Справа № 712/10581/25
Провадження № 2/712/4133/25
24 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд міста Черкаси в складі:
головуючого судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1485529007 від 20.07.2021 у розмірі 27 472 грн 76 коп. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1485529007 від 20.07.2021, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито банківський рахунок та надано кредитні кошти в сумі 19 470 грн строком на 24 місяці, які відповідач зобов'язався повернути зі сплатою відсотків за користування ними. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало кредитні кошти відповідно до умов вищевказаного договору на рахунок відповідача.
Разом із тим, 07.10.2016 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (первісним кредитором) та ПАТ «Таскомбанк» (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, на підставі якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені договором.
В подальшому, 15.05.2024 між АТ «Таскомбанк» (клієнтом) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактором) укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, на підставі якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові право вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим його заборгованість станом на дату відступлення права вимоги становить 27 472 грн 76 коп., із яких заборгованість за тілом кредиту - 18 347 грн 54 коп., заборгованість за відсотками - 1 грн 95 коп., заборгованість за комісією - 9 123 грн 27 коп.
А тому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 27 472 грн 76 коп. та судові витрати
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.08.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення зазначених в даній ухвалі недоліків десять днів з дня її отримання.
Представником позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Совою Ю.М. 18.08.2025 до суду подано клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.08.2025 позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви у справі № 712/10581/25 до 28.08.2025 включно.
На виконання ухвали суду від 18.08.2025 представником позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Совою Ю.М. 27.08.2025 подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення зазначених в даній ухвалі недоліків п'ять днів з дня її отримання.
На виконання ухвали суду від 15.09.2025 представником позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Совою Ю.М. 22.09.2025 (надійшла до суду 23.09.2025) подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.09.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача Кудіна А.В. в судове засідання не з'явилась, натомість у прохальній частині позовної заяви зазначила, що просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача і у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судової повістки-повідомлення за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання засобами поштового зв'язку, яка повернулась без вручення відповідачу з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Крім того, додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
У зв'язку з вищевказаною обставиною, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.11.2025 справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, який не з'явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки та не подав відзиву проти позову, та зі згоди представника позивача щодо такого порядку розгляду справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із положеннями ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «ЦФР» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір № 1485529007 від 20.07.2021, який підписано відповідачем його власноручним підписом. На підставі вказаного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі 19 470 грн на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, встановлених договором. Кредит надано строком на 24 місяці із процентною ставкою 0,01 % річних від суми боргу за договором.
Між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (первісним кредитором) та ПАТ «Таскомбанк» (новим кредитором) 07.10.2016 укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 на підставі якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені договором. Пунктом 9.2 договору встановлено, що він діє протягом одного календарного року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Таким чином, строк дії договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 закінчується 07.10.2017.
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимоги є невід'ємною частиною договору.
В подальшому, 15.05.2024 між АТ «Таскомбанк» (клієнтом) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактором) укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, на підставі якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові право вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані, зазначаються в реєстрі прав вимоги, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження переходу від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1485529007 від 20.07.2021 в сумі 27 472 грн 76 коп. позивачем надано реєстр прав вимоги від 15.05.2024 до договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1485529007 від 20.07.2021 АТ «Таскомбанк» та виписки з особового рахунку за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 15.05.2024 становить 27 472 грн 76 коп., з яких 18 347 грн 54 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 грн 95 коп. - заборгованість за відсотками, 9 123 грн 27 коп. - заборгованість за комісією.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», перейшло до нових кредиторів, кінцевим з яких є позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», на підставі договорів факторингу, які були укладені у 2016 році (договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладений між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк», строк дії якого до 07.10.2017) та 2024 році (договір факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, укладений між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»). Сам кредитний договір № 1485529007 від 20.07.2021 укладений після укладення договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016. Слід також зазначити, що позивачем не надано додаткових угоди, з яких би вбачалось, що строк дії договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 було продовжено, а також не надано витягу із реєстру прав вимоги, з якого також б вбачалось, що до ПАТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1485529007 від 20.07.2021.
За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов'язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що «ніхто не може передати більше прав, ніж має сам».
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100), від 04.06.2020 у справі №910/1755/19.
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов'язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012).
Умовами п. 1.7, 2.1 договору про відступлення права вимоги № ТАС ЦФР-10-2016 від 07.10.2016 передбачено, що права вимоги - це права грошової вимоги (боргових зобов'язань) за фінансовими кредитами первісного кредитора за кредитними договорами до позичальників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі укладених між первісним кредитором та позичальниками кредитних договорів, та підтверджується документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. У відповідності до умов договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимогу первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору.
Кредитний договір № 1485529007 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладений 20.07.2021, тобто після укладення між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» договору про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016.
Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 не було, відтак сторони не могли передбачити, що 20.07.2021 цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем. Крім того, матеріали не містять доказів, зокрема додаткових угод на продовження строку дії договору про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 та витягу із реєстру боржників, з яких би вбачався перехід прав вимоги від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до ПАТ «Таскомбанк».
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело порушення його прав з боку ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1485529007 від 20.07.2021, який укладений після відступлення ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» права вимоги за кредитними договорами на користь ПАТ «Таскомбанк», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» відсутні, оскільки АТ «Таскомбанк» не мало права на подальше відступлення права вимоги, якою воно не володіло.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3-5, 10, 12-13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273-274, 277, 279, 280-282 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 24.11.2025
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар