вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2814/25
381/5762/25
24 листопада 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
за участю представника позивача Степанюк А.С.,
за участю представника відповідача Ничик А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
09 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Степанюк А.С., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб укладений 15.05.2025 року між нею та відповідачем. Під час перебування у шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще до народження дитини стосунки у сторін не склалися, погіршилися, а з липня 2025 року припинилися остаточно. Між подружжям, через різні погляди на життя, на майбутнє, на сімейні цінності постійно виникали сварки які призвели до втрати почуття кохання та поваги. Починаючи з липня 2025 року сторони не ведуть спільного господарства, спільного побуту, спільно не проживають та не підтримують ніяких притаманих для подружжя стосунків. Після народження дитини ситуація не змінилася, шлюбні відносини не були відновлені та спроб їх відновлення не було ні зі сторони позивача ні зі сторони відповідача. На час подання позову позивач не бажає та не вбачає за можливе відновлення та збереження шлюбних відносин. Подальше намагання збереження шлюбу суперечитеме інтересам Позивача, а відповідно і інтересам дитини. Просить суд розірвати шлюб. Після розірвання шлюбу позивач залишає собі прізвище чоловіка, яке було взяте при реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року дана справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в судове засідання.
25.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про надання дозволу на участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2025 року забезпечено представнику позивача Степанюк Андрію Сергійовичу брати участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позові. Також просив стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір за подання позову та витрати на правничу допомогу.
В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу але не на даний час. Враховуючи, що їх дочці не виповнилося одного року, а тому позов є передчасним та підлягає залишенню без розгляду, а провадження по даній справі закриттю. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у разі задоволення позову важає розмір є необгрунтованим та є надмірно завищеним і не спів мірним зі складністю даної справи.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При розгляді справи судом встановлено, що 15 травня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 250, що вбачається зі свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 виданого 15.05.2025 року.
Згідно зі свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила дочку, ОСОБА_3 , про що Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 серпня 2025 року складено відповідний актовий запис № 243.
Позивач, в позові та її представником в судовому засіданні зазначено, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання з відповідачем суперечить її інтересам, просить їх шлюб розірвати.
Сімейні правовідносини, у яких перебувають сторони регулюються, зокрема Конституцією України та Сімейним кодексом України (далі - СК України).
Так, згідно з ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 1 СК України Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Частинами 1, 4 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'я створюється, зокрема на підставі шлюбу.
Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї (ч. 1 ст. 5 СК України).
Відповідно до частин 1-6, 9, 10 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 СК України).
Частиною 1 ст. 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 27 СК України встановлено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України (ст. 36 СК України).
Відповідно до ст. 37 СК України шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.
Підстави для припинення шлюбу визначені ст. 104 СК України, згідно з ч. 2 якої шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно зі ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Отже, підсумовуючи наведені вище норми Конституції України та СК України, суд доходить до висновку про те, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Держава охороняє сім'ю і створює умови для її зміцнення. Шлюб припиняється, зокрема внаслідок його розірвання, зокрема за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Клопотань щодо вжиття заходів примирення сторонами заявлено не було.
Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, з огляду на те, що позивач, звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та не вважає за можливе даний шлюб зберегти, а представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує проти його розірвання але після виповнення дитиною одного року.
Разом з тим, ухвалюючи рішення суд бере до уваги зміни, які були внесені до законодавства та які не передбачають обмежень щодо подачі позову до суду про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року. Інших належних доказів, які б давали суду докази про відмову в задоволені позову сторонами не надано.
Вирішуючи питання щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.10.2025 року без номеру, адвокат Степанюк Андрій Сергійович, зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги на умовах і в порядку, визначеним Договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно акту виконаних робіт щодо надання правової (правничої) допомоги без номеру від 07 жовтня 2025 року, витрати на правову допомогу складають 9 500,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторониможливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим(остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Дослідивши надані докази на підтвердження витрати на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що вони мають не обґрунтовано завищену вартість. Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).
Слід зазначити, що представник позивача брав участь у судовому засіданні (одне) в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, дана категорія справ про розірвання шлюбу поширена у судовій практиці та не потребує досить поглиблених знань в галузі юриспруденції, зважаючи, що представник позивача має право на заняття адвокатською діяльністю, обсяг доказів поданих в обґрунтування заявлених вимог не значний, у зв'язку з чим суд вважає що представником позивача не доведено співмірність оплати послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн, які можна вважати необхідними і неминучими для позивача, які були змушені до залучення професійної допомоги адвоката.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 10, 76-81, 141-142, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент.номер: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 250 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент.номер: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн та 1000,00 грн витрати на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення проголошено 24.11.2025 року.
Головуючий суддя Г.В.Соловей