Справа №504/2555/25
Провадження №2/504/2783/25
Доброславський районний суд Одеської області
10.11.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області, у складі:
Головуючого судді- Барвенко В.К.,
секретаря- Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, сщ. Доброслав, справу за позовом ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" проти ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2025 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 010/1924/82/871216 від 08 липня 2020 року в сумі 67332,86 грн, судовий збір в розмірі 3028 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1400 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 08 лютого 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено договір про надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1924/82/871216 , відповідно до якого з дати початку кредитування клієнт має право отримувати, а банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати клієнту в межах поточного ліміту грошові кошти, а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити процент за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з КР у випадках, визначених договором. Метою кредиту є придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Максимальний ліміт кредиту за Договором складає 500000 грн, в межах якого встановлюється поточній ліміт кредиту.
Розмір поточного ліміту кредиту на дату підписання заяви складає 45000 грн.
Датою початку кредитування є 08 липня 2020 року, з кінцевим терміном повного погашення кредиту (з урахуванням пролонгації договору) до 08 липня 2024 року.
Процентна ставка за користування кредитом фіксована 48% річних.
Факт надання банком позичальнику кредитних коштів підтверджується копією виписки по рахунку, що підтверджує початок користування кредитом.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальниці кредит в сумі та на умовах, передбачених умовами кредитного договору, однак відповідач припинив виконувати взяті на себе зобов'язання, а саме здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.
20 лютого 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги №114/2-67-F, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаним у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників, позивач набув право грошової вимоги у тому числі за кредитним договором № 010/1924/82/871216 від 08 липня 2020, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем.
Сторони в судове засідання не з'явились, сповіщались судом про дату,ч ас та місце його проведення.
Позивач просив справу розглянути в заочному порядку.
Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 10.11.2025 року постановлено заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:
Судом першої інстанції встановлено, що 08 лютого 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено договір про надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1924/82/871216 , відповідно до якого з дати початку кредитування клієнт має право отримувати, а банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати клієнту в межах поточного ліміту грошові кошти, а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити процент за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з КР у випадках, визначених договором. Метою кредиту є придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Максимальний ліміт кредиту за Договором складає 500000 грн, в межах якого встановлюється поточній ліміт кредиту.
Розмір поточного ліміту кредиту на дату підписання заяви складає 45000 грн.
Датою початку кредитування є 08 липня 2020 року, з кінцевим терміном повного погашення кредиту (з урахуванням пролонгації договору) до 08 липня 2024 року.
Процентна ставка за користування кредитом фіксована 48% річних.
Факт надання банком позичальнику кредитних коштів підтверджується копією виписки по рахунку, що підтверджує початок користування кредитом.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальниці кредит в сумі та на умовах, передбачених умовами кредитного договору, однак відповідач припинив виконувати взяті на себе зобов'язання, а саме здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.
20 лютого 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги №114/2-67-F, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаним у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників, позивач набув право грошової вимоги у тому числі за кредитним договором № 010/1924/82/871216 від 08 липня 2020, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 22.02.2024 року відповідач має заборгованість у розмірі 67332,86 грн, яка складається із заборгованості за дозволеним овердрафтом 53738,00 грн, заборгованості за не дозволеним овердрафтом 13594,86 грн.
Суд першої інстанції виходить із того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору.
Встановивши фактичні обставини справи, які свідчать про порушення відповідачем прав позивача за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).
Правова природа договорувідступлення права вимогиполягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18).
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язуватися повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року у справі N 2-6315/11 (провадження N 61-23326св18) та від 28 квітня 2020 року у справі N 263/16688/17 (провадження N 61-16584св19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Як убачається з матеріалів справи, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено кредитний договір, який міститься усі необхідні відомості, що становлять собою істотні умови кредитного договору, зокрема розмір поточного кредитного ліміту, строк кредиту 48 місяців, проценту ставку за користування кредитом поза межами пільгового періоду 48%, дату щомісячного платежу 20 число кожного місяця, розмір щомісячного нарахованих процентів за кредитом (у разі використання суми кредиту, що дорівнює розміру поточного кредитного ліміту), розмір щомісячного платежу за користування кредитом поза межами пільгового періоду.
Отже, за встановленими у справі обставинами у встановленому кредитним договором порядку,АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідач уклали кредитний договір, за умовами якого банк надав, шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок відповідача грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі N 274/7221/19 (провадження N 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75.
Відповідно виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18 (провадження N 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі N 456/3643/17 (провадження N 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі N 760/7792/14-ц (провадження N 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі N 278/2177/15-ц (провадження N 61-22158св19).
Таким чином, виписка з карткового рахунку, яка додана до позовної заяви є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, ураховуючи факт користування позичальницею кредитними коштами, і часткове повернення отриманих коштів у кредит.
Виписка по рахунку містить у тому числі інформацію по картці, яка була видана відповідачу згідно її заяви від 08.07.2020 року.
Отже, у цій справі позивачем доведено належними і допустимими доказами обставини щодо укладення між банком та відповідачем кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином банком обов'язків, та прострочення відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань, що ним не спростовано.
Встановивши факт існування невиконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 159/2146/15-ц (провадження N 61-20113св18)).
При цьому суд першої інстанції звертає увагу, що у цій справі позивач довів належними і допустимими доказами обставини щодо укладення між банком та відповідачем кредитного договору, як і те, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх його істотних умов, у тому числі щодо процентної ставки за користування кредитними коштами.
Виписка по картковому рахунку, яка узгоджується з сукупністю інших доказів у справі, свідчить про те, що відповідач користувався кредитними коштами, відсотки на які нараховувалися у межах розміру процентної ставки, визначеної умовами кредитного договору.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором обгрунтовані і підлягають задоволенню.
В силу статті 141-142 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн., оскільки ці витрати підтверджені платіжною інструкцією від 31.03.2025 року № 729.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 1400 гривень.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов'язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 59 Конституції Українигарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов'язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин.
Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVI№ A№D OTHERS v. UKRAI№E, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з вимогами ст. ст. 124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання
Водночас вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС викладений у постанові від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц).
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.
До заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу додано договір, додаткову угоду до договору, акт прийому передачі виконаних робіт, що, на думку суду, не може вважатись розрахунком -детальним описомробіт (наданих послуг), виконаних адвокатом тому, що у ньому відсутній детальний опис витраченого адвокатом часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, враховуючи не велику складність справи, проте враховує об'єм доказів який потрібно було зібрати та систематизувати, час, який витратив адвокат на надання правничої допомоги, вважає розумною, справедливою та достатньою сумою відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката буде сума 1400 грн. Отже суд погоджується з цією сумою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 11-13, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" проти ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" код ЄДРПОУ 39508708, заборгованість за кредитним договором від 08.07.2020 року № 010/1924/82/871216 у сумі 67332,86 грн., як утворилась станом на 22.02.2024 року і складається з суми заборгованості за дозволеним овердрафтом 53738,00 грн., суми заборгованості за не дозволеним овердрафтом 13594,86 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" код ЄДРПОУ 39508708 судовий збір в сумі 3028,00 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 1400,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту його отримання в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя В. К. Барвенко