Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9547/25
Номер провадження2/711/4109/25
18 листопада 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Бутовської Д.О., за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позов обґрунтовує тим, що 12.07.2013 року між сторонами був укладений шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис за номером 755 (копія свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 12.07.2013 року.
Від цього шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_2 .
Спільне життя не склалося через відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігнорування налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові один до одного.
В зв'язку з тим, що їхнє не склалося, вони фактично припинили спільне проживання та ведення спільного господарства та спільного бюджету, із січня 2022 року. Дитина проживає разом з позивачем. Тобто сім'я остаточно розпалася із-за непорозумінь, психологічної несумісності, спільного небажання відновити сімейні відносини та існує лише формально. Подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам та є недоцільним. Розірвати шлюб за взаємною згодою відповідач відмовляється.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Просила суд розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції 12.07.2013 року за номером 755.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн., щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2025 року відкрите спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.
В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх повністю. Також просила стягувати аліменти починаючи з дня звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти розірвання шлюбу з позивачем. В задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів просив відмовити, посилаючись на те, що вони з позивачем та дитиною проживають в одній квартирі та він добровільно надає кошти на утримання дитини.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 12.07.2013 року, після чого ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 12.07.2013 року.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 12.11.2013 року ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу, то вказана вимога підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ,4, 5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За приписами ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
За таких обставин суд приходить до висновку розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції 12.07.2013 року за номером 755.
Відповідно до ст.113 СК особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи, що позивач просила після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_7 », тому суд приходить до висновку, що після розірвання шлюбу позивачу не відновлювати її дошлюбне прізвище.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, то вказана вимога підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною другою-третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
При цьому, як передбачено частиною другою статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з частинами першою та другою статті 183 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначаючи розмір аліментів суд бере до уваги, стан здоров'я і матеріальне становище дитини, так і стан здоров'я, матеріальне становище відповідача.
Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 гривень.
Отже, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дитину а також неподання позивачем доказів на підтвердження заявлених вимог, суд вважає, що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти у розмірі 5000 гривень на утримання дитини - ОСОБА_2 , які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 13.10.2025 року та до досягнення дитиною повноліття, оскільки саме такий розмір є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у такому віці.
Як на думку суду, таке рішення є справедливим і таким, що постановлене виключно в інтересах неповнолітньої дитини.
Відповідно до положень ст. п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Також позивачем при звернення до Придніпровського районного суду м. Черкаси було сплачено 968,96 грн. за позовну вимогу про розірвання шлюбу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у відповідності ст. 141 ЦПК України.
Крім того, позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із позовом про стягнення аліментів, а тому розмір судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 84, 91, 141, 180-184, 191 СК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України,-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб, укладений 12 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ), зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис 755.
Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 5000 грн., щомісячно починаючи з 13.10.2025 року до досягнення дитиною повноліття, які підлягають індексації відповідно до закону.
Рішення в частині аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 968,96 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий: Р. В. Демчик