"25" листопада 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/1607/25
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Таун»
про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1607/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Голд Таун» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, село Святопетрівське, б. Л. Українки, буд. 16-В, прим. 22, код ЄДРПОУ 44777625)
до Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 627080 грн,
без виклику учасників справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ “Голд Таун» до ФОП Сидоріна Олександра Васильовича про стягнення 627080 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2025 позовні вимоги задоволено.
03.11.2025 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Голд Таун» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1607/25, згідно з якої позивач просить стягнути з відповідача 155000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Згідно частини 2 цієї ж статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2025 означена заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1607/25 прийнята до розгляду. Судом вирішено розглядати заяву без виклику учасників справи.
Через систему «Електронний суд» 13.11.2025 від Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича надійшли заперечення на заяву про ухвалення судового рішення, у яких представник відповідача зазначив, що зі сторони позивача адвокатом послуги не надавались.
Дослідивши матеріали справи в частині вимог позивача про розподіл судових витрат, господарський суд дійшов висновку, що заява позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".
В підтвердження наданих послуг позивачем долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення:
- копію Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.05.2025, укладений між ТОВ «Голд Таун» та адвокатом Скуратов Дмитром Володимировичем;
- копію Ордера Серія АР №1155882;
- копію Акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.10.2025.
Відповідно до умов Договору Адвокат надає правову допомогу Клієнту у Господарському суді Київської області, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді у справі за позовом ТОВ «Голд Таун» (код ЄДРПОУ 44777625) до Фізичної особи - підприємця Сидоріна Олександра Васильовича (Ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) про стягнення суми, з правовідносин, що виникли за договором підряду добудування тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності Nє 8/12/23 від 08.12.2023, який укладено ТОВ «Голд Таун» (код ЄДРПОУ 44777625) та Фізичною особою - підприємцем Сидоріним Олександром Васильовичем (Ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), а також в Києво-Святошинському районному суду Київської області та Києво-Святошинському відділі Бучанської окружної прокуратури Київської області.
За правову (правничу) допомогу визначену у п.1 Договору, Клієнт сплачує Адвокату погоджений Сторонами фіксований гонорар у розмірі 300000 грн. Підтвердженням наданих послуг є підписаний Сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт.
Як вбачається сторонами Договору складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.10.2025, в якому зазначено детальний обсяг наданих адвокатом послуг у справі №911/1607/25, а саме: позовна заява від 09.05.2025, апеляційна скарга від 23.05.2025 на ухвалу суду першої інстанції від 20.05.2025, відповідь на відзив від 28.08.2025, клопотання про долучення доказу від 08.09.2025, заперечення від 09.09.2025 на заяву відповідача про застосування позовної давності, клопотання про долучення доказу від 07.10.2025, промова в судових дебатах від 28.10.2025.
Також в акті зазначені інші послуги, а саме: - заява ТОВ «Голд Таун» про вчинення кримінального правопорушення від 28.08.2025 відносно ОСОБА_1 до Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури; - скарга ТОВ «Голд Таун» до Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.09.2025; заява ТОВ «Голд Таун» від 24.09.2025 відносно ОСОБА_1 до Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури; - заява ТОВ «Голд Таун» про внесення відомостей до ЄРДР від 06.10.2025 до Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури відносно Сидоріна Олександра Васильовича.
Розмір фіксованого гонорару за даним актом складає 155000 грн.
Суд наголошує, що наведені в акті інші послуги адвоката, що стосуються підготовки та подання заяв і скарг до органів досудового розслідування та до суду в межах кримінальних проваджень, не перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом розгляду у справі №911/1607/25, а відтак не можуть враховуватися судом як витрати, понесені стороною у межах даної справи.
У позовній заяві позивач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції 250000 грн.
Суд зазначає, що п. 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 04.08.2025 про відкриття провадження у справі №911/1607/25 сторін було повідомлено про те, що в силу положень частини 2 статті 169 ГПК України суд встановлює виключно письмову форму для всіх заяв та клопотань, що будуть подаватись у даній справі. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення унормовані статтею 170 ГПК України. Користуючись дискрецією, наданою частиною 2 статті 169 ГПК України, суд повідомив учасників справи, що вказана вимога суду поширюється, зокрема, на заяви та клопотання, що подаються до суду у порядку абзацу 2 частини 8 статті 129 ГПК України стосовно конкретного моменту надання доказів про судові витрати у справі (до чи після прийняття рішення у справі), на заяви про ознайомлення з матеріалами справи, що мають подаватися заздалегідь до дня коли таке ознайомлення може бути проведене, та інші заяви чи клопотання, які повинні розглядатися судом в межах справи. Суд акцентував увагу сторін, що у разі недотримання письмової форми та строків подання - такі усні заяви та клопотання залишаються судом без розгляду.
Також було доведено до відома учасників справи, що за загальним правилом частини 8 статті 129 ГПК України докази на підтвердження понесених судових витрат подаються стороною до завершення судових дебатів у справі. Водночас, дана норма надає можливість стороні подати вказані докази і після ухвалення рішення суду з метою прийняття судом додаткового рішення у справі у порядку статті 244 ГПК України за умови, що зацікавлена сторона зробить про це відповідну заяву (повідомить суд та інших учасників процесу, що докази понесення судових витрат будуть подані саме після прийняття рішення у справі, а не до завершення судових дебатів), яка має бути подана до суду до закінчення судових дебатів у справі та відповідати письмовій формі, як визначив суд ухвалою про відкриття провадження у справі.
Судом було завчасно та чітко встановлено для учасників справи вимогу щодо виключно письмової форми подання будь-яких заяв і клопотань у межах даного провадження (згідно з ч. 2 ст. 169 ГПК України). Ця вимога поширювалася і на заяви, які подаються відповідно до абзацу 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо моменту подання доказів про судові витрати.
Незважаючи на це, позивач свідомо проігнорував п. 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 04.08.2025 про відкриття провадження у справі №911/1607/25 та у судовому засіданні 28.10.2025 зробив усну заяву про подання доказів судових витрат після ухвалення рішення суду, що суперечить встановленому судом ухвалою про відкриття провадження порядку та свідчить про намагання нівелювати авторитет суду.
Ігнорування позивачем встановленого судом у п. 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 04.08.2025 про відкриття провадження у справі №911/1607/25 порядку безпосередньо вплинуло на легітимні очікування іншої сторони процесу з приводу того, що всі учасники процесу будуть дотримуватись встановленого судом порядку, а недотримання цього порядку матиме наслідки визначені судуом - «залишення без розгляду» заяв вчинених з порушенням означеного порядку, позаяк сторони процесу знаходяться в рівних умовах.
Відтак, оскільки така заява у порядку абзацу 2 частини 8 статті 129 ГПК України позивачем до закінчення судових дебатів була подана не в письмовій формі, до неї підлягають застосуванню наслідки, визначені судому п. 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 04.08.2025 про відкриття провадження у справі №911/1607/25, - «залишення без розгляду».
Отже, позивач проігнорував та не виконав встановлених судом процесуальних вимог, а тому його усну заяву про подання доказів судових витрат після ухвалення рішення не можна вважати належною та такою, що породжує відповідні процесуальні наслідки.
Крім того, ч.1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Разом з тим, частина відповідних доказів могла бути подана позивачем до закінчення судових дебатів (договір), а частина - не могла бути подана до закінчення судових дебатів (акт приймання-передачі). При цьому, позивач не повідомив, які об'єктивні причини позбавили його можливості надати частину доказів (Договір про надання правничої допомоги) до закінчення судових дебатів.
Також суд зазначає, що доказів виставлення рахунку на оплату наданих послуг або оплати наданих послуг згідно акту приймання-передачі виконаних робіт до заяви не додано.
Відсутність таких доказів робить неможливим встановити реальність фінансового зобов'язання позивача перед адвокатом.
В силу п.4 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правничої допомоги, що визначено п.6 цієї статті, - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуальному закону. Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Однак, у даній справі відсутні підстави вважати, що позивачу надавалися послуги адвокатом, у зв'язку з розглядом справи і такі послуги були дійсно необхідними, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що всі документи позивача у даній справі, підписані безпосередньо директором позивача - Владиславом Рубльовським. При цьому, представництво інтересів в суді здійснював безпосередньо сам директор позивача і з виступів такої особи, реплік, запитань/відповідей вбачалося, що така особа повністю володіла змістом поданих сторонами процесуальних документів, долучених до них доказів, необхідними знаннями для представництва позивача у справі в суді щодо спірних правовідносин. При цьому, адвокат не представляв інтереси позивача у жодному із судових засідань та позивач в ході судового розгляду не надав суді і сторонам відомостей про факт наявності укладеного договору з адвокатом.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що адвокат, дійсно надавав позивачу весь обсяг правової допомоги, який зазначений в акті приймання-передачі, під час розгляду справи в суді.
Сам по собі акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже факти її надання мають бути реальними, а розмір витрат на її оплату, доведеним, розумним, реальним та необхідним.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності оцінки: - реальності понесених витрат, - необхідності таких витрат для розгляду справи, - розумності їх розміру.
У даному випадку: - реальність послуг не доведена, - частина послуг не стосується справи, - адвокат не брав участі у засіданнях, відомості про факт укладення договору з адвокатом надані суду та іншій сторні лише після прийняття рішення у справі, що ставить під сумнів реальність та необхідність заявлених витрат, - розмір витрат не відповідає співмірності предмету спору та має ознаки маніпулятивного завищення та недобросовісності позивача в частині намагання покласти надмірний необґрунтований фінансовий тягар на сторону відповідача використовуючи процесуальні механізми.
Врахувавши всі обставини справи, подані докази та вимоги процесуального закону, суд доходить висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 155000 грн не підлягають відшкодуванню, оскільки позивачем не дотримано процесуального порядку подання доказів судових витрат визначених судом п. 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 04.08.2025 про відкриття провадження у справі №911/1607/25, а також не доведено реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат в такому розмірі.
Щодо вимоги позивача про розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд зазначає, що питання розподілу відповідних витрат було вирішено судом під час ухвалення рішення по суті спору, у зв'язку з чим підстав для повторного вирішення зазначеного питання у межах розгляду даної заяви не вбачається.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Таун» щодо покладення на Фізичну особу-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 155000 грн.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Додаткове рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 25.11.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз