Справа № 296/13079/25
2/296/4659/25
Іменем України
21 листопада 2025 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Лілія Миколаївна, ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про судовий захист порушених прав та стягнення моральної шкоди,
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира з позовною заявою до ОСОБА_2 про судовий захист порушених прав та стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 заявляє на вирішення суду такі позовні вимоги:
- визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність ОСОБА_2 , як голови Житомирської міської ради, щодо вчинення 21 випадків порушення законодавства;
- стягнути з ОСОБА_2 , як голови Житомирської міської ради, на користь ОСОБА_1 210 000 гривень моральної шкоди.
Обґрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 , як голова Житомирської міської ради, допустив 21 випадок порушення законодавства, що призвело також до порушення її прав та законних інтересів. Зокрема, відповідач незаконно відмовив у розгляді клопотання від 27 листопада 2015 року в строк, встановлений законодавством. ОСОБА_1 зазначає, що таке клопотання було розглянуто 20 червня 2019 року на 40 сесії, тобто через 44 місяці. Крім того, позивач вказує, що виконавчий комітет Житомирської міської ради не склав висновок щодо попереднього розгляду клопотання. Листом від 28 вересня 2019 року №15/2185 їй повідомлено, що висновок управління відсутній. Разом з цим, ОСОБА_1 вказує, що висновок від 04 вересня 2019 року №25/Д 313 є незаконним та суперечить ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». ОСОБА_2 незаконно відмовив їй у складанні проекту рішення щодо погодження відведення земельної ділянки, зазначеної у клопотанні від 27 листопада 2015 року, а також у розгляді документів долучених до вказаного клопотання. На переконання позивача, такі дії ОСОБА_2 , як голови Житомирської міської ради є незаконними, внаслідок таких дій та бездіяльності відповідача вона зазнала душевних страждань, а тому має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої позивач оцінює в 210 000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст.187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Зміст позовної заяви свідчить, що ОСОБА_1 27 листопада 2015 року зверталася до Виконавчого комітету Житомирської міської ради із клопотанням про відведення земельної ділянки. Позивач вважає, що її клопотання з доданими до нього документами відповідачем належним чином не розглянуто, а відповідні рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради оформлені з численними порушеннями.
Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Європейський суд з прав людини зазначає, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № № 29458/04 і 29465/0, пункт 24).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17, провадження № 14-345цс19).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Установлено, що за наслідками розгляду заяви позивача від 27 листопада 2015 року рішенням Житомирської міської ради від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ст. 12, 39, 42, 116, 118, 120, 122, 123, 126 Земельного кодексу України, Законів України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про землеустрій», Про державний земельний кадастр», Про регулювання містобудівної діяльності», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які обґрунтовують відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п'ята статті 21 КАС України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 280/179/19 (провадження № 14-567цс19) вказано, що: «при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи, яка має розглядатись у порядку адміністративної юрисдикції, є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, яке підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання у користування вільної земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Верховний Суд вже викладав висновок щодо суб'єктної юрисдикції у спорах за подібних правовідносин, у яких одним із учасників є суб'єкт владних повноважень. Зокрема, такий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5 зц 18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 (провадження№ 11-759 апп 18), від 11 вересня 2019 року у справі № 280/191/19 (провадження № 14-377цс19) і від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19 (провадження № 509цс19) та у справі № 296/3870/19 (провадження № 14-532цс19). У наведених постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина першастатті 2 КАС України)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а (провадження № 11-1123апп19) зазначено, що «за правилами частини другоїстатті 21 КАСвимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції».
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати незаконними дії ОСОБА_2 , як голови Житомирської міської ради при здійсненні повноважень щодо розгляду її клопотання від 27 листопада 2015 року щодо відведення земельної ділянки. При розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача як суб'єкта владних повноважень. При цьому, такі обставини не пов'язані з визнанням права власності на земельну ділянку, оспорюванням права власності інших осіб, про наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку в позовній заяві не зазначено.
Законність вказаних у позовній заяві дій ОСОБА_2 , як голови Житомирської міської ради підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від їх оцінки судом. Тому цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, спір у даній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Вимога про стягнення моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч. 5 ст. 21 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями19,186,260,261,353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у справі № 296/13079/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про судовий захист порушених прав та стягнення моральної шкоди.
Роз'яснити позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом (вул. Бориса Лятошинського,5 м. Житомир, 10014).
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати особі, яка її подала. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК