Справа № 946/7836/25
Провадження № 3/946/2322/25
Іменем України
19 листопада 2025 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Адамов А.С., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, ТВО начальника мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
03.10.2025 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов протокол про військове адміністративне правопорушення серії ОД №554 від 01.10.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.172-15 КУпАП, в якому зазначено, що 01.102025р. відповідно до листа 7 управління ДВКР СБ України у ході контррозвідувального забезпечення ТЦК та СП систематично отримується інформація щодо неодноразового порушення вимог відомчих наказів МОУ та не вжиття заходів реагування під час настання кримінальної події, з боку військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 . Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 було здійснено перевірку за даним фактом, в результаті якої встановлено, що 31.08.2025 патрулем з числа військовослужбовців Національної гвардії України до ІНФОРМАЦІЯ_4 доставлений громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу перебував у розшуку за ст.210 КУпАП. 01.09.2025 ОСОБА_2 був направлений до Кілійської ЦРЛ для проходження ВЛК. Після проходження ВЛК в Кілійській ЦРЛ близько 15:00 год. ОСОБА_2 , направлено до м. Ізмаїл для проведення подальших заходів мобілізації, в супроводі солдата ОСОБА_3 , молодшого сержанта ОСОБА_4 . При під'їзді до міста Ізмаїл, в населеному пункті Стара Некрасівка, Ізмаїльського району, близько 16:00 їхній службовий автомобіль був зупинений невстановленими особами на двох автомобілях іноземного виробництва. З одного з вказаних автомобілів вийшов чоловік та нібито погрожуючи військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_4 фізичною силою, відкрив двері службового автомобіля і здійснив викрадення громадянина ОСОБА_2 та зник в невідомому напрямку. Після чого дані військовослужбовці зробили негайну доповідь командуванню ІНФОРМАЦІЯ_4 про дану подію. В свою чергу майор ОСОБА_1 , який виконував обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснив недбале ставлення до військової служби, а саме, в порушення п.п 4 та 5 наказу МОУ від 29.11.2018 №604 - не вжито заходів з негайної доповіді по лінії оперативно-чергової служби органу військового управління вищого рівня та не повідомлено підрозділ Південного ТУ ВСП і Білгород - Дністровську спеціалізованому прокуратуру у сфері оборони про дану подію. Також з метою можливого приховування вказаної події, майором ОСОБА_1 не забезпечено припинення кримінального правопорушення та розшуку військовозобов'язаного громадянина ОСОБА_2 , шляхом повідомлення на лінію 102 оперативного чергового Національної поліції України. З огляду на вищезазначене в діях майора ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.
Таким чином, майор ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за контрактом, проходячи службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 на посаді ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовою службовою особою діючи, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, приписів законів та інструкцій, допустив недбале ставлення до військової служби, чим вчинив недбале ставлення до військової служби, в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
19.11.2025 представник притягуваного - адвокат Бабенко К.О. надав клопотання про повернення протоколу на доопрацювання та належного оформлення та клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП за відсутністю складу правопорушення (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП), в яких зазначив, що у протоколі немає жодної згадки про місце вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення та не зазначено дату та час його вчинення. Можливо у день події, а саме 01.09.2025, він у службових справах перебував на території іншого району Одеської області, а тому бездіяльність могла бути вчинена не на території Ізмаїльського району Одеської області, а тому і підсудність справи про адміністративне правопорушення може належати іншому районному суду. У протоколі взагалі не має відомостей про дату та час вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення. Всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, у вказаному формулюванні, яке по суті має містити місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, не вказано конкретне місце вчинення правопорушення, точну дату та час його вчинення, не зазначено порушення яких саме статутних обов'язків, приписів законів, порядків та інструкцій були допущені ОСОБА_1 , які саме посадові обов'язки ним не виконано, в чому саме проявилося недбале ставлення до служби. Звертає увагу на інкриміновану ОСОБА_5 бездіяльність, яка згідно змісту протоколу нібито виявилася у невиконанні вимог пунктів 4 та 5 наказу МОУ №604 від 29.11.2018 «Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту». Навіть у тексті протоколу відносно ОСОБА_1 співробітник ПТУ ВСП, який його складав, не навів повної назви цього наказу Міністра оборони України. Копія цього наказу до матеріалів справи також не долучена. В якості документів, які нібито підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення до протоколу долучено наступні документи: пояснення військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 від 02.09.2025; пояснення військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 від 02.09.2025; пояснення військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 від 02.09.2025; копія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.08.2025 №243 про тимчасове покладення на ОСОБА_1 обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 . В цих документах викладені обставини подій, які мали місце 01.09.2025 за участі військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також військовозобов'язаного ОСОБА_2 . Зі змісту пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що про події, які стосувалися ОСОБА_2 , вони доповіли старшому водію ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 та через деякий час отримавши вказівку від заступника начальника відділення рекрутингу ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_7 залишили місце події та повернулися у розташування ТЦК. В ході відібрання пояснень у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 питання вчинення ними дій по інформуванню підрозділів Національної поліції України про вказану подію у них з'ясовані не були попри те, що фактично за викладених вище обставин саме вони потенційно могли бути визнані потерпілими від вчинених дій невстановленими особами. Питання про інформування вказаними особами майора ОСОБА_1 як ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 також з'ясовані не були. Пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбиралися у них старшим оперуповноваженим 4 сектору 2 відділу 7 управління ДВКР СБ України Глубоким Олександром, який невідомо чим керувався під час відібрання вказаних пояснень. Зокрема у поясненнях відсутні посилання на будь-які вимоги законодавства, які б надавали вказаному посадовцю право відбирати пояснення у зазначених осіб. Крім того, співробітники ДВКР СБ України не є суб'єктами, уповноваженими на збирання доказів та складання протоколів про вчинення військовими посадовими особами військових адміністративних правопорушень (у тому числі передбачених ч.2 ст. 172-15 КУпАП), а тому сторона захисту вважає, що вищевказані пояснення є недопустимими доказами у справі, оскільки були зібрані неуповноваженими особами. Під час провадження у справі про вищевказане адміністративне правопорушення співробітниками ПТУ ВСП, які уповноважені на збирання доказів та складання протоколів, пояснення у військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відібрані не були, повна версія подій не з'ясована. Більше того, співробітниками ПТУ ВСП взагалі не опитано старшого водія ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 та заступника начальника відділення рекрутингу ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_7 , про яких у своїх пояснення згадають військовослужбовці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з'ясовані обставини щодо алгоритму та часу вчинених ними дій після отримання інформації про вищевказану подію за участі ОСОБА_2 . У цих осіб не з'ясована роль ОСОБА_1 у вирішенні виниклої проблемної ситуації. У своїх поясненнях, наданих вищевказаному співробітнику ДВКР СБ України ОСОБА_1 повідомив, що після отримання інформації про вищевказану подію, він невідкладно повідомив про неї штатному начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 . Проте, ОСОБА_8 під час провадження у справі про адміністративне правопорушення також ніким опитаний не був, обставини вчинених ним дій після отримання інформації про вказану подію у нього не з'ясовані. Крім того, копія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.08.2025 №243 про тимчасове покладення на ОСОБА_1 обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 зі змісту якої вбачається, що на час тимчасово виконання службових обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 був позбавлений права приймати організаційно-штатні та кадрові рішення. З огляду на наявність даних обмежень, визначених у вищевказаному наказі, фактично ОСОБА_1 01.09.2025 був позбавлений повноважень на вжиття організаційних заходів, зокрема щодо надіслання повідомлень про події та злочини на адресу органів вищого військового управління та правоохоронних органів. Дана обставина фактично повністю спростовує твердження про нібито допущену бездіяльність ОСОБА_1 за викладених у протоколі обставин. Таким чином, аналіз долучених до справи доказів свідчить, що наявні пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були отримані неуповноваженою особою та не містять інформації всі обставини справи. Більше того, у ході справи не опитано ключових свідків, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Пояснення даних осіб вкрай необхідні для надання чіткої правової оцінки діям або бездіяльності ОСОБА_1 та з'ясування наявності у нього складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні представник притягуваного - адвокат Бабенко К.О. зазначив, що немає об'єктивної сторони правопорушення. Підтримав твердження, викладені в клопотаннях. Немає доказів та відомостей, що ОСОБА_1 хтось доповідав про вказані події. В поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено, що вони доповіли ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , однак відсутні повідомлення, що хтось із вказаних військовослужбовців чи інших осіб доповів ОСОБА_1 , а отже й щодо виникнення с приводу цього у ОСОБА_1 будь-яких обов'язків. Інкримінується п.п.4,5 Наказу, однак не враховано п. 6 Наказу, який саме містить перелік подій, про які необхідно доповідати. Не опитано усіх причетних осіб.
В судовому засіданні притягуваний підтримав позицію адвоката, зазначив, що в його діях відсувній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП. Є чіткий порядок, а такої події в переліку немає.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення притягуваного та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 172-15 КУпАП адміністративна відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті (недбале ставлення військової службової особи до військової служби), вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення, майор ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за контрактом, проходячи службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 на посаді ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовою службовою особою діючи, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, приписів законів та інструкцій, допустив недбале ставлення до військової служби, чим вчинив недбале ставлення до військової служби, в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Із письмових запереченнях від 01.10.2025 притягуваного на протокол вбачається, що останній є начальником відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 . 01.09.2025 року він перебував на нараді з питань щодо активізації заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території Ізмаїльського району, яку проводив голова Ізмаїльської РДА ОСОБА_10 , про що надано копію протоколу №32 від 01.09.2025, під час якої його повідомили засобами мобільного зв'язку, що громадянин ОСОБА_2 покинув автомобіль під час супроводження його військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 після проходження ОСОБА_2 військово-лікарської комісії. Враховуючи що, громадянин ОСОБА_2 є цивільною особою, не злочинцем, який не потребував супроводження з озброєними військовослужбовцями РТЦК та СП, будь-яких обмежень прав та свобод військовослужбовцями РТЦК та СП по відношенню до громадянина ОСОБА_2 не застосовувались, працівники дотримувались чинного законодавства. Громадянин ОСОБА_2 покинув службовий автомобіль під час перевезення його до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підстав утримувати цивільну особу ОСОБА_2 у супроводжуючих військовослужбовців солдата ОСОБА_3 та молодшого сержанта ОСОБА_4 не було. Дії військовослужбовців, які проводили транспортування громадянина ОСОБА_2 не спричинили матеріальних збитків або тяжких наслідків, також за вказаним фактом він, ОСОБА_1 , вже був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарним статутом та отримав догану. Залишення службового транспорту ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянином ОСОБА_2 не входить до переліку подій, про які необхідно здійснювати доповідь, які визначені Інструкцією з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 №604.
Так, Наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 №604 затверджено Інструкцію з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.
Згідно п. 1 вказаної Інструкції, ця Інструкція визначає механізм надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни в структурних підрозділах Міністерства оборони України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, органах військового управління, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, установах, організаціях, підпорядкованих Міністерству оборони України, та державних підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, військових частинах, установах, організаціях, підпорядкованих Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Згідно п. 4 розділу ІІ вказаної Інструкції, доповіді та донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, командири (начальники) військових частин надають своїм прямим начальникам за підпорядкованістю (керівники державних підприємств - керівнику структурного підрозділу Міністерства оборони України, на який покладено функціональне управління цим підприємством), повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку ТА керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.
Доповіді та донесення надаються:
негайно (протягом 15 хвилин) після отримання інформації про подію, кримінальне правопорушення, адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією,- усно (у доповіді мають зазначатися умовне найменування, пункт дислокації та підпорядкованість військової частини, дата і час скоєння правопорушення, стислий зміст, обставини та місце скоєння (вчинення), ким виявлено правопорушення, заподіяні матеріальні збитки, загибель, поранення людей, демографічні далі учасників, військове звання, прізвище, ім'я, по батькові командира військової частини, номери телефонів для уточнення інформації);
про обставини вчинення події, кримінального правопорушення - за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції; адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,- за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, письмово протягом доби з моменту надання усної доповіді про подію, кримінальне правопорушення, адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. У разі вчинення військового адміністративного правопорушення завірена копія протоколу про військове адміністративне правопорушення протягом 5 діб надсилається до органу управління Військової служби правопорядку та до спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.
У разі скоєння підлеглим військовослужбовцем: кримінального правопорушення командир (начальник) військової частини протягом робочого дня письмово повідомляє про це керівника відповідного органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України), начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.
Згідно п. 5 розділу ІІ вказаної Інструкції, командири (начальники) військових частин про події, кримінальні правопорушення, адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, негайно (протягом 15 хвилин після отримання інформації) по лінії оперативно-чергової служби або особисто повідомляють оперативного чергового органу військового управління (пункту управління) вищого рівня, головного оперативного чергового І Головного командного центру Збройних Сил України, оперативного чергового органу управління Військової служби правопорядку).
Згідно п. 6 розділу ІІ вказаної Інструкції, оперативний черговий (черговий військової частини) у разі отримання інформації про надзвичайну ситуацію або подію протягом 15 хвилин уточнює її місце, обставини та зміст, час і дату виникнення, наслідки та інформацію про людей, що загинули (за наявності), попередньо з'ясовує причини події, завдані збитки та орієнтовні заходи, яких необхідно вжити для ліквідації наслідків події, та ті, які необхідно провести для недопущення повторних випадків, доповідає головному оперативному черговому Головного командного центру Збройних Сил України, оперативному черговому органу військового управління (пункту управління) вищого рівня та командиру) військової частини за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції.
До подій належать:
- загибель або тяжке тілесне ушкодження чи каліцтво військовослужбовців (за висновками медичного огляду, надалі обліковуються за висновками судово-медичної експертизи), крім випадків поранення, каліцтва і загибелі внаслідок бойових, уражень або дій з боку противника та випадків природної смерті через вади здоров'я або захворювання, крім захворювання на особливо небезпечні інфекційні хвороби. Загибель або тяжке тілесне ушкодження чи каліцтво працівників - під час виконання посадових (службових) обов'язків у робочий час;
- заподіяння істотної шкоди (шкода, яка у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або тяжкі наслідки (шкода, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян);
- катастрофи та аварії військової техніки та озброєння;
- падіння снарядів, бомб, безпілотних літаків, ракет за метками полігонів, несанкціонований пуск ракет, крім районів ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил;
- пожежі на території військових частин, які спричинили істотну шкоду або інші тяжкі наслідки;
- масові харчові отруєння, інфекційні захворювання (10 і більше осіб, які захворіли протягом доби), крім гострих респіраторних захворювань, поодинокі захворювання холерою, іншими особливо небезпечними інфекційними хворобами, СНІДом, дорожньо-транспортні пригоди, якщо є загиблі або етап хоча б одного з постраждалих (за висновками медичних працівників) тяжкий (крім випадків загибелі (травмування) цивільних осіб з вини цивільних осіб), а також у разі тяжких наслідків (надалі обліковуються за висновками судово-медичної експертизи);
- напади сторонніх осіб на варту та вартових;
- проникнення сторонніх осіб на територію військових частин, що призвело до заволодіння зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, озброєнням чи військовою технікою;
- випадки застосування (використання) військовослужбовцями та працівниками (під час виконання службових обов'язків) зброї (крім правомірних випадків у ході виконання бойових чи спеціальних завдань), в тому числі і внаслідок необережного поводження зі зброєю.
Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції, до прибуття командира військової частини (у неробочий час) оперативний черговий (черговий військової частини) організовує заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації або події, продовжує збирання та уточнення інформації.
Так, в протоколі про військове адміністративне правопорушення серії ОД №554 від 01.10.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.172-15 КУпАП, притягуваному інкримінується нездійснення доповіді саме про «події», однак в п. 6 Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 №604, такої «події», яка зазначена у протоколі, немає. А про неповідомлення ОСОБА_1 (в порядку, визначеному зазначеною вище Інструкцією) про вчинення кримінального правопорушення в протоколі мова не йдеться, в той час як суд позбавлений повноважень самостійно виходити за межі викладеного у протоколі обвинувачення.
Вказані обставини також підтверджуються поясненнями наданими в суді під час розгляду справи.
Аналізуючи поданий протокол та додані до нього матеріали, суд взагалі не вбачає будь-яких доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 був належним чином проінформований про події, щодо яких у нього б виник обов'язок щодо інформування у порядку, визначеному Інструкцією. В поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено, що вони доповіли ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , однак відсутні данні, що хтось із вказаних військовослужбовців чи інших осіб доповів ОСОБА_1 , а отже й щодо виникнення с приводу цього у ОСОБА_1 будь-яких обов'язків. На зазначеному також було й наголошено представником притягуваного у поданих клопотаннях та у судовому засіданні.
Враховуючи те, що суду не надані докази, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про обставини, які відповідно до Інструкції №604 потребували б з його боку виконання будь-яких обов'язків, то не може йти мова про вчинення притягуваним службової недбалості та про наявність в його діях/бездіяльності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.175-15 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність чотирьох обов'язкових елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність складу правопорушення в цілому.
Для встановлення "обґрунтованості висунутого обвинувачення" у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини "поза розумним сумнівом".
Відповідно до ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).
Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Враховуючи вимоги ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Тому, з урахуванням засад правосуддя та принципу верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є обґрунтованим застосування в даному випадку положень ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно якої, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до позиції, викладеної у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia", рішення від 30.05.2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Враховуючи викладене, суд позбавлений повноважень виходити за межі викладеного у протоколі обвинувачення, редагувати наведену у протоколі фабулу чи самостійно відшукувати докази на користь сторони обвинувачення.
З урахуванням чого, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів, суд вважає, що решта аргументів (доводів), на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення справи, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням приписів ст. 62 Конституції України, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б беззаперечно доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, отже провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 283 - 285 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 ст.172-15 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Повний текст постанови виготовлений 24.11.2025р.
Суддя: А.С. Адамов