 675-VIII).
Відповідно до п. 5, 6, 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону № 675-VIII передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Частина 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі
№ 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразових ідентифікаторів, отриманих від ТОВ «Маніфою» та від ТОВ «Мілоан» прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитні договори (здійснила акцепт пропозиції товариства), тобто електронні договори є укладеними та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.
Аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факти укладання Договору 1 та Договору 2 є доведеним, натомість відповідачкою будь-яких доказів на спростування останнього до суду подано не було. Даних про те, що зазначені договори відповідачкою оспорювалися, визнавалися недійсними в судовому порядку матеріали справи не містять, а відтак вони є чинним і підлягає до виконання.
Як зазначалося, товариства свої зобов'язання перед відповідачкою за Договором 1 та Договором 2 виконали та надали кредити шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, що також знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.
За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із частиною третьою статті 1079 ЦК України, у договорах факторингу - фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Як встановлено судом, між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» 29 грудня 2021 року було укладено договір факторингу № 29/12-2021 (а.с.145-148), відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» відступило за плату ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 2577708 на суму 18582 грн., з яких 6000 грн. - заборгованість за сумою позики; 9552 грн. - заборгованість за процентами за користування позикою; 3030 грн. - заборгованість за процентами на прострочену позику (а.с.151).
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за Договором № 2577708 ТОВ «Колект Центр» за договором про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с.14-21). Згідно реєстру боржників до даного договору заборгованість за Договором № 2577708 на суму 18582 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за сумою позики; 9552 грн. - заборгованість за процентами за користування позикою; 3030 грн. - заборгованість за процентами на прострочену позику.
Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» 30 листопада 2021 року було укладено договір факторингу № 30-11-65 (а.с.136-140), за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 102889497 на суму 31307 грн. 50 коп., з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 23537 грн. 50 коп. - заборгованість за процентам; 770 грн. - заборгованість по комісії (а.с.143).
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за Договором № 102889497 ТОВ «Колект Центр» за договором про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с.14-21). Згідно реєстру боржників до даного договору заборгованість за Договором № 102889497 на суму 31307 грн. 50 коп., з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 23537 грн. 50 коп. - заборгованість за процентам; 770 грн. - заборгованість по комісії.
Таким чином, враховуючи укладені договори факторингу та відступлення права вимоги ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора по відношенню до відповідачки ОСОБА_1 за Договорами № 2577708 та № 102889497.
Оскільки відповідачка в порушення умов договорів свої зобов'язання належним чином не виконала, не забезпечивши своєчасного повернення запозичених коштів, у відповідача виникло право вимагати від ОСОБА_1 повернення суми кредиту.
Щодо розміру заборгованості суд виходить з такого.
Позивач просить стягнути з відповідачки загальну заборгованість за Договорами
№ 2577708 та № 102889497, що становить 94079 грн. 50 коп., з яких: 80309 грн. 50 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 770 грн. - заборгованість за комісіями.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Отже, право кредиторів (як первісних так і нового) нараховувати передбачені договорами проценти за кредитом припинилися після спливу визначеного договорами строку кредитування, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню підлягають частково у розмірі 24335 грн. 80 коп., з яких:
- за договором № 2577708 від 23 червня 2021 року у розмірі 6835 грн. 80 коп., з яких: 6000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту); 835 грн. 80 коп. - заборгованість за нарахованими процентами (6000 х 1,99% х 7 = 835,8);
- за Договором № 102889497 від 15 серпня 2021 року у розмірі 17500 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту); 10500 грн. - заборгованість за нарахованими процентами (7000 х 5% х 30 = 10500).
Крім того, як вбачається зі змісту договіру про споживчий кредит № 102889497 таким передбачено комісію в розмірі 770 грн.
Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.
Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору № 102889497 від 15 серпня 2021 року про сплату позичальником комісії в розмірі 770 грн. є нікчемним, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемним з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідачки на підставі цих положень договору комісії у розмірі 770 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне:
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «Коллект Центр» при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією від 13 травня 2025 року (а.с.38).
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 624 грн. 98 коп. (24335,8 грн. х 100% : 94079,5 грн. = 25,8% 2422,4 грн. х 25,8% = 624,98).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно із частинами третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідач просить стягнути з позивача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 25000 грн. На підтвердження понесених витрат суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладеного між адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» (а.с.63-65); заявку на надання юридичної допомоги № 402 (а.с.68); Витяг з Акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2025 року, в якому зазначено найменування робіт (послуг) адвоката на суму 25000 грн. (а.с.69).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд доходить висновку, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої представником позивача суми.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, суд приходить до висновку, щодо зменшення розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 6450 грн. (25000 х 25,8% = 6450) витрат на професійну правничу допомогу, що на думку суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість в розмірі 24335,80 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять п'ять гривень вісімдесят коп.) з яких:
- за договором № 2577708 від 23 червня 2021 року у розмірі 6835 (шість тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 80 коп., з яких: 6000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту); 835 грн. 80 коп. - заборгованість за нарахованими процентами;
- за договором № 102889497 від 15 серпня 2021 року у розмірі 17500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту); 10500 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати: судовий збір у розмірі 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 98 коп. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6450 (шість тисяч чотириста п'ятдесят) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ідентифікаційний код юридичної особи 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ,
вул. Мечнікова, 3 оф. 306.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлений 25 листопада 2025 року.
Суддя