65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1615/25
За позовом: Фермерського господарства «ГРУТ» (66502, Одеська обл., Подільський р-н, с-ще Любашівка,, вул. Завокзальна, буд.21, код ЄДРПОУ 44905456)
До відповідачів: Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 97, код ЄДРПОУ 04380040) ; ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКРР НОМЕР_1 )
про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Граненко М.М.
Представники сторін:
Від позивача: Опалько О.М. - на підставі ордера серії ВН №1505840 від 24.04.2025р.;
Від відповідача: ОСОБА_1 : Бершавський О.В. - на підставі ордера серії ВН №1511925 від 07.05.2025р.
Від відповідача Любашівської селищної ради: Садова Г.В. - в порядку самопредставництва
Суть спору: Фермерське господарство «ГРУТ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Любашівської селищної ради, ОСОБА_1 про:
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №39 в комплексі з розташованим на ній водними об'єктами, укладеного 01.04.2024р. між Любашівською селищною радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 15,981 га з кадастровим номером 5123380900:01:001:1144;
- скасування рішення державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг « Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовського М.А. від 23.04.2024р. №606390040 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 15,981 га з кадастровим номером 5123380900:01:001:1144 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2721454951233, номер запису про інше речове право 54708780).
Ухвалою суду від 29.04.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1615/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2025р. Ухвалою суду від 27.05.2025р. відкладено підготовче засідання на 08.07.2025р. Ухвалою суду від 08.07.2025р. відкладено підготовче засідання на 24.07.2025р.
Протокольною ухвалою суду від 24.07.2025р. відмовлено у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, що надійшло до суду 09.05.2025р. та в обгрунтування якого відповідачка зазначала, що заявлені позивачем вимоги фактично стосуються усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, і враховуючи предмет, характер спору та суб'єктний склад сторін (наявність фізичної особи), даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.
У якості нормативного обгрунтування заяви відповідачка послалася на положення ст.20 ГПК України.
Представник Любашівської селищної ради у судовому засіданні повністю підтримав заяву відповідачки про закриття провадження у справі.
Позивач- ФГ «ГРУТ» проти закриття провадження у справі заперечує та у запереченнях, що надійшли до суду 24.07.2025р., зазначає, що предметом спору у даній справі є договір №39 оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом- (ставок) Боківський ставок №2, укладений 01.04.2024р. між Любашівською селищною радою, як Орендодавцем, та ОСОБА_1 , як Орендарем, щодо земельної ділянки площею 15,981 га з кадастровим номером 5123380900:01:001:1144, розташованої на території Любашівської селищної ради в Подільському районі Одеської області, наданої у користування для рибогосподарських потреб.
При цьому, як зазначає позивач, ФГ «ГРУТ» 08.08.2023р. отримало Дозвіл на спеціальне водокористування №186/ОД/49-д23, виданий Державним агентством водних ресурсів України, відповідно до якого ФГ «ГРУТ» рішенням виконавчого комітету Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 19.04.2024р. №125 «Про погодження фермерському господарству «ГРУТ» схеми прокладання труб із Боківського ставка №2 за адресою: с.Велике Бокове ( за межами населеного пункту) Подільського району Одеська область» погоджено схему прокладання труб з Боківського ставка №2 до земельної ділянки з кадастровим номером 51233890900:01:003:0351, та рішенням Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 19.04.2024р. №126 «Про погодження фермерському господарству «ГРУТ» робочого проекту зовнішнього електропостачання насосної станції зрошування за адресою: с.Велике Бокове ( за межами населеного пункту) Подільського району Одеська область» погоджено робочий проект зовнішнього електропостачання насосної станції зрошування.
За таких обставин, позивач вважає, що даний спір є спором щодо умов забору, доставки води та її водовідведення, адже, на думку позивача, спірний договір є перешкодою для здійснення ним господарської діяльності щодо умов забору, доставки води та її відведення, відповідно до отриманого Дозволу на спеціальне водокористування №186/ОД/49-д23.
Відмовляючи у задоволенні заяви відповідачки про закриття провадження у справі, як такої що не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд виходив з того, що відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).
Правова конструкція «суд, встановлений законом» стосується ще й таких аспектів, як механізм правового регулювання у сфері судоустрою та правомірність діяльності суду у процесі здійснення своїх повноважень.
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Судова практика Європейського суду з прав людини право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.
Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ст. 124 Конституції України).
Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Правила юрисдикції визначені процесуальними законами, які регламентують предметну та суб'єктну юрисдикцію адміністративних, господарських та цивільних судів.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 та від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за п.6 ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Подібний висновок був зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №757/45133/15-ц щодо норм ГПК в редакції до 15.12.2017р.
Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі №214/4137/17).
При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/5179/20).
Так, з матеріалів справи вбачається, що оспорюваний Договір №39 оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом- (ставок) Боківський ставок №2, укладений 01.04.2024р. між Любашівською селищною радою, як Орендодавцем, та Кризель Тетяною Петрівною, як Орендарем, щодо земельної ділянки площею 15,981 га з кадастровим номером 5123380900:01:001:1144, розташованої на території Любашівської селищної ради в Подільському районі Одеської області, наданої у користування для рибогосподарських потреб. Отже, враховуючи мету використання земельної ділянки - для рибогосподарських потреб, даний Договір укладено з метою здійснення господарської діяльності.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 неодноразово реєструвалася як фізична особа - підприємець. Так, 08.08.2024р. ( під час дії оспорюваного Договору) ОСОБА_1 зареєструвалася як фізична особа - підприємець ( номер запису в реєстрі 2010350000000615465) за КВЕД 03.22 : прісноводне рибництво ( аквакультура) та припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням 03.02.2025р. ( номер запису 2010350060001615465). При цьому, 08.08.2024р. вона була взята на облік Подільською державною податковою інспекцією Головного управління ДПС в Одеській області.
Отже, у період з 08.08.2024р. по 03.02.2025р. ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність за КВЕД 03.22: прісноводне рибництво (аквакультура) на підставі Договору №39 оренди землі від 01.04.2024р.
Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі №916/2437/17, від 03.02.2021р. у справі №902/655/19, від 01.06.2021р. у справі №910/15940/20, від 07.09.2021р. у справі №918/139/21).
При цьому, суд зауважує, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18.
За таких обставин, виходячи з предмету спору та суб'єктного складу сторін, справа має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Протокольною ухвалою суду від 24.07.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.08.2025р. Ухвалою суду від 21.08.2025р. відкладено розгляд справи на 16.09.2025р. Протокольною ухвалою від 16.09.2025р. оголошено перерву до 04.11.2025р. Ухвалою суду від 04.11.2025р. оголошено перерву до 13.11.2025р.
Представник позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 23.07.2025р.
Відповідач- Любашівська селищна рада, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 01.08.2024р.
Відповідач- ФГ «Людмила», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 05.08.2024р.
Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи все викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач у справі, зазначає, що ФГ «ГРУТ» було зареєстроване 09.08.2022р. та основним видом його діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
25 травня 2023р. Любашівською селищною радою було прийнято рішення №5854 «Про затвердження умов продажу права оренди земельних ділянок в комплексі з розташованими на них водними об'єктами на території Любашівської селищної ради на земельних торгах у формі електронного аукціону для рибогосподарських потреб», яким затверджено умови продажу права оренди земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки кадастровий номер 5123380900:01;001:1144 в комплексі з розташованим на ній водними об'єктами на території Любашівської селищної ради.
З метою здійснення господарської діяльності ФГ «ГРУТ» 08.08.2023р. отримало Дозвіл на спеціальне водокористування №186/ОД/49-д23, який був виданий Державним агентством водних ресурсів України та відповідно до якого рішенням виконавчого комітету Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 19.04.2024р. №125 «Про погодження фермерському господарству «ГРУТ» схеми прокладання труб із Боківського ставка №2 за адресою: с.Велике Бокове ( за межами населеного пункту) Подільського району Одеська область» погоджено ФГ «ГРУТ» схему прокладання труб з Боківського ставка №2 до земельної ділянки з кадастровим номером 51233890900:01:003:0351.
Крім того, як зазначає позивач, рішенням Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 19.04.2024р. №126 «Про погодження фермерському господарству «ГРУТ» робочого проекту зовнішнього електропостачання насосної станції зрошування за адресою: с.Велике Бокове ( за межами населеного пункту) Подільського району Одеська область» погоджено ФГ «ГРУТ» робочий проект зовнішнього електропостачання насосної станції зрошування.
Позивач зазначає, що ФГ «ГРУТ» зверталось до Любашівської селищної ради з метою отримання інформації щодо проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з метою участі у ньому, однак інформації не отримало.
Натомість, у земельних торгах у формі електронного аукціону взяли участь ОСОБА_1 , її донька ОСОБА_2 , зять ОСОБА_3 та згідно протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20240216-62222 від 19.03.2024р. переможцем визначено ОСОБА_1 , з якою 01.04.2024р. Любашівська селищна рада (Орендодавець) уклала Договір №39 про оренду земельної ділянки в комплексі з розташованими на ній водними обєктами та акт прийому-передачі земельної ділянки в комплексі з розташованими на ній водними обєктами.
Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору оренди ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 5123380900:01;001:1144 на території Любашівської селищної ради в комплексі з розташованим на ній водним обєктом (ставок) Боківський ставок №2, площею 15,9810 га, для рибогосподарських потреб.
Право оренди внесено до Державного реєстру речових прав.
Позивач зазначає, проведення Любашівською селищною радою земельних торгів щодо земельної ділянки кадастровий номер 5123380900:01;001:1144 на території Любашівської селищної ради в комплексі з розташованим на ній водним обєктом (ставок) Боківський ставок №2, площею 15,9810 га та укладання Договору оренди цієї земельної ділянки з ОСОБА_1 порушує його права, а ОСОБА_1 систематично перешкоджає здійсненню позивачем господарської діяльності у вигляді транспортування води до зрошуваної земельної ділянки.
При цьому, як зазначає позивач, на виконання рішення виконавчого комітету Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 19.04.2024р. №125 «Про погодження фермерському господарству «ГРУТ» схеми прокладання труб із Боківського ставка №2 за адресою: с.Велике Бокове ( за межами населеного пункту) Подільського району Одеська область» 14.10.2024р. він надав Любашівській селищній раді ситуаційний план та план прокладання трубопроводу на топографічній підоснові.
На підставі викладеного, позивач просить визнати недійсним договір № 39 від 01 квітня 2024 року про оренду земельної ділянки в комплексі з розташованими на ній водними об'єктами, укладений між Любашівською селищною радою Подільського району Одеської області та ОСОБА_1 .
Відповідач - Любашівська селищна рада, проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що рішенням Любашівської селищної ради від 25 травня 2023 року № 5853 затверджений перелік земельних ділянок комунальної власності Любашівської селищної ради, право оренди яких виставляється на земельні торги окремими лотами у 2023- 2024 роках для продажу права оренди на земельних торгах у формі електронного аукціону, для рибогосподарських потреб.
Відповідно до змісту додатку до даного рішення право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5123380900:01:001:1144, загальною площею 15,9810 га, цільове призначення - для рибогосподарських потреб, також передано для продажу на конкурентних засадах.
Відповідач зазначає, що 21.12.2023 р. позивач звернувся до Любашівської селищної ради з заявою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 5123380900:01:001:1144, загальною площею 15,9810 га з розташованим на ній водним об'єктом (Боківський ставок № 2) до 08.08.2026 р., тобто до закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування. Свої вимоги позивач обгрунтував положеннями ст. 134 Земельного кодексу України, згідно яких не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі використання таких земельних ділянок для потреб спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.
23 січня 2024 року на постійно діючій комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природного середовища розглянуто питання щодо передачі в оренду позивачу земельної ділянки за кадастровим номером 5123380900:01:001:1144, загальною площею 15,9810 га з розташованим на ній водним об'єктом (Боківський ставок № 2). Членами уповноваженої комісії не рекомендоване дане питання до розгляду на сесії ради, оскільки на момент подання позивачем звернення відсутній паспорт на водний об'єкт.
На твердження відповідача, 07.02.2024 р. на адресу Любашівської селищної ради надійшов лист Державного агентства водних ресурсів України та погоджений Державним агентством водних ресурсів України 05.02.2024 року паспорт водного об'єкта Боківський ставок № 2 площею 15,9810 га, відповідно до змісту якого даний водний об'єкт відповідно до проекту будівництва призначений для рибництва.
Відповідач відмітив, що зазначена земельна ділянка була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленою ФОП Волчковим Є.В. 07.07.2022 р.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200214962023 від 27.02.2023 р. вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель водного фонду, вид використання земельної ділянки - для рибогосподарських потреб.
Як зазначає відповідач, 16.02.2024 р. організатором аукціону ТОВ «ЗЕМАГРОСЕРВІС» опублікована процедура продажу права оренди на 25 років на земельну ділянку площею 15,9810 га в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом ( Боківський ставок № 2 ), кадастровий номер 5123380900:01:001:1144, що розташована на території Любашівської селищної ради в Подільському районі Одеської області (ідентифікатор земельних торгів - LRE001-UA-20240216-62222).
Згідно з Протоколом про результати земельних торгів № LRE001-UA-20240216-62222 від 19.03.2024 р. переможцем земельних торгів є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
01 квітня 2024 року між відповідачами був укладений Договір № 39 оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5123380900:01:001:1144 в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (Боківський ставок № 2).
На думку відповідача, у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у здійсненні спеціального водокористування, зокрема шляхом заявлення відповідної вимоги, у зв'язку із чим відповідач просить в задоволенні позовної заяви ФГ «ГРУТ» до Любашівської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити в повному обсязі.
Відповідачка - ОСОБА_1 , проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що дійсно 08.08.2023 р. ФГ «ГРУТ» отримало дозвіл на спеціальне водокористування №186/ОД/49д-23, однак, у дозволі на спеціальне водокористування жодним чином не зазначено про використання саме земельної ділянки за кадастровим номером 5123380900:01:001:1144.
Також, на твердження відповідачки, не зважаючи на отримання дозволу на спеціальне водокористування 08.08.2023 р., ФГ «ГРУТ» до 19.03.2024 р. не повідомляло Любашівську селищну раду про наявність дозволу на спеціальне водокористування.
Відповідачка звертає увагу, що договір оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, укладений між Любашівською селищною радою та ОСОБА_1 , був погоджений Державним агентством водних ресурсів України, що підтверджується листом від 14.05.2024 р. №1095/МЛ/21-24. Тобто тим самим Державним агентством водних ресурсів України, яке видало ФГ «ГРУТ» дозвіл на спеціальне користування.
Також, відповідачка повідомила, що в рішенні Любашівського районного суду Одеської області від 19.11.2024 р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03.04.2025 р. у справі № 507/2042/24 за позовом Любашівської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство «ГРУТ», про дострокове розірвання договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, судами був зроблений висновок про відсутність протиправних дій зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до господарської діяльності ФГ «ГРУТ».
На думку відповідачки, з огляду на фактичний зміст позову та позовних вимог, позивач намагається в господарському процесі оскаржити рішення Любашівської селищної ради від 25 травня 2023 року № 5854 «Про затвердження умов продажу права оренди земельних ділянок в комплексі з розташованими на них водними об'єктами на території Любашівської селищної ради на земельних торгах у формі електронного аукціону для рибогосподарських потреб» та рішення державного реєстратора відділу «Центра надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовського М.А. від 23.04.2024 року № 606390040 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 15,981 га за кадастровим номером 5123380900:01:001:1144. Однак, дана категорія справ не відноситься до юрисдикції господарських судів, а відповідно до ст.19 КАС України є предметом розгляду адміністративного суду.
На підставі викладеного відповідачка просить в задоволенні позовної заяви ФГ «ГРУТ» до Любашівської селищної ради, ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити в повному обсязі.
Розглянув матеріали справи, керуючись чинним законодавством України та заслухав пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
В свою чергу ст. 65 Водного кодексу України передбачає користування водами для потреб сільського і лісового господарства у порядку як загального, так і спеціального водокористування. Зрошення сільськогосподарських угідь та скидання дренажних вод у водні об'єкти здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається власнику зрошуваних угідь у встановленому порядку.
За положеннями ст. 43 Водного кодексу України водокористувачі мають право здійснювати загальне та спеціальне водокористування; використовувати водні об'єкти на умовах оренди, тощо. Права водокористувачів охороняються законом.
Згідно з ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2,3 ст. 134 цього Кодексу.
Як вбачається з приписів абз. 3 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.
При цьому згідно з ст. 43 Водного кодексу України водокористувачі мають право: 1) здійснювати загальне та спеціальне водокористування; 2) використовувати водні об'єкти на умовах оренди; 4) вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування; 5) споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; 6) передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах; 7) здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством. Права водокористувачів охороняються законом. Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством
Судом встановлено, що рішенням Любашівської селищної ради від 25 травня 2023 року № 5853 затверджений перелік земельних ділянок комунальної власності Любашівської селищної ради, право оренди яких виставляється на земельні торги окремими лотами у 2023-2024 роках, для продажу права оренди на земельних торгах у формі електронного аукціону, для рибогосподарських потреб.
Відповідно до змісту Додатку до даного рішення право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5123380900:01:001:1144, загальною площею 15,9810 га, цільове призначення - для рибогосподарських потреб, також передано для продажу на конкурентних засадах.
08 серпня 2023 року ФГ «ГРУТ» отримало Дозвіл на спеціальне водокористування №186/ОД/49-д23, виданий Державним агентством водних ресурсів України, згідно якого забір води з Боківського ставка № 2 здійснюється (за допомогою насосного агрегату N808 65-315/750/Е25УСС4. транспортування води від водозабірної споруди до зрошуваної земельної ділянки відбувається за допомогою наземного трубопроводу краплинного зрошення) на території Любашівської територіальної громади, за межами с.Велике Бокове Подільського району Одеської області. Балка Меланка/басейн р.Тилігул, басейн річок Причорномор'я, район басейну річок Причорномор'я. Мета водокористування: зрошення.
21 грудня 2023 року ФГ «ГРУТ» звернулося на адресу Любашівської селищної ради з заявою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 5123380900:01:001:1144, загальною площею 15,9810 га з розташованим на ній водним об'єктом (Боківський ставок № 2) в оренду до 08.08.2026 року. В листі повідомив про наявність Дозволу на спеціальне водокористування №186/ОД/49-д23 від 08.08.2023р.
Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
23 січня 2024 року на постійно діючій комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природного середовища розглянуто питання щодо передачі в оренду ФГ «ГРУТ» земельної ділянки за кадастровим номером 5123380900:01:001:1144, загальною площею 15,9810 га з розташованим на ній водним об'єктом (Боківський ставок № 2). Членами уповноваженої комісії не рекомендоване дане питання до розгляду на сесії ради, оскільки на момент подання позивачем звернення на водний об'єкт відсутній паспорт.
07 лютого 2024 року на адресу Любашівської селищної ради надійшов лист Державного агентства водних ресурсів України та погоджений паспорт водного об'єкта Боківський ставок № 2 площею 15,9810 га.
Відповідно до змісту паспорту водного об'єкту Боківського ставку № 2 площею 15, 9810 га, розташованого за межами населених пунктів на території Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, погодженого Державним агентством водних ресурсів України 05.02.2024 року, даний водний об'єкт відповідно до проекту будівництва призначений для рибництва. Зазначена земельна ділянка була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленою ФОП Волчковим Є.В. 07.07.2022 року.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200214962023 від 27.02.2023 року вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель водного фонду, вид використання земельної ділянки - для рибогосподарських потреб.
Таким чином, про наявність у ФГ «ГРУТ» Дозволу на спеціальне водокористування №186/ОД/49-д23 від 08.08.2023р. Любашівській селищній раді було достеменно відомо ще до аукціону продажу права оренди на земельну ділянку площею 15,9810 га в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (Боківський ставок №2), кадастровий номер 5123380900:01:001:1144, що розташована на території Любашівської селищної ради в Подільському районі Одеської області.
16 лютого 2024 року організатором аукціону ТОВ «ЗЕМАГРОСЕРВІС» опублікована процедура продажу права оренди на 25 років на земельну ділянку площею 15,9810 га в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (Боківський ставок № 2), кадастровий номер 5123380900:01:001:1144, що розташована на території Любашівської селищної ради в Подільському районі Одеської області (ідентифікатор земельних торгів - LRE001-UA-20240216-62222).
Разом з тим, листом від 05.03.2024р. вих.№651/02-20 Любашівська селищна рада повідомила ФГ «ГРУТ», що відповідно до паспорту водного об'єкту Боківського ставку №2 площею 15, 9810 га, розташованого за межами населених пунктів на території Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, водний об'єкт відповідно до проекту будівництва призначений для рибництва. Також, селищна рада зазначила, що у неї відсутні підстави та повноваження для передачі в оренду земельної ділянки з іншим цільовим призначенням та повідомила про проведення земельних торгів щодо продажу права оренди земельної ділянки кадастровим номером 5123380900:01:001:1144 на конкурентних засадах.
Згідно з Протоколом про результати земельних торгів № LRE001-UA-20240216-62222 від 19.03.2024 року переможцем земельних торгів є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
01 квітня 2024 року між Любашівською селищною радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) був укладений Договір № 39 оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець на підставі Протоколу № LRE0001-UA-20240216-62222 про результати електронних земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19 березня 2024 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (ставок) Боківський ставок № 2 площею 15,9810 та, для цілей - рибогосподарських потреб, кадастровий номер 5123380900:01:001:1144, розташовану на території Любашівської селищної ради в Подільському районі Одеської області.
Договір укладено строком на 25 років (п. 7 Договору).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №375638764 від 23.04.2024р. право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123380900:01:001:1144 зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72767118 від 23.04.2024р.
Господарський суд зазначає, що вищезазначений Договір №39 оренди погоджено Державним агентством водних ресурсів України згідно листа №1439/02-20 від 02.05.2024р., який міститься у матеріалах справи.
Суд вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17 вересня 2024 року по справі № 910/2358/21, дійшов висновку, що зі змісту положень частин 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України вбачається, що частиною 2 цієї статті передбачено перелік виняткових випадків, коли не застосовується загальне правило щодо обов'язковості проведення земельних торгів із метою продажу чи передачі в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, зокрема в разі, коли земельна ділянка передається користувачу для потреб, передбачених спеціальними дозволами (абзац 3 частини 2 статті 134 ЗК України), тобто для настання такого виняткового випадку необхідно, щоб саме майбутній землекористувач мав спеціальний дозвіл з певним видом водокористування, а земельна ділянка має передаватися такому користувачу саме для потреб, визначених у спеціальному дозволі, який (дозвіл) вже має такий майбутній користувач.
Отже, для застосування норм ч. 2 с. 134 Земельного кодексу України необхідна наявність спеціального дозволу з певним видом водокористування, а не будь-якого дозволу.
Господарський суд акцентує увагу, що земельна ділянка кадастровий номер 5123380900:01:001:1144 відноситься до категорії земель водного фонду з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб.
Разом з тим, ФГ «ГРУТ» отримало Дозвіл на спеціальне водокористування №186/ОД/49-д23 для забору води з Боківського ставка № 2 з метою зрошення.
Більш того, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФГ «ГРУТ» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Діяльність пов'язану з рибогосподарськими потребами ФГ «ГРУТ» не здійснює, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Водночас, спірний договір укладено для цілей - рибогосподарських потреб, що відповідає цільовому призначенню земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (ставок) Боківський ставок № 2 площею 15,9810 та, кадастровий номер 5123380900:01:001:1144, розташованої на території Любашівської селищної ради в Подільському районі Одеської області.
Правових підстав вважати, що земельна ділянка кадастровий номер 5123380900:01:001:1144 відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягає передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) через наявність у ФГ «ГРУТ» Дозволу на спеціальне водокористування №186/ОД/49-д23 для забору води з Боківського ставка № 2 з метою зрошення, у господарського суду немає.
Суд констатує, що ФГ «ГРУТ» не мало іншого дозволу на спеціальне водокористування, аніж як для зрошення, що по суті є іншим дозволом, ніж той, який є необхідним в цьому випадку для передачі земельної ділянки із водним об'єктом позивачу без проведення земельних торгів.
При цьому, згідно ч.51 Водного кодексу України орендарі, яким водний об'єкт надано в користування на умовах оренди, зобов'язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об'єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об'єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Отже, законодавець передбачив можливість передачі земельних ділянок із розташованим на них водним об'єктом в оренду, зокрема для рибогосподарських потреб, однак із зобов'язанням орендарів (яким водний об'єкт надано в користування на умовах оренди) надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування, зокрема для зрошення.
Відповідно до п.18 договору оренди №39 використання водного об'єкта здійснюється без створення перешкод у здійсненні права спеціального водокористування (крім випадків, визначених законом) та у здійсненні спеціального водокористування відповідно до наданих дозволів.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Наведені норми закону визначають об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2024р. Любашівськю селищною радою на адресу позивача було направлено попередження про необхідність припинення будь-яких будівельних, земляних робіт, у тому числі підготовчих, з метою практичного здійснення спеціального водокористування за отриманим Дозволом.
У подальшому, рішенням виконавчого комітету Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 19.04.2024 р. № 125 «Про погодження фермерському господарству «ГРУТ» схеми прокладання труб із Боківського ставка № 2 за адресою: с. Велике «Бокове (за межами населеного пункту) Подільський район, Одеська область» ( прийняте вже після укладання договору оренди з ОСОБА_1 ) погоджено ФГ «ГРУТ» схему прокладання труб з Боківського ставка №2 до земельної ділянки з кадастровим номером 51233890900:01:003:0351.
Також, рішенням виконавчого комітету Любашівської селищної ради від 19.04.2024 року №126 «Про погодження фермерському господарству «ГРУТ» робочого проекту зовнішнього електропостачання насосної станції зрошування за адресою: с.Велике Бокове за межами населеного пункту, Подільський район Одеська область», погоджено робочий проект зовнішнього електропостачання насосної станції зрошування.
Але, станом на даний час, ФГ «ГРУТ» не може належним чином прокладати труби з Боківського ставка №2 до земельної ділянки з кадастровим номером 51233890900:01:003:0351 у зв'язку із вчиненням ОСОБА_4 перешкод.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, постанову Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц. З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2024р. у справі №567/3/22 нагадала, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Порядок та підстави передачі земельних ділянок в оренду регламентуються Земельним кодексом України.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ст.5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України).
Отже, орендарями земельних ділянок комунальної власності можуть бути юридичні або фізичні особи.
У даному випадку, згідно договору №39 оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 01.04.2024р., Орендарем є фізична особа ОСОБА_1 , а цільовим призначенням земельної ділянки є використання для рибогосподарських потреб. Рибогосподарська технологічна водойма згідно з цим договором надається в оренду з урахуванням Закону України «Про аквакультуру» ( п.2 Договору).
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про аквакультуру» аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Отже, рибництво є господарською діяльністю і для здійснення такої діяльності орендар має бути зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб'єкт рибного господарства - юридична особа чи фізична особа - підприємець, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Але, при укладанні оспорюваного договору ОСОБА_1 не була суб'єктом підприємницької діяльності.
Судом було встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 лише 08.08.2024р. (під час дії оспорюваного Договору) зареєструвалася як фізична особа - підприємець ( номер запису в реєстрі 2010350000000615465) за КВЕД 03.22 : прісноводне рибництво (аквакультура), але припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням 03.02.2025р. ( номер запису 2010350060001615465).
Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі №916/2437/17, від 03.02.2021р. у справі №902/655/19, від 01.06.2021р. у справі №910/15940/20, від 07.09.2021р. у справі №918/139/21).
Отже, укладання з ОСОБА_1 , яка не була суб'єктом підприємницької діяльності станом на дату укладання Договору №39 оренди землі від 01.04.2024р., договору оренди земельної ділянки з метою здійснення такого виду господарської діяльності як рибництво (аквакультура) є порушенням наведених вище норм законодавства.
Про необхідність реєстрації Орендаря за договором №39 оренди землі від 01.04.2024р. у якості суб'єкта підприємницької діяльності свідчить також п.38 договору, відповідно до якого цей договір припиняється у разі ліквідації юридичної особи -орендаря або припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За таких обставин, враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору №39 оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 01.04.2024р., укладеного між Любашівською селищною радою та Кризель Т.П.
Вимога про скасування рішення державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг « Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовського М.А. від 23.04.2024р. №606390040 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 15,981 га з кадастровим номером 5123380900:01:001:1144 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2721454951233, номер запису про інше речове право 54708780) у даному випадку є похідною від визнання договору оренди недійсним.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів відповідно до ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Фермерського господарства «ГРУТ» до Любашівської селищної ради, ОСОБА_1 про: - визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №39 в комплексі з розташованим на ній водними об'єктами, укладеного 01.04.2024р. між Любашівською селищною радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 15,981 га з кадастровим номером 5123380900:01:001:1144; - скасування рішення державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг «Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовського М.А. від 23.04.2024р. №606390040 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 15,981 га з кадастровим номером 5123380900:01:001:1144 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2721454951233, номер запису про інше речове право 54708780) - задовольнити.
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №39 в комплексі з розташованим на ній водними об'єктами, укладений 01.04.2024р. між Любашівською селищною радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 15,981 га з кадастровим номером 5123380900:01:001:1144.
3. Скасування рішення державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг « Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовського М.А. від 23.04.2024р. №606390040 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 15,981 га з кадастровим номером 5123380900:01:001:1144 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2721454951233, номер запису про інше речове право 54708780).
4. Стягнути з Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 97, код ЄДРПОУ 04380040) на користь Фермерського господарства «ГРУТ» (66502, Одеська обл., Подільський р-н, с-ще Любашівка,, вул. Завокзальна, буд.21, код ЄДРПОУ 44905456) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКРР НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства «ГРУТ» (66502, Одеська обл., Подільський р-н, с-ще Любашівка,, вул. Завокзальна, буд.21, код ЄДРПОУ 44905456) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Накази видати після набання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 р.
Суддя Н.В. Рога