Справа № 463/11161/25
Провадження № 2-о/463/328/25
25 листопада 2025 року місто Львів
Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді Ціпивко І.І.
з участю секретаря Метеллі Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
з участю заявниці ОСОБА_1 , її представника - адвоката Семко В.В., заінтересованої особи ОСОБА_2 , його представника - адвоката Микуша Д.М.,
встановив:
заявниця звернулася до суду із заявою, якою просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 (шість) місяців із покладенням таких обов'язків: 1) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватися з нею, заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог заявниця покликалася на те, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 та за вказаною адресою разом з нею також проживає її чоловік ОСОБА_2 та діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказує, що її чоловік систематично вчиняє відносно неї психологічне насильство. Вказує, що протиправні дії зі сторони її чоловіка носять систематичний та довготривалий характер. При цьому зазначає, що в неї є реальні побоювання за її здоров'я та здоров'я її дітей. Звертає увагу на те, що дані факти підтверджуються копіями термінових заборонних приписів, протоколами про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за вчинення домашнього насильства та показаннями свідків. Зазначає, що від постійних суперечок і скандалів, внаслідок протиправних дій у неї та у її дітей погіршилося самопочуття, вони перебувають в стані постійного стресу, хвилювання та страху. Звертає увагу на те, що всі попередні заходи, що застосовувались до ОСОБА_2 не дали результатів і він продовжує загрожувати життю та здоров'ю членам своєї родини. Відтак вважає, що є особою, яка зазнала домашнього насильства, та для забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насильства необхідно застосувати до останнього обмежувальний припис. Заявниця переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства щодо неї, а також настання тяжких наслідків для її здоров'я є дуже високою, а тому звертається до суду з даною заявою, оскільки попередні заходи вжиті поліцією до кривдника виявились неефективними та не захистили його від насильства. Відтак наявні обґрунтовані ризики продовження вчинення ОСОБА_2 насильства щодо неї, а тому є необхідність у видачі обмежувального припису відносно нього шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, встановлених ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому вона змушена звернутись до суду з даною заявою.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 18.11.2025 року головуючою суддею в справі визначено суддю Ціпивко І.І.
Ухвалою судді Личаківського районного суд м. Львова від 18.11.2025 заяву про видачу обмежувального припису прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 20.11.2025. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права.
20.11.2025 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника заінтересованої особи для ознайомлення з матеріалами справи.
Розгляд справи по суті відбувся 24.11.2025 року за участі заявниці, її представника, заінтересованої особи та його представника.
Заявниця та її представник у судовому засіданні вимоги заяви підтримали та надали пояснення аналогічні тим, що викладені у заяві.
Заінтересована особа та його представник. у судовому засіданні обставини, що викладені у заяві не заперечили, проте стверджували, що заявниця була їх провокатором.
В судовому засіданні допитані свідки:
ОСОБА_3 , яка показала, що є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проживає із ними за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердила те, що її батько зловживає спиртними напоями, і, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, часто вчиняє вдома скандали, під час яких ображає маму, її та сестру нецензурними словами та погрожує їй фізичною розправою. У такій атмосфері проживає і її молодша сестра, яка є свідком усіх таких подій, за яку вона хвилюється, особливо за її психологічний стан.
ОСОБА_5 , який у судовому засіданні показав, що є братом заявниці ОСОБА_1 . Неодноразово чув зі слів його племінниць про конфлікти у них вдома із батьком ОСОБА_2 намагався поговорити із ним, проте такі розмови результату не дали. Очевидцем жодної із таких подій не був.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, вважає, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що заявниця ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю (чоловіком та дітьми) проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору дарування квартини від 29 жовтня 2020 року, посвідченого державним нотаріусом п'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.10.2020 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Як вбачається із матеріалів справи, заявниця неодноразово зверталася до органів поліції у зв'язку з застосуванням до неї насильства її чоловіком ОСОБА_2 .
Зокрема 15.04.2021 та 22.03.2024 року було видано термінові заборонні приписи, відповідно до яких ОСОБА_2 зобов'язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи та заборонено у будь-який спосіб контактувати із постраждалою особою.
28.10.2025 року відносно ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративні правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство відносно заявниці ОСОБА_1 .
Згідно форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної поліцейським уповноваженого підрозділу поліції сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 13.10.2025 року, визначено рівень небезпеки високий.
Проте поведінка ОСОБА_2 відносно членів своєї родини не змінилася.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до п. 3, 4, 6, 7, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до частин першої, другої статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
У свою чергу, як унормовано ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Крім того, згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Заявниця ОСОБА_1 при зверненні до суду на підтвердження обгрунтованості заявлених нею вимог покликалася на такі докази: копії свідоцтв про народження дітей, форми оцінки ризиків, копії термінових заборонних приписів, копії протоколів про адміністративне правопорушення, копію пояснення ОСОБА_3 , рапорт, показання свідків та аудіозапис.
Судом досліджено докази надані стороною заявниці на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно неї та її доньки.
Письмові докази та показання свідка ОСОБА_3 суд визнає належними, допустимими та достатніми для обгрунтування доводів заяви.
Разом з тим, судом критично оцінюється аудіозапис, досліджений у судовому засіданні за клопотанням сторони заявниці, оскільки такий не ідентифіковано, хоча і свідчить про конфлікту ситуацію у родині.
Крім цього, показання свідка ОСОБА_5 , надані ним у судовому засіданні, суд оцінює критично на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, оскільки він не був очевидцем таких подій, а отримав інформацію про такі події з чужих слів, зі слів ОСОБА_3 . Разом з тим, такі показання суд приймає як доказ, який у сукупності з іншими доказами у справі свідчить про тривожність дитини ОСОБА_3 та її психологічний стан через ситуацію, яка склалася у її сім'ї.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.
Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 569/11625/24 (провадження № 61-16935св24).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення заяви не впливають.
Висновки суду за результатами розгляду заяви.
З огляду на викладене суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_1 з високою вірогідністю продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо потерпілої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.
З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту та покарання винного не надали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.
Відповідно до приписів п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. 293, 294, 350-1 - 350-6, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 та встановити такий захід тимчасового обмеження його прав строком на шість місяців, а саме: 1) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , як таку, яка за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватися з нею, заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Про видачу обмежувального припису кривднику інформувати Львівське районне управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області та Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено 25.11.2025.
Суддя Ірина ЦІПИВКО