Справа № 463/10244/25
Провадження № 2/463/2675/25
іменем України
24 листопада 2025 року м. Львів
Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді - Яворського С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Станько Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛКП «Господар» заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2023 року по 30.09.2025 року у розмірі 20 370,15 гривень.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 365 від 08.06.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м.Львові», Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у м.Львові. Зокрема, на балансі ЛКП «Господар» перебуває будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживають за вказаною адресою та користується житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем. Для здійснення оплати відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Окрім цього вказує, що між сторонами укладено Договір № 06/03/19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.03.2019 року та Додаткові угоди, що підтверджує взаємні права та обов'язки сторін. Послуги надаються вчасно та належної якості, однак, відповідачі не оплачують житлово-комунальні послуги у повному обсязі. Заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період часу з 01.01.2023 року по 30.09.2025 року становить 20370,15 гривень. Дану суму позивач просить стягнути солідарно з відповідачів в примусовому порядку.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч.1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не надходило.
Позовна заява поступила до суду 27.10.2025 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 30.10.2025 року, позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків зазначених у мотивувальній частині ухвали суду.
04 листопада 2025 року представником позивача Рудик М.В. через систему «Електронний Суд» скеровано заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 30.10.2025 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 06.11.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.
Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.
Перед тим як закінчити з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Відтак, суд у відповідності до вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. При цьому, 24.11.2025 року представник позивача - Гатала В.В. скерувала на адресу суду заяву, в якій просить суд проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, поштові відправлення повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позов та/або клопотання про відкладення розгляду справи не подали.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу 24.11.2025 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією довідкою від 13.10.2025 року № 10 (а.с.51).
Між ЛКП «Господар» та уповноваженою особою співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , укладено Договір № 06/03/19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.03.2019 року та Додатки до вказаного договору (а.с.9-30).
Житлово-комунальні послуги мешканцям вказаного будинку надавалися та надаються позивачем, що підтверджується внутрішніми договорами, актами, кошторисами, інструкціями, звітами, укладеними між ЛКП «Господар» та іншими підрядниками (виконавцями замовлених послуг) (а.с.33-48).
Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01.01.2023 року по 30.09.2025 року заборгованість відповідачів за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 20 518,31 гривень (а.с.32).
З метою стягнення зазначеної заборгованості з відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Питання надання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 1875-ІV).
Так згідно зі ст.13 Конституції України власність зобов'язує.
Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1 Закону № 1875-IV, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до статті 5 Закону № 1875-IV до житлово-комунальних послуг належить: 1) житлові послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком, що включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду (справа № 210/5796/16-ц) від 18 березня 2019 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
Судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини, згідно Договору № 06/03/19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.03.2019 року з відповідними додатками до договору.
Надаючи виниклим між сторонами по справі відносинам належну правову оцінку, суд звертає увагу, що згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, між позивачем та відповідачами виникли відносини, що породжують цивільні права та обов'язки, оскільки позивач надавав житлово-комунальні послуги, а відповідачі ними користувалися, для забезпечення потреб своєї квартири.
Позивач зі свого боку виконав свої обов'язки та забезпечив надання відповідачам житлово-комунальних послуг, відповідачами борг за надані житлово-комунальні-послуги не погашено.
У справі, яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведені позивачем розрахунки заборгованості є невірними. Крім того, ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачем не представлено.
Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, зважаючи на те, що відповідачі за отримані житлово-комунальні послуги не сплачували грошові кошти у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд дійшов висновку про те, що відповідачі, отримавши за спірний період послуги належної якості, зобов'язані були оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2023 року по 30.09.2025 року у розмірі 20370,15 гривень.
Крім того, в даній справі відповідачі жодних заперечень щодо позовних вимог не заявили та доказів на підтвердження таких до суду не подали, відповідно саме на них суд покладає ризик настання наслідків, пов'язаних із задоволенням позову.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів в рівних частинах на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, сплата якого підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 21.10.2025 року та від 24.10.2025 (а.с.4-1;6).
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
позов Львівського комунального підприємства «Господар» - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2023 року по 30.09.2025 року у розмірі 20 370,15 гривень (двадцять тисяч триста сімдесят гривень 15 копійок).
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» судовий збір у розмірі 3028,0 гривень, тобто по 1514,0 гривень з кожного.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Львівське комунальне підприємство «Господар», місцезнаходження стягувача: 79038, м.Львів, вул.Пасічна,49Б, ЄДРПОУ 20822324.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя С.Й. Яворський