24.11.2025 Справа № 756/7022/18
Унікальний №756/7022/18
Провадження №6/756/359/25
24 листопада 2025 року суддя Оболонського районного суду м.Києва Майбоженко А.М., розглянувши справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,
19.11.2025 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Я.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеженні у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Своє подання обґрунтовує тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_14, з примусового виконання виконавчого листа № 756/7022/18, виданого 02.08.2022 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 148 433 грн.
Боржниця ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, вжитими приватним виконавцем заходами виконати його неможливо.
З цих підстав просить задовольнити своє подання та тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон боржниці - ОСОБА_1 .
До початку розгляду подання, приватний виконавець надіслав на адресу суду додаткові пояснення у справі, які долучені до її матеріалів, у яких зазначив, що у нього на примусовому виконанні також перебуває виконавче провадження № НОМЕР_15, боржником за яким є ОСОБА_1 , з примусового виконання виконавчого листа № 756/7022/18 від 02.08.2022, відповідно до якого суд вирішив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029, укладеним із померлим ОСОБА_2 , перед Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить 6 500 000,00 грн., звернути стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: А - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; Б - убиральні, В - будинку охорони, І-IV - каналізаційних споруд, V - питної колонки, VІ - вимощення, 1-6 - огорожі, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - по 1/3 частині кожному, шляхом його продажу на публічних торгах. У цей час виконання цього виконавчого документу неможливе, у зв'язку з тим, що майно, на яке необхідно звернути стягнення, відчужене відповідно до договору купівлі-продажу від 15 листопада 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г.М. та зареєстрованого за № 1226.
Приватний виконавець у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності приватного виконавця.
Заінтересовані особи про розгляд справи не повідомлялися відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича перебуває виконавче провадження № НОМЕР_14 з примусового виконання виконавчого листа № 756/7022/18 від 02.08.2022, що видав Вишгородський районний суд Київської області, відповідно до якого суд вирішив Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 148 433,00 грн. судового збору.
Боржником за виконавчим документом є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Згідно з відповідями на запити до Державної прикордонної служби України № 294915074 від 02.10.2025 та до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 8010.5.2-55268/80.3-25 від 12.11.2025 боржниця документована закордонним паспортом серія та номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 (латинськими літерами: ОСОБА_7 ), орган, що видав - 8089, строк дії до 11.01.2028 року.
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/89201-25-Вих від 11.11.2025 у Державній прикордонній службі України судові рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконанні не перебувають.
Однак, згідно з відповіддю на запит №: 301540106 від 17.11.2025 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, боржник ОСОБА_1 (ПІБ боржника латинськими літерами: LAHUN OLENA) з 19.08.2022 (з дати відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_14) по 17.11.2025 регулярно здійснює перетин державного кордону України в різних напрямках.
Згідно з виконавчим листом № 756/7022/18 від 02.08.2022, що видав Вишгородський районний суд Київської області залишок боргу ОСОБА_1 складає 138 281,53 гривень (UAH).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Постановою приватного виконавця від 19.08.2022 для забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Відповідні обтяження зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У ході примусового виконання рішення приватним виконавцем неодноразово направлялись запити до банківських установ України щодо надання інформації про відкриті рахунки боржника.
Згідно з отриманою інформацією, боржник має відкриті банківські рахунки №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 в АТ "Універсал Банк"; № НОМЕР_7 в АТ "СЕНС БАНК"; №№ НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 19.08.2022, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на вищезазначених рахунках, копії постанови направлено на виконання до відповідних банківських установ та сторонам виконавчого провадження до відома.
Відповідно до повідомлень АТ "СЕНС БАНК" та АТ "УКРСИББАНК" в банках на ім'я боржника під час діючого виконавчого провадження № НОМЕР_14 та чинних арештів відкривались нові рахунки, а саме 14.12.2022 № НОМЕР_12 в АТ "УКРСИББАНК" та 16.03.2023 № НОМЕР_13 в АТ «СЕНС БАНК».
Приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника від 04.12.2024 та 17.11.2025, якими накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на вищезазначених рахунках, копії постанови направлено на виконання до відповідних банківських установ та сторонам виконавчого провадження до відома. Проте коштів боржника, достатніх для повного погашення боргу згідно з виконавчим документом, не виявлено.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний зокрема утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Боржниця, при зміні кількості банківських рахунків не повідомляла приватного виконавця про це, що у поданні розцінюється заявником як ухилення від накладення арешту на нові рахунки та від виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області у справі № 756/7022/18.
Відповідно до інформації, наданої Пенсійним фондом України та Податковою службою України, боржниця працевлаштована та отримує заробітну плату від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕЙ-ЗЕТ ІКОМЕРС", код ЄДРПОУ 39110966, зареєстрована адреса юридичної особи: 01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 21.
05.02.2024 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_14 та направлено на виконання до ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕЙ-ЗЕТ ІКОМЕРС".
Однак вказане відправлення повернулось на адресу приватного виконавця у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
18.04.2024 року приватним виконавцем направлено вимогу на адресу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕЙ-ЗЕТ ІКОМЕРС" 01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 21 про надання пояснень щодо факту невиконання вимог постанови приватного виконавця від 05.02.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату боржниці та повторно попереджено підприємство про передбачену законом відповідальність за невиконання законних вимог виконавця.
Однак вказаний лист також повернувся на адресу приватного виконавця у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
У зв'язку з відсутністю у приватного виконавця діючої адреси листування ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕЙ-ЗЕТ ІКОМЕРС", код ЄДРПОУ 39110966, вбачається за неможливе виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області у справі № 756/7022/18 шляхом звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 452403170 від 17.11.2025 боржниці на праві власності належить об'єкт житлової нерухомості, а саме: апартаменти загальною площею 27,2 кв.м., житловою площею 21,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2474305926120.
Вказане майно боржника перебуває під арештом на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/12683/22 (провадження № 1-кс/344/4502/22) від 13.10.2022 року, номер запису про обтяження № 48169614 від 18.10.2022. У зв'язку з цим приватному виконавцю встановлено заборону на звернення стягнення на апартаменти, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2474305926120, що належать боржниці.
З метою виконання рішення та перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем надсилались запити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України; ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області; Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві; Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України; Київського бюро технічної інвентаризації; Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»; Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів; Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України; Державної служби України з питань праці; Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця", щодо виявлення майна, зареєстрованого за боржником на праві власності.
Згідно з листами вказаних органів та їхніх територіальних підрозділів відсутні відомості щодо наявності об'єктів права власності, зареєстрованих за боржником.
Іншого нерухомого майна, транспортних засобів та рухомого майна, зареєстрованого за боржником, на яке можливо звернути стягнення приватним виконавцем не виявлено.
Судом встановлено, що приватним виконавцем на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, вжито вичерпних заходів, направлених на примусове виконання виконавчого листа № 756/7022/18 від 02.08.2022, що видав Вишгородський районний суд Київської області.
Однак, цими заходами не вдалось виявити коштів та іншого майна боржниці, на яке можливо звернути стягнення та, тим самим в повній мірі виконати вказане рішення.
Судом встановлено, що боржниця була обізнана про відкриття виконавчого провадження і його хід, що підтверджується наступним.
19.08.2022 приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_14 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Вищезазначену постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» направлено боржниці рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у виконавчому документі: АДРЕСА_3 , що підтверджується поштовим трек номером: 0600019976316. Відповідно до інформації з особистого кабінету АТ «УКРПОШТА» відправлення № 0600019976316 вручене одержувачу.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Окрім того, від дати початку виконавчого провадження № НОМЕР_14 до приватного виконавця неодноразово надходили заяви представника боржника Адвоката Духоти Віталія Володимировича, зокрема від 16.09.2022 року щодо зняття арешту з коштів на рахунку боржника, та від 08.11.2022 року щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Однак, всупереч обізнаності боржниці про здійснення щодо неї виконавчого провадження, рішення суду у справі № 756/7022/18, яке набрало законної сили 13.07.2022 року, станом на 18.11.2025 року боржницею не виконане, нею не вчинено жодних дій спрямованих на погашення заборгованості за виконавчим провадженням № НОМЕР_14, не подано приватному виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким вона володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні їй від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Суд погоджується з твердженням приватного виконавця про те, що боржниця є обізнаною щодо факту здійснення примусового виконання судового рішення, однак свідомо та безпричинно ухиляється від виконання зобов'язань, покладених ним на неї.
Обов'язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, закріплено в ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Крім того, з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів NN 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону судам загальної юрисдикції у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, можливо застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
В п. 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантовано статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України).
Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України".
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, потрібно розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції"). У відповідності до наведеної практики Європейського суду з прав людини у Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" на підставі остаточного і обов'язкового для виконання судового рішення - рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 виникли правомірні очікування отримати у власність кошти, які присудженні до стягнення, та такі правомірні очікування є "майном" у розмінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому підлягають захисту на рівні із правом власності.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Зокрема, у рішенні №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Таким чином, аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, наведених юридичних позицій Європейського Суду з прав людини та громадянина та Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
У відповідності до частини першої та пункту 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів - до виконання зобов'язань.
Враховуючи те, що боржниця була обізнана про відкриття відносно неї виконавчого провадження і необхідність вжиття заходів щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, однак протягом трьох років не виконала зазначене судове рішення, не представила приватному виконавцю будь-яких даних, які б ускладнювали це, а також вчиняла дії, які у сукупності можуть свідчить про ухилення від його виконання, суд вважає, що подання приватного виконавця є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -
Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - задовольнити.
Обмежити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі території України до виконання зобов'язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_14.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя: А.М. Майбоженко