ЄУ №712/15082/25
Провадження №2/712/5530/25
про залишення позовної заяви без руху
25 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: визнати договір дарування №2-2816 від 04.07.2006 удаваним; визнати квартиру за адресою АДРЕСА_1 , спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну йому 1/2 частки у майні, яке є сумісною власністю подружжя, а саме квартири за адресою АДРЕСА_2 , половину ринкової вартості квартири станом на день розгляду справи 1 028 340 грн.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставки судового збору: за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві окремі вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання договору дарування №2-2816 від 04.07.2006 удаваним; про визнання квартири за адресою АДРЕСА_1 , спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; та одну вимогу майнового характеру про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за належну позивачеві 1/2 частки у майні, яке є сумісною власністю подружжя, у сумі 1 028 340 грн., які об'єднані позивачем в одному позові.
Так, за дві окремі позовні вимоги немайнового характеру сума судового збору, яка підлягає сплаті, становить 2 422,40 грн. та за вимогу майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До позовної заяви додано квитанції №00Н8-9255-8В67-2НВ6 від 15.08.2025 на суму 1 633,89 грн.; №ХСКА-13ХВ-ЕВ4Р-9Х58 від 08.09.2025 на суму 1 233,00 грн.; №9НАР-2АК4-84НН-3187 від 08.09.2025 на суму 7 613,62 грн.
Згідно перевірки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено зарахування судового збору за квитанціями №ХСКА-13ХВ-ЕВ4Р-9Х58 від 08.09.2025 у сумі 1 211,20 грн.; №9НАР-2АК4-84НН-3187 від 08.09.2025 у сумі 7 479,00 грн., однак у суду відсутні відомості про зарахування судового збору згідно квитанції №00Н8-9255-8В67-2НВ6 від 15.08.2025 на суму 1 633,89 грн.
Крім того, судовий збір за квитанцією №00Н8-9255-8В67-2НВ6 сплачено у серпні 2025 року, а позов подано до суду у жовтні 2025 року, у зв'язку з чим у суду виникають сумніви щодо належності квитанції №00Н8-9255-8В67-2НВ6 від 15.08.2025 саме до цієї цивільної справи.
На виконання вимог ст. 175 ЦПК України судом здійснено перевірку щодо наявності або відсутності позову між указаними сторонами з аналогічними предметом та підставою позову.
За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З аналізу відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що у провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебувала цивільна справа №712/11804/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації.
15 вересня 2025 року Соснівським районним судом м. Черкаси постановлено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсаціїповернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України у зв'язку з не усуненням недоліків. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130204127).
Отже, у суду наявні підстави вважати, що судовий збір за квитанцією №00Н8-9255-8В67-2НВ6 від 15.08.2025 на суму 1 633,89 грн. було сплачено до справи №712/11804/25.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Отже, позивач має право звернутися до суду, який розглядав справу №712/11804/25, із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подачу позову, який було повернуто.
Суд не може прийняти квитанцію №00Н8-9255-8В67-2НВ6 від 15.08.2025 під час розгляду цієї позовної заяви, оскільки у суду відсутнє підтвердження про зарахування судового збору та доказів того, що позивач не звертався до суду із заявою про повернення судового збору.
За таких обставин, документально підтверджена сума сплаченого судового збору, яка зарахована за подачу указаної позовної заяви складає - 8 690,20 грн.
Щодо визначення суми судового збору, яку слід сплатити за подачу указаного позову, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, згідно положень Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, -дійсною вартістю нерухомого майна.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначив ціну позову 1 028 340,00 грн., виходячи з середньої вартості житла станом на день подання позову, яка вирахувана ним згідно оголошень, розміщених на сайтах нерухомості.
Однак позовна заява не містить доказів на підтвердження вартості спірного майна на момент пред'явлення позову до суду, а тому суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який повинен бути сплачений позивачем, з урахуванням дійсної ціни позову.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Отже, позивачу слід подати докази, що підтверджують вартість спірної квартири відповідно до Закону України «Про оцінку майна» станом на дату подачі позову до суду (звіт про оцінку майна, акт оцінки майна тощо), та доплатити судовий збір, з урахуванням оцінки вартості майна.
Оплату судового збору слід здійснювати за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у Черк.обл./Соснів.р-н/22030101, рахунок UA238999980313111206000023766, Код 37930566, Банк одержувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998.
Докази сплати судового збору подати до суду.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Натомість, до позовної заяви не додано доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача та третьої особи.
Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Оскільки позов подано в електронній формі через систему «Електронний суд», позивачу слід надіслати копію позовної заяви з додатками відповідачу та третій особі у паперовій формі листом з описом вкладення, а докази такого направлення надати до суду.
Окрім зазначеного, відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 7 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 7 ст. 62 ЦПК України).
Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.03.2018 у справі №910/23346/16, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Як зазначено у вказаній постанові, у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи у суді або довіреністю. При цьому, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Відповідно до пункту 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно із пунктом 12.8 вказаного Положення ордер містить реквізити щодо, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Тобто зазначення на ордері застереження «Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються», не передбачені нормами чинного законодавства, та не свідчать про право представника на підписання заяви від імені заявника.
Отже, повноваження адвоката, зокрема, у даному випадку щодо підписання заяви та звернення з позовом до суду, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих їй повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі №202/5348/18.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Заява подана до суду та підписана представником ОСОБА_1 адвокатом Гайдай Оленою Валеріївною, яка діє на підставі ордеру Серія АІ №1959134 від 28 липня 2025 року, зі змісту якого вбачається, що договором про надання правничої допомоги №0605/25 від 06 травня 2025 року повноваження адвоката не обмежуються. Однак, вказаний в ордері на надання правничої допомоги Серія АІ №1959134 від 28 липня 2025 року договір №0605/25 від 06 травня 2025 року до позовної заяви не додано.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що в ордері на надання правничої допомоги Серія АІ №1959134 від 28 липня 2025 року, зазначено, що повноваження адвоката не обмежуються, однак вказаний в ордері Серії СА №1141607 від 12.11.2025 договір на надання правничої допомоги №0605/25 від 06 травня 2025 року до заяви не надано, отже до заяви не надано доказів того, що адвокат Гайдай Олена Валеріївна наділена повноваженнями, які надані законом позивачу та будь-яких обмежень повноважень у представництві позивача не має, у тому числі щодо підписання та подання до суду позовної заяви від його імені.
Для об'єктивного та своєчасного розгляду справи, надання учасникам цивільного процесу рівних прав, позивачу необхідно привести заяву згідно вимог чинного цивільно-процесуального законодавства та усунути зазначені вище недоліки.
Як вбачається з наданої заяви, вимоги закону при її поданні у повному обсязі не виконано. Невиконання вимог ЦПК України є підставою для залишення заяви без руху відповідно до ст. 185 ЦПК України з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Ураховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків наявних у позовній заяві.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 58, 62, 175, 177, 185 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсаціїзалишити без руху, про що сповістити позивача, надавши йому строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://sn.ck.court.gov.ua/sud2316/.
Ухвала оскарженню не п ідлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.С. Стеценко