Справа № 296/6463/25
2/296/2680/25
(заочне)
18 листопада 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира
в складі: головуючого судді Пилипюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Клименко Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
12 червня 2025 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла позовна заява ТзОВ «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 26 квітня 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.169.78641 (далі по тексту рішення - Кредитний договір), відповідно до умов якого ПАТ «Ідея Банк» надає позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 14 771,00 гривень строком на 36 місяців з процентною ставкою 15,00% річних, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору кредит надається шляхом перерахування банком коштів на банківський поточний рахунок позичальника, що відкривається банком позичальнику.
ПАТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 14 771,00 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку позичальника, а також відповідними ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів.
16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» укладено договір факторингу №16/11-23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вищезазначеним Кредитним договором перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті».
У подальшому, 29 грудня 2023 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТзОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу №29/12-23. Відповідно до умов договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року ТзОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників, зокрема, до ТзОВ «Санфорд Капітал» перейшло й право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № Z62.169.78641 в сумі 8 289,64 гривень, з яких: 5 420,48 гривень - загальна сума боргу по тілу кредиту; 2 869,16 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №Z62.169.78641 у розмірі 10 079,78 гривень, інфляційні втрати в розмірі 1 370,80 гривень, три проценти річних в розмірі 419,34 гривень, а також судові витрати в справі, що складаються зі сплаченого судового збору, поштових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 26 червня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Корольовського районного суду м. Житомира не надійшов.
Представник позивача ТзОВ «Санфорд Капітал» у судове засідання не з'явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. Установлено, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять відомості про те, що позивачем належно виконано вимоги ч. 7 ст. 43 ЦПК України та надіслано відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання копію позовної заяви з додатками. Крім того, відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судова повістка надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Однак, відповідне поштове відправлення повернуте на адресу суду неврученим відповідачу з відміткою пошти про причину повернення «адресат відсутній». А тому, відповідно до змісту п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що отримала судову повістку. Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.
За наявності всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Суд установив, що 26 квітня 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.169.78641, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 14 771 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежем (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.7 Договору.
За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 15,00% річних від залишкової суми кредиту (п. 1.3 Договору).
Одночасно з укладенням кредитного договору ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» договір добровільного страхування життя від 26 квітня 2017 року.
Як вбачається з виписки по рахунку позичальника за період 26 квітня 2017 року по 16 листопада 2023 року ОСОБА_1 частково погашала наявну заборгованість, однак остання дата погашення заборгованості була здійснена 17 червня 2020 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором, який сформований первісним кредитором АТ «Ідея Банк», станом на 16 листопада 2023 року загальна сума заборгованості відповідача становить 20 906,12 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом - 5 420,48 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 2 869,16 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 12 616,48 гривень.
16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (фактор) укладено договір факторингу №16/11-23. Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов'язання за цим договором третім особам, які згідно з законодавством мають на це право. Користуючись даним правом ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (клієнт) 29 грудня 2023 року уклало з ТзОВ «Санфорд Капітал» (фактор) договір факторингу № 29/12-23. Згідно з п.2.1. цього договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до друкованого реєстру боржників до вказаного договору факторингу серед інших, до ТзОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.169.78641 від 26 квітня 2017 року.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Досліджені судом матеріали справи підтверджують, що ТзОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором.
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором № Z62.169.78641 від 26 квітня 2017 року заборгованість відповідача становить в 10 079, 78 гривень, з яких: 5 420, 48 гривень - загальна сума боргу по тілу кредиту: 2 869,16 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 1 370,80 гривень - інфляційні втрати; 419,34 гривень - три проценти річних. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТзОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16 листопада 2023 року. ТзОВ «Санфорд Капітал» та ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.ч. 2-3 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а у зв'язку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд ураховує, що відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подала, розмір розрахованої заборгованості не спростувала. Досліджені судом письмові докази свідчать, що відповідач, отримавши кредит, належним чином не виконувала умови Кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту в розмірі 5 420,48 гривень, а також заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 2 869,16 гривень.
Щодо стягнення заборгованості інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає.
Позивачем, як новим кредитором у зобов'язанні, заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних за період з 18 червня 2020 року до 23 лютого 2022 року включно.
Суд ураховує, що ТзОВ «Санфорд Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором 29 грудня 2023 року (в період дії воєнного стану) в загальному розмірі 8 289,16 гривень. А тому, враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, суд вважає, що в позивача відсутні правові підстави для стягнення інфляційних витрат та суми трьох процентів річних.
Крім того, відповідно до пункту 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 533-ІХ, що набрав чинності з 18 березня 2020 року, у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але невиключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року виконання зобов'язань зі сплати платежів).
Згодом, згідно із Законом України № 591-ІХ від 13 травня 2020 року, що набрав чинності 29 травня 2020 року, пункт 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено у новій редакції, згідно якої - у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця(включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Зазначені вище закони, якими вносили зміни до пункту 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» є законами, які скасовують або пом'якшують відповідальність і відповідно до приписів статті 58 Конституції України мають зворотну дію в часі, а отже є застосовними до спірних правовідносин, починаючи з 01 березня 2020 року.
Нарахування інфляційних втрат та 3 процентів річних за правилами частини 2 статті 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а отже приписи п. 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» є застосовними до вказаних правовідносин.
Суд вважає, що починаючи з 01 березня 2020 року і до дати закінчення карантину (30 червня 2023 року), приписи частини 2 статті 625 ЦК України не застосовуються до правовідносин, які виникають у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання за споживчим кредитом.
У постанові від 06 листопада 2024 року в справі № 201/9121/22 Верховний Суд вказав на те, що з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення трьох процентів річних та пені за період з 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.
Тобто нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних у період з 18 червня 2020 року до 23 лютого 2022 року є таким, що не відповідає нормам матеріального права.
Враховуючи досліджені судом докази та встановлені обставини справи, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому позов ТзОВ «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Частиною 1ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2ст. 141 ЦПК України).
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1992,18 гривень.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Санфорд Капітал» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 в свою користь 7 200 гривень витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат позивач надав копію договору №1/04 від 01 квітня 2024 року про надання правової допомоги; акт приймання - передачі послуг з правничої допомоги №5 від 05 травня 2025 року, згідно якого встановлено, що адвокатом надано такі послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу - 1 200 гривень; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості - 6 000 гривень; свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Оскільки розгляд справи за клопотанням представника позивача проводився без його участі, розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для такого роду справ, а також враховуючи незначну ціну позову, сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000,00 гривень.
Також установлено, що позивачем понесено та документально підтверджено судові витрати в зв'язку з вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, а саме: направлення на адресу відповідача примірника позовної заяви з додатками рекомендованим поштовим повідомленням, в розмірі 55,00 гривень. А тому, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вказаних судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 3, 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» заборгованість за кредитним договором № Z62.169.78641 від 26 квітня 2017 року в розмірі 8 289 (вісім тисяч двісті вісімдесят дев'ять) гривень 64 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» 1992 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві) гривень 18 копійок судового збору, 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 55 (п'ятдесят п'ять) гривень поштових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (місцезнаходження: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, код в ЄДРПОУ 43575686);
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК