Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/6537/25
іменем України
25.11.2025 Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Резніченко О.С.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк» Фінанси та кредит» про зняття арешту з майна та припинення обтяження, третя особа - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,-
Позивач ОСОБА_1 06.08.2025 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом, який уточнив в поданій до суду 12.08.2025 позовній заяві.
Просить припинити обтяження у Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за № 10746314, дата реєстрації 24.01.2011, на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13.08.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Відповідач ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 28.08.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа ТОВ «Вердикт Капітал» 24.11.2025 подав до суду заяву, в якій просить провадження в справі закрити з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
В підготовче судове засідання сторони не з'явилися.
Суд, розглянувши матеріали, приходить до таких висновків.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється
у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
В даній справі ОСОБА_1 , будучи стороною виконавчого провадження, в межах якого державним виконавцем було прийняте рішення про арешт майна, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 577/4541/20.
Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі
№ 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20), від 11.03.2024 у справі № 932/6245/22, від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24), підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що в даній справі судом було помилково прийнято позов до розгляду, за яким відкрито провадження в цивільній справі, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 189-200, 255 ЦПК України, -
Закрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк» Фінанси та кредит» про зняття арешту з майна та припинення обтяження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складений 25.11.2025.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко