вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2105/25
381/4188/25
24 листопада 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відео конференції в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів, -
29.07.2025 року позивач ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що 12 липня 2010 року Фастівський міськрайонний суд Київської області видав виконавчий лист, яким визначив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку та усіх його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виконавчий лист було пред'явлено до виконання. 11 лютого 2019 року виконавчий лист було повернуто, про що у ньому було зроблено відповідну відмітку. Відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості Фастівського міськрайонного відділу ДВС у виконавчому провадженні № 45212482 заборгованість ОСОБА_5 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 51 344,51 грн станом на 01.08.2015 та у розмірі 41875,25 грн станом на січень 2018, що разом становить 93 219,76 грн. Строк дії виконавчого листа закінчив свою дію 23.02.2025 разом з настанням повноліття дитини спільного сина ОСОБА_4 . Заборгованість зі сплати аліментів погашено не було та її розмір складає 164131,86 грн. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість зі сплати аліментів, а також пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 164131,86 грн.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху з наданням терміну для усунення недоліків позовної заяви.
07.08.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін по справі в судове засідання.
14.08.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
15.08.2023 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області клопотання представника позивача задоволено та забезпечено представнику позивача ОСОБА_1 брати участь у судових засіданнях в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
24.11.2025 року черес систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі в якій зазначено, що керуючись ст.182 ЦПК України представник позивача просить справу розглянути без його участі у порядку письмового провадження. Позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.
У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, що 12 липня 2010 року Фастівським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у Справі № 2-1560 розглянутої 12 липня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за яким стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини заробітку та усіх його доходів, щомісячно але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 червня 2010 року до досягнення дитини повноліття.
Згідно Довідки-розрахунку від 02 лютого 2018 року виданою Фастівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ВП № 45212482 заборгованість станом на 01.02.2018 року становила 93219,76 грн. Рекомендовано ОСОБА_3 дану заборгованість погасити.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Тобто, доказами можуть бути будь-які дані, на підставі яких суд повинен встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті аліментів саме з його вини.
Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Стаття 78 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Матеріали цивільної справи містять довідку-розрахунок про розмір заборгованості у сумі 93219,76 грн, складену заступником начальника Фастівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Маліцькою М.А. відповідно до вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Довідка складена станом на 02 лютого 2018 року.
Згідно із частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
У частині восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.
Таким чином, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 згаданого Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
З урахуванням вимог діючого законодавства, суд вважає, що підстав для стягнення заборгованості по аліментах немає, оскільки всі питання щодо сплати аліментів за судовим рішенням вирішуються державним виконавцем при виконанні судового рішення.
У разі нездійснення державним виконавцем дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", діючим законодавством передбачено порядок оскарження такої бездіяльності.
У разі задоволення позовних вимог та стягнення боргу по аліментах, фактично це призведе до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми, а тому суд вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. До того ж відсутній спір про розмір заборгованості по аліментам, і в даному випадку питання про стягнення заборгованості по аліментах має вирішуватися в рамках виконавчого провадження.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки пені за несплату аліментів, то слід зазначити наступне.
Розмір та вид відповідальності за прострочення сплати аліментів встановлено ч.1ст. 196 СК України. Так, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до частини 3 статті 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили, при наявності вини платника аліментів за прострочення у їх сплаті.
У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена уст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів, нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Вказаний висновок, який викладеній у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), враховується судом в порядку ч.4 ст.263 ЦПК України.
Разом з тим, позивачем не було надано належних доказів щодо існування заборгованості станом на звернення з даним позовом до суду. В матеріалах позову міститься довідка-розрахунок заборгованості по сплаті аліментів датованою 02 лютого 2018 року, що не може бути прийнятою судом за належний доказ.
Також, відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України суд повинен встановити крім факту заборгованості за аліментами але й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки, однак на підтвердження даних фактів позивачем не надано належних доказів.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, ст.180,196 Сімейного Кодексу України, суд
Позов ОСОБА_2 , ідент.номер: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення повного тексту рішення.
Повний текст рішення проголошено 24.11.2025 року
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Головуючий суддя Г.В.Соловей