Єдиний унікальний номер справи 531/2400/25
Номер провадження 1-кп/531/222/25
24 листопада 2025 року Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора- ОСОБА_3 ,
потерпілої- ОСОБА_4 ,
законного представника неповнолітньої потерпілої- ОСОБА_5 ,
представника неповнолітньої потерпілої- ОСОБА_6 ,
захисника- ОСОБА_7 ,
законного представника неповнолітнього обвинуваченого- ОСОБА_8 ,
неповнолітнього обвинуваченого- ОСОБА_9 ,
представника служби у справах дітей ОСОБА_10 ,
представника органу ювенальної превенції- ОСОБА_11 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Карлівка кримінальне провадження № 120251704500000399 від 21липня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса Одеської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, учня 9-го класу КЗ «Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 ім. І.П. Котляревського», раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на території України введено воєнний стан, який діє і на даний час.
Будучи обізнаним про воєнний стан в Україні, в тому числі і на території Полтавського району, неповнолітній ОСОБА_12 вчинив злочин в умовах воєнного стану, за наступних фактичних обставин.
20 липня 2025 року близько 16:00 год. ОСОБА_13 , перебуваючи поблизу магазину, що по вул. Українській в с. Федорівка Ланівської ТГ Полтавського району Полтавської області, зустрів раніше знайому, неповнолітню ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка тримала в руках мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 13» в корпусі рожевого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 .
В цей час у неповнолітнього ОСОБА_9 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна.
В подальшому, ОСОБА_13 розуміючи, що ОСОБА_14 неповнолітня, а також з метою відкритого викрадення майна, керуючись прямим злочинним умислом, спрямованим па викрадення мобільного телефону, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, того ж дня близько 16:10 год., перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, розташованій поблизу магазину, що по вул. Українській в с. Федорівка Ланнівської ІГ Полтавського району Полтавської області, вихвативши з рук неповнолітньої ОСОБА_14 , відкрито заволодів її мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi 13» в корпусі рожевого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , вартістю 3760 грн.
Після вчинення своїх протиправних дій, ОСОБА_13 покинув місце події, викраденим мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальних збитків на вищевказану суму.
Таким чином, неповнолітнійОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
21 листопада 2025 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_9 за участю захисника ОСОБА_7 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_15 укладена угода про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 186 КК України, за умовами якої обвинувачений ОСОБА_13 зобов'язується повністю та беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в повному обсязі повідомленої йому підозри і сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 186 КК України з урахуванням ст. 69 КК України, а саме перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 4 ст. 186 КК України, а саме у вигляді пробаційного нагляду.
Сторони погодились на призначення ОСОБА_9 покарання за частиною 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст.ст. 59-1, 69, 101 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1,2,3 ч. 2, п.4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Потерпіла ОСОБА_14 , її законний представник ОСОБА_5 , представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 вважають можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України.
Представник служби в справах дітей ОСОБА_16 та представник ювеніальної превенції ОСОБА_11 не заперечують проти затвердження угоди про визнання винуватості.
Захисник ОСОБА_7 вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому обвинуваченим вищезазначена угода укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз в його присутності.
Законний представник неповнолітноьго обвинуваченого ОСОБА_15 також вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, при цьому вищезазначена угода обвинуваченим була укладена з прокурором в її присутності добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 186 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує це. Укладаючи відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розумів надані йому законом права, а також роз'яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ч. 4 ст. 474 КПК України. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_13 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 186 КК України, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, укладання угод по якому не допускається, крім випадків надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладання ним угоди.
Оскільки потерпіла ОСОБА_14 її законний представник ОСОБА_5 , представник неповнолітньої потерпілої - адковат ОСОБА_6 21.11.2025 року надали згоду на укладання угоди між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_17 , а отже угода відповідає вимогам закону.
При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_13 цілком розуміє положення ч.ч. 4, 5 ст. 474 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогами Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обставинами, які відповідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, усунення заподіяної шкоди, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, врахування результатів участі обвинуваченого в медіації у межах Програми відновного правосуддя за участі неповнолітніх, які є обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушнення.
Обставин, які відповідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 не виявлено.
Виходячи із викладеного, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який єнеповнолітнім, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем навчання, успішно медіацію у межах Програми відновного правосуддя за участю неповнолітніх, які є підозрюваними, обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення ОСОБА_9 узгодженої сторонами міри покарання, яка є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи підлягають стягненню з законного представника обвинуваченого ОСОБА_15 .
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 100, 314, 368, 370, 374, 475 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 листопада 2025 року між прокурором Карлівського відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_9 , за участю законного представника обвинуваченого ОСОБА_15 , захисника- адвоката ОСОБА_7 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120251704500000399 від 21 липня 2025 року.
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст.59-1, 69, 101 ККУкраїни, у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_9 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до пункту 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти ОСОБА_9 обов'язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Стягнути з ОСОБА_15 на користь держави судові витрати, понесені при проведенні експертизи в загальному розмірі 1782,80 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні 80 коп.) грн.
Речові докази по справі, а саме, мобільний телефон «Xiaomi Redmi 13» в корпусі рожевого кольору- вважати повернутим законному власнику.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року на мобільний телефон «Xiaomi Redmi 13»- скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.
Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким була затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1