печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39054/25-ц
пр. 2-8664/25
20 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бусик О.Л.
при секретарі Романенко Ю.О.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Тарасюк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, у якому просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 21 листопада 2009 року між його донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 червня 2017 року у справі № 757/19618/17-ц розірвано. У період шлюбу, у них народилася донька - ОСОБА_4 . З кінця 2012 року ОСОБА_5 та її донька ОСОБА_4 - (онука позивача), проживали разом з позивачем та його дружининою ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок важкої хвороби померла донька позивача - ОСОБА_5 . Неповнолітня онука ОСОБА_4 продовжує проживати разом із позивачем - дідусем та бабусею, які про неї піклуються, виховують та матеріально забезпечують. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання дитини, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться її життям та здоров'ям, ухиляється від спілкування з нею, не відвідував її ані в дитячому дошкільному закладі, ані вдома, ані в школі. Крім того, 10 липня 2025 року відповідач надав позивачу нотаріально завірену заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Отже, посилаючись на те, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність відповідального ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків, позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 1 вересня 2025 року відкрито провадження в указаній справі для розгляду за правилами загального позовного провадження.
6 жовтня 2025 року від відповідача надійшла заява, у якій останній зазначив, що позов визнає, просить розглядати справу у його відсутність.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
17 листопада 2025 року від Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації надійшла заява, в якій останні просять розглядати справу у їх відсутність та надають висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18 листопада 2025 року від представника позивача надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі та просили позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки, оскільки батько дитини протягом тривалого часу не піклується про дитину не надає їй матеріальної допомоги та не займається її вихованням.
Неповнолітня ОСОБА_4 в судовому засідання вказала, що з 2014 до 2022 року не спілкувалась з батьком, останній матеріально її не забезпечує, останній раз його бачила у 2022 році.
Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про розгляд даної справи в суді, в судове засідання не з'явились, відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, третя особа просила розглядати справу у їх відсутність, позов підтримала, аргументи і міркування з цього питання виклала у висновку органу опіки та піклування.
Суд, заслухавши пояснення сторін, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, які підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Суд установив, що 21 листопада 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1503.
У період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14 жовтня 2011 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2013 року у справі № 2-3407/12 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000,00 грн. щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.10.2012 та до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Відповідно до Витягу з Реєстру територіального громади м. Києва, неповнолітня ОСОБА_4 , з 25 вересня 2012 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 червня 2017 року у справі № 757/19618/17-ц позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21 листопада 2009 року, Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1503.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 2 квітня 2025 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 5360.
Відповідно до довідки № 108124-2380 від 9 червня 2025 року встановлено, що позивач ОСОБА_7 6 червня 2025 року поставлений на облік потенційних опікунів/піклувальників у службі у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації.
У відповіді в.о. директора НВК «Ерудит» м. Києва Чепурної Світлани від 4 липня 2025 року № 212 на адвокатський запит зазначено, що з моменту зарахування ОСОБА_4 до складу здобувачів освіти 1-В класу НВК «Ерудит» м. Києва (01.06.2018) до сьогоднішнього дня з класними керівниками та адміністрацією закладу освіти спілкувалися матір дитини ОСОБА_5 , бабуся ОСОБА_6 та дідусь ОСОБА_1 , які приділяли належну увагу вихованню дівчинки, стежили за її успішністю та активно цікавилися її шкільним життям, проявляли увагу навчанню та розвитку дитини, брали участь у шкільних зборах та освітянських заходах. Крім того, повідомили, що за період навчання ОСОБА_4 у НВК «Ерудит» м. Києва її батько ОСОБА_3 на контакт з адміністрацією закладу освіти та класними керівниками не виходив, заклад освіти не відвідував, питаннями успішності дитини та її життям у школі не цікавився.
Листом від 7 липня 2025 року за № 02-07/25 ГО «Міжнародний ресурсний цент «Верум» на адвокатський запит повідомив, що ОСОБА_4 проходила навчання у закладі дошкільної освіти при ГО «Міжнародний ресурсний цент «Верум» у період з 15.01.2015 по 20.12.2021 проходила навчання. До закладу дошкільної освіти ОСОБА_4 приводила її мати - ОСОБА_5 , дідусь та бабуся - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Зазначені рідні ОСОБА_4 спілкувалися з вихователями та адміністрацією закладу дошкільної освіти. Батько дитини - ОСОБА_3 питаннями навчання, виховання та життя своєї дитини не цікавився.
Відповідно до заяви ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погуляйко В.А. 10 липня 2025 року за № 480, ОСОБА_3 повідомляє, що не заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно висновку Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрація від 26 вересня 2025 року встановлено доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особа, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Хоча позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте першочергово мають враховуватися якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для ухвалення рішення, а також оцінку всіх доказів у справі, які підтверджують виконання чи нехтування батьком/матір'ю своїми батьківськими обов'язками. Позбавлення батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права батька/матері є пропорційним меті позбавлення батьківських прав. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.
Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) зазначив про те, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи наведене, а також те, що відповідач участі у вихованні доньки не брав і не бере, її життям і здоров'ям не цікавиться, не підтримує з нею жодних відносин протягом тривалого часу та не вчиняє для цього ніяких дій, самоусунувшись від виконання батьківських обов'язків,виходячи з якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Судом встановлено, що між адвокатом Тарасюком Віктором Миколайовичем та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги № 03.05-25ЮР від 2 травня 2025 року, відповідно до умов яких виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику визначену цим Договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта.
Згідно Акту наданих послуг від 17 листопада 2025 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги № 03.05-25ЮР від 2 травня 2025 року, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення вказаного спору.
Таким чином, з урахуванням складності спірних правовідносин, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 40 000,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмір 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, частин ст. 7,141,155,164,180,181,182 СК України, ст.ст. , ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 161,258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав, відносно його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати правничої допомоги у розмір 40 000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Повний текст рішення суду складено 24 листопада 2025 року.
Суддя: О.Л. Бусик