Справа № 947/39666/25
Провадження № 2-а/947/309/25
25.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Петрової А.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Портної У.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
21 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - Портна Уляна Олександрівна звернулася з адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною постанову №1626 від 19.09.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП накладення адмінітративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.; постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №1626 від 19.09.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП накладення адмінітративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. скасувати; провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ - НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , витрати на надання правової допомоги у розмірі 20 900 (двадцять тисяч дев'ятсот гривень), та судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Свої вимоги мотивує тим, що 19 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №1626 про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн за порушення правил військового обліку. Зазначає, що ОСОБА_1 із початком повномасштабного збройного вторгнення російської федерації та територію України, проходив військову службу у Збройних Силах України та виконував бойові завдання на посаді командира стрілецького відділення безпосередньо у зоні ведення бойових дій. Стверджує, що перед вступом до військової служби громадянин ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію згідно якої його було визнано придатним до служби, проте у військовий квиток ці відомості внесенні не були. 28.09.2022 року громадянин ОСОБА_1 звільнився з військової служби за сімейними обставинами, на наступний день 29.09.2022 року він став на військовий облік за місцем свого проживання, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_5 , оновив усі персональні дані про, що є відповідна відмітка у військовому квитку. Зазначає, що під час взяття на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 у 2022 році громадянину ОСОБА_1 не вручалося направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Стверджує, що саме працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 зобов'язані були внести до Реєстру дані про проходження ВЛК під час мобілізації та після завершення ОСОБА_1 військової служби. 18.05.2024 року з'явився мобільний застосунок «Резерв +» у цей же день 18.05.2024 року ОСОБА_1 завантажив застосунок «Резерв+» на виконання обов'язку усіх військовозобов'язаних громадян оновив свої персональні дані, це підтверджується роздруківкою із застосунку «Резерв+» в категорії розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зазначену постанову позивач вважає протиправною, складеною за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, за відсутності та без надання відповідних доказів його вини, такою, що підлягає скасуванню в повному обсязі.
Ухвалою судді від 22.10.2025 року відкрито провадження у справі; призначено судове засідання на 25.11.2025 року на 11.00 год.
29.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила у задоволенні позову відмовлено.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином.
У судовому засіданні, призначеному на 25.11.2025 року позивач - ОСОБА_1 та його представник - Портна Уляна Олександрівна позовну заяву підтримали та просили її задовольнити.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1626, який було йому вручено. Також позивачу було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі) повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за справою № 1626 про вчинене адміністративне правопорушення передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП відбудеться о 10 год. 00 хв. «19» вересня 2025 р. за адресою: вул. Ак. Корольова, 9, каб. № 301. Позивач був ознайомлений про дату та час розгляду адміністративної справи, що підтверджується його підписом.
19 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №1626 про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн. за порушення правил військового обліку. У Постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року, № 1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені п. 17 ч. 1 ст. 7 Закону України « Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»,а саме: не надав відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 та на сьогоднішній день перебуває в розшуку за не проходження (відмова від проходження ) військово-лікарської комісії, згідно із п. 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , зазначено, що військову присягу прийняв 10.03.2022 року у військовій частині НОМЕР_3 .
28.09.2022 року громадянин ОСОБА_1 звільнився з військової служби за сімейними обставинами.
29.09.2022 року позивач став на військовий облік за місцем свого проживання, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_5 , оновив персональні дані про, що є відповідна відмітка у військовому квитку.
Згідно «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, відповідальність за достовірність і своєчасність внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів несуть посадові особи територіальних центів комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, саме працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 зобов'язані були внести до Реєстру дані про проходження ВЛК під час мобілізації та після завершення ОСОБА_1 військової служби.
Згідно довідки застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 має відстрочку від мобілізації за п. 10 ч. 1 ст. 23 - опікун особи, визнаної судом недієздатною. Дата проходження ВЛК: 29.08.2025 року, номер протоколу ВЛК: 2025-0829-1227-3621-3, постанова ВЛК: придатний.
Задовольняючи позов, суд не бере до уваги твердження представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо обов'язку позивача пройти ВЛК саме до 05 червня 2025 року, так як вказані вимоги стосуються лише осіб, які є обмеженопридатними, а згідно матеріалів справи позивач таким не визнавався.
Відповідно ст.2 п.13 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» особи, які приймаються на військову службу чи підлягають комплектуванню посад, зобов'язані пройти обов'язковий медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Отже, без проходження ВЛК жодна особа не може бути законно прийнята на службу. Таким чином, факт проходження військової служби та виконання завдань у зоні ведення бойових дій є прямим доказом того, що громадянин ОСОБА_1 пройшов військово лікарську комісію і був визнаний придатним до військової служби. Тобто доводи ІНФОРМАЦІЯ_6 про ненадання відомостей про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку суперечать Положенню про військово-лікарську експертизу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Згідно з ч. 5 цієї статті Закону, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч. 1 ст. 2 Закону № 1951-VIII).
Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративнотериторіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно із ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у Постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням зазначеним у ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В цьому суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова, складена відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Щодо вимог позивача в частині визнання постанови протиправною, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у частині задоволення вказаної позовної вимоги.
Так, ч.3 ст. 286 КАС України містить вичерпний перелік дій суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності зокрема суд має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 210, 247, 251, 293 КУпАП, ст. ст. 71, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 250, 295 КАС України, суд, -
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.
Скасувати постанову №1626 від 19.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адмінітративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. М. Куриленко