Справа № 524/10073/25
Провадження №2/524/5383/25
20.11.2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого - судді Рибалки Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Панченко А.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,
У серпні 2025 року до суду звернулася Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Свої позовні вимоги зазначили, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №433552986 від 01.07.2025 року, відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудко Б.Б. належить вбудовано-прибудоване приміщення магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 492833653104.
У період з 01.02.2023 року по 31.07.2025 року відповідач так і не вчинила дій щодо оформлення документів на право користування вищезазначеною земельною ділянкою, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю.
Просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог 39 238,24 грн. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
Ухвалою судді від 18.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі.
Представник позивача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в судове засідання не прибула, просила розглядати справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі. Проти уточнених вимог не заперечували.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудко Б.Б., ОСОБА_1 належить вбудовано-прибудоване приміщення магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 492833653104, кадастровий номер 5310436100:06:003:0035, площею 179 м2.
У період з 01.02.2023 року по 31.07.2025 року, а також станом на час розгляду справи, відповідач не вчинила дій щодо оформлення документів на право користування вищезазначеною земельною ділянкою, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю.
З урахуванням розрахунку, зазначеного в позові, розмір доходу розрахований Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю з 01.02.2023 по 31.07.2025 року включно, складає 39 2398,24 грн.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
За змістом статей 122,123,124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_2 наведених норм законодавства, з огляду на неоформлення нею права користування земельною ділянкою у вказаний період.
Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зі змісту статтей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статі 1212 ЦК України вбачається, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладення договору оренди) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19.
У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі слід виходити з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, без належних на те правових підстав.
Оскільки відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, він зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає правомірним нарахування позивачем до стягнення з відповідача плати за фактичне користування земельною ділянкою у період з 01.02.2023 року по 31.07.2025 року включно у розмірі39 238,24 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 122,123,124125 Земельного кодексу України, ст. 1212 ЦК України, ст.ст.10,12,81,141,258,259,263265, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти в сумі 39 238 грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Позивач: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 24388300, адреса: 39600, м. Кременчук, пл. Перемоги,буд. № 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Рибалка