Справа № 372/5993/25
Провадження 2-2833/25
20 листопада 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Рабчуна Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Редька Н.Н.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Позовну вимогу про розірвання шлюбу позивач обґрунтувала тим, що 27.06.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, про що складено актовий запис № 875 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Під час подружнього життя, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сторін народився син - ОСОБА_3 .
Позивач зазначає, що між сторонами виникли істотні розбіжності у поглядах на сімейне життя, моральні цінності, виконання подружніх і батьківських обов'язків, ведення побуту та розподіл фінансів. Постійні конфлікти та непорозуміння призвели до втрати взаєморозуміння та довіри.
На думку позивача, шлюбні стосунки фактично припинилися, сторони не підтримують подружніх відносин, сімейні зв'язки розірвані. Подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам обох сторін, оскільки втрачено взаємну повагу, любов, підтримку та взаєморозуміння.
З огляду на викладене, позивач просить суд розірвати шлюб та поновити їй дошлюбне прізвище.
Обґрунтовуючи позов у частині поділу майна, позивач зазначила, що під час подружнього життя сторони побудували житловий будинок площею 133,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , який введено в експлуатацію та 10.09.2019 року зареєстровано на ім'я відповідача.
Позивач стверджує, що має рівні права на спільне майно та право на 1/2 частину будинку, оскільки він побудований у шлюбі за спільні кошти. Відповідач відмовився врегулювати питання поділу майна позасудовим шляхом, тому позивач звертається до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 22.10.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі, вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні позивач не з'явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про визнання позовних вимог, у якій просив проводити розгляд справи у його відсутність та ухвалити рішення за результатами підготовчого засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи, що сторони подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, а також те, що відповідач у підготовчому судовому засіданні подав заяву про визнання позовних вимог, суд, на підставі ч. 4 ст. 200 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно й безпосередньо оцінивши зібрані в справі докази, встановив, що шлюб між сторонами зареєстровано 27.06.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про зроблено відповідний актовий запис №875 та видано, що підтверджується копією Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14.06.2025 року
Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що як при укладенні шлюбу так і при його розірванні передбачається реалізація волі жінки та чоловіка без будь-якої дискримінації та примушування та/або утримання у шлюбних відносинах.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
З огляду на зміст наведених норм матеріального права та враховуючи зібрані у справі докази, а також те, що Відповідач визнав позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд доходить висновку, що відносини, які склалися між подружжям, свідчать про неможливість їх подальшого спільного проживання, тому надання строку на примирення суд вважає недоцільним, а позовна вимога про розірвання шлюбу - підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про поділ майна подружжя, суд дійшов наступного висновку.
Як зазначає позивач, та встановлено під час розгляду справи, упродовж подружнього життя сторони побудували житловий будинок загальною площею 133,7 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У встановленому законом порядку цей будинок було введено в експлуатацію, а право власності на нього 10.09.2019 року зареєстровано за ОСОБА_4 , номер запису про право власності 33207500, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до приписів ч. 1, ч. 2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За змістом частини першої та другої статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, частки майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є їхньою спільною сумісною власністю, є рівними.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.06.2013 року та під час перебування у шлюбі, ними як подружжям побудовано будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який у встановленому законом порядку введено в експлуатацію, а право власності на нього 10.09.2019 року зареєстровано за Відповідачем.
Таким чином, оскільки спірне майно позивач та відповідач набули під час шлюбу, відповідач позовні вимоги визнав, суд приходить до висновку, що спірне майно є спільним майном подружжя та підлягає поділу по 1/2 частині кожному.
Щодо розподілу судових витрат.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Під час звернення до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір за немайнову вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 1 211 грн 20 коп. та за позовну вимогу майнового характеру про поділ майна подружжя у розмірі 9 084 грн 00 коп., отже понесено судові витрати у зі сплати судового збору у загальному розмірі 10 295 грн 20 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, а саме: 5 147 грн 60 коп., а 50 відсотків у розмірі 5 147 грн 60 коп. підлягають поверненню з Державного бюджету.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 142, 197, 200, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 372 ЦК України, ст.ст. 24, 69-72, 110, 112-114, 160 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 червня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 875, розірвати.
Поновити позивачу ОСОБА_1 дошлюбнє прізвище « ОСОБА_5 ».
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину об'єкту нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 133.7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину об'єкту нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 133.7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), 5 147 (п'ять тисяч сто сорок сім) грн 60 коп. в рахунок відшкодування коштів сплачених за судовий збір при подачі позовної заяви.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) 50 відсотків судового збору сплаченого при подачі позовної заяви, що становить 5 147 (п'ять тисяч сто сорок сім) грн 60 коп., згідно платіжної інструкції 1.351206647.1 від 12.10.2025 року на суму 9 084 грн 00 коп. та платіжної інструкції 2.351185127.1 від 12.10.2025 року на суму 1 211 грн 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя РАБЧУН Р.О.