Справа № 496/1376/24
Провадження № 1-кп/496/289/25
повний текст
06 листопада 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
Судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання володільця майна ОСОБА_6 від 27.05.2024 р. про скасування арешту з майна у кримінальному проваджені № 42023160000000310 від 22.09.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у скоєнні кримінальних правопорушення, передбачених ч.3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
ОСОБА_6 через свого представника 27.05.2024 року подав клопотання про скасування арешту з майна накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 08 листопада 2023 року у справі № 522/21599/23, провадження №1-кс/522/6963/23, на речі та документи, які були вилученні під час проведення обшуку 04.11.2023 року автотранспортного засобу, який належить ОСОБА_6 , а саме Toyota 4runner, в ході якого виявлено та вилучено майно 500 доларів США та 70 000 грн.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не було заявлено цивільний позов, а також не повідомлено про підозру. Слідчим не підтверджено, що вилучене майно підлягає конфіскації, як виду покарання, або відшкодування шкоди, тому просить скасувати арешт на вказані грошові кошти та зобов'язати слідчого повернути їх.
Прокурор заперечувала про скасування арешту, оскільки, на даному етапі судового провадження скасування арешту не доцільно.
Обвинувачений - ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти скасування арешту.
Ознайомившись із матеріалами судового провадження, клопотання про скасування арешту з майна, вислухавши сторони, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 08 листопада 2023 року у справі № 522/ 21599/23, провадження №1-кс/522/6963/23 накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на майно підозрюваного ОСОБА_4 , вилучене 04.11.2023 у кримінальному провадженні № 42023160000000310 від 22.09.2023, в ході проведення обшуку автотранспортного засобу Toyota 4runner д/н НОМЕР_1 , в тому числі на: грошові кошти у сумі 500 доларів США та грошові кошти у сумі 70 000 українських гривень.
Слід зазначити, що слідчий суддя при накладанні арешту на майно, керується положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України, а саме застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Тобто, враховуючи вищевказане, слід зазначити, що слідчий суддя накладаючи арешт на майно, виходив з обґрунтованості такого клопотання про накладення арешту.
Залишаючи арештованими грошові кошти, суддя також виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження, втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
На даний час не спростовано необхідності подальшого застосування арешту майна і потреба в ньому не відпала.
Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, було застосовано з метою збереження та подальшого дослідженні речових доказів. На стадії підготовчого судового засідання судом ще не прийнято рішень відповідно до вимог ст.314 КПК України та не було досліджено речові докази, тому вирішення питання про зняття арешту з майна є передчасним, оскільки на цей час неможливо встановити, яке значення мають зазначені кошти у цьому кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, суддя приходить до висновку про обґрунтованість існування такого обмеження, на цьому етапі кримінального провадження потреби у втручанні у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, не відпали.
Керуючись ст. ст. 376, 395 КПК України, -
Клопотання володільця майна ОСОБА_6 від 27.05.2024 р. про скасування арешту з майна - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що він має право знову вернутись до суду з відповідним клопотанням у разі зміни обставин, які перешкоджали скасуванню арешту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 07 листопада 2025 року о 12:00 годині.
Суддя ОСОБА_1