Справа № 569/14808/25
21 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Власюка П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
18.07.2025 ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Ярославську О.М., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частини автомобіля MERCEDES-BENZ модель 814D, 1984 року випуску у розмірі 100000 грн. та сплачений нею судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що дійсної вартості транспортного засобу неможливо визначити, оскільки не відомо його технічний стан та враховуючи рік випуску, тому позивач вважає за можливим визначити його вартість шляхом порівняння з подібними транспортними засобами у 200000 грн. 00 коп.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала.
Представник відповідача - адвокат Власюк П.О. просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 21 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.
Ухвалою суду від 26 вересня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року відмовлено представнику позивача ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог у справі.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 23 серпня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відділом актів громадянського стану м. Рівне було зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 961 та видане Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .
14 березня 2024 року між позивачем та відповідачем шлюб було розірвано, про що Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 та складено відповідний актовий запис № 51.
У період перебування з відповідачем в шлюбі був придбаний транспортний засіб автомобіль MERCEDES-BENZ модель 814D, 1984 року випуску, об'єм двигуна 3972 см.куб. та 02.03.2016 року зареєстрований на відповідача.
Станом на дату подання позову транспортний засіб зареєстрований на відповідачеві, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №642/8107/14-ц провадження № 14-108звц21).
Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії,згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц ).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
У позивача та відповідача відсутні інші спори щодо поділу набутого у шлюбі спільного сумісного майна відсутні. Тому такий спосіб захисту порушених прав позивачки є найбільш ефективним.
Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ст.51 Конституції України).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, що передбачено частиною 1 статті 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч.1 ст. 71 СК України). Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша та друга статті 60 СК України). Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України). Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України). Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України). Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
Приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №345/2224/20 (провадження № 61-5915св22).
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) виснувала, що частини четверта та п'ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов'язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.
Отже, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України. Позивач просить суд провести поділ спільного майна подружжя саме на підставі статті 364 ЦК України, тобто шляхом присудження їй грошової компенсації за належну їй частку у спільному майні подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Згідно з висновком експерта № 623.25СЕ судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля MERCEDES-BENZ 814D, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номр НОМЕР_4 , складений 19.10.2025 ринкова вартість автомобіля станом намомент огляду 17.10.2025 становить 58655,97 грн.
Враховуючи те, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя до компенсації підлягає половина вартості автомобіля в розмірі 29 327,98 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги доведені стороною позивача частково, а тому позов підлягає до задоволення частково.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частини автомобіля MERCEDES-BENZ модель 814D, 1984 року випуску у розмірі 29 327,98 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у розмірі 968,96 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 25.11.2025.
Суддя Н. Г. Кучина