19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9692/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 (Корсак В. А. - головуючий, судді: Алданова С. О., Євсіков О. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 (суддя Підченко Ю. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення коштів
(за участю представника відповідача - Подобєд О.В.)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
1. Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», гарантований покупець, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ» (далі - ТОВ «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ», виробник (продавець) за «зеленим» тарифом, позивач) 06.12.2019 уклали договір №1108/01 (далі - договір), за умовами якого виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець - купувати електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок № 641).
2. Відповідно до пункту 1.2. договору (в редакції додаткової угоди № 210/1/21 від 04.02.2021) гарантований покупець зобов'язався надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язався отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу електричної енергії споживачами.
3. Пунктами 2.5., 2.6. договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
4. Згідно з пунктом 3.3. договору (в редакції додаткової угоди № 210/1/21 від 04.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку №641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
5. На виконання умов договору позивач, зокрема відпустив, а гарантований покупець прийнято електричну енергію в жовтні 2021 року, лютому-березні 2022 року на загальну суму 2 637 532,76 грн. Однак, гарантований покупець в порушення умов договору оплату за поставлену електричну енергію за спірні періоди здійснював не вчасно та не повному обсязі.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
6. ТОВ «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ» звернулось до суду з позовом до ДП «Гарантований покупець» про стягнення 2 238 657,32 грн основного боргу, 149 626,44 грн 3% річних, 471 432,65 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позову).
7. Позов мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом, проданої позивачем у в жовтні 2021 року, лютому-березні 2022 року.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2025 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 2 238 643,17 грн боргу, 388 716,44 грн інфляційних втрат, 149 626,44 грн 3% річних. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
9. Суд першої інстанції констатував неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати за отриману електричну енергію.
10. Разом з тим позивач при розрахунку суми основного боргу не врахував акт коригування від 16.02.2023 на суму 14,15 грн, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню. Також позивач нарахував інфляційні втрати в період з 15.09.2022 по 27.09.2022, з 01.10.2022 по 17.10.2022 (менше 15 днів), а тому позовні вимоги в цій частині за висновком суду не підлягають задоволенню.
11. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2025 рішення суду першої інстанції змінив, стягнувши з відповідача на користь позивача 383 012,79 грн інфляційних втрат, 144 000,56 грн 3% річних. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
12. Апеляційний суд виявив арифметичні помилки в обрахунку відповідних сум позову, що стало підставою для відповідного коригування розміру позовних вимог. В іншій частині задоволення позову погодився з висновками суду першої інстанції про його обґрунтованість і доведеність.
13. Водночас апеляційний суд відхилив посилання відповідача на необхідність зменшення суми спірного боргу на розмір заборгованості позивача за зобов'язанням щодо сплати на користь відповідача частки відшкодування врегулювання небалансу. Констатував, що право відповідача на відповідне зменшення рівня розрахунків з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом» дійсно передбачено підпунктом 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - Постанова № 332). Проте відповідач не реалізував таке право у позасудовому порядку шляхом вчинення правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Касаційна скарга
14. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. Відсутній висновок Верховного Суду про застосування:
- пункту 10.4. Глави 10 Порядку № 641 щодо обов'язку гарантованого покупця забезпечити остаточний розрахунок з продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 Постанови № 332 щодо права відповідача на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;
- частини 2 статті 625 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 Постанови № 332, а саме можливості покладення на гарантованого покупця відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат у разі наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення
16. Суди попередніх інстанцій не дослідили доводів відповідача про наявність у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем та не надали їм належної правової оцінки.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
17. Законним та обґрунтованим є висновок суду про відсутність підстав для зменшення розрахунків із позивачем з огляду на невчинення відповідачем правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Відтак касаційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій
18. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
19. Згідно із статтями 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
20. Як унормовано у статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
21. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат з підстав неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором щодо повної та своєчасної оплати придбаної у позивача електричної енергії за «зеленим» тарифом.
22. При вирішенні спору апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині наявності заборгованості відповідача за договором, а підставою для часткового задоволення позову стало виявлення судом арифметичних помилок у розрахунку позовних вимог.
23. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
24. Так, за змістом касаційної скарги відповідач не заперечує встановлену судом апеляційної інстанції обставину неналежного виконання ним зобов'язань за договором, що спричинило виникнення заборгованості перед позивачем. Натомість обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду, зокрема, щодо застосування абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 Постанови № 332 про право гарантованого покупця зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
25. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи аргумент відповідача щодо можливості реалізації такого права, зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача із відповідною заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди. Крім того, відповідач зобов'язаний був вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема повідомити позивача, відобразити відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог за правилами статті 601 ЦК України. Тобто відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та згідно яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків, що мало б наслідком припинення відповідного зобов'язання відповідача перед позивачем на суму зарахування. Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що наданим Постановою №332 правом відповідач фактично не скористався.
26. Отже, наявність права відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення не звільняє відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за договором.
27. Мотивів та обґрунтувань необхідності розмежування викладеного апеляційним господарським судом висновку у цій справі щодо відхилення зазначених аргументів відповідача у контексті стягнення основного боргу або щодо стягнення нарахувань, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, у касаційній скарзі не наведено.
28. Скаржник хоч і зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах, проте фактично висловлює незгоду із тим, що розмір стягнутої з нього заборгованості суд апеляційної інстанції самостійно не зменшив, з урахуванням його права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частики відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
29. Однак сама лише незгода скаржника з судовим рішенням у частині задоволення позову не є належним обґрунтуванням наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
30. Крім того, слід звернути увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі, передбаченій пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник має обґрунтувати в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, тобто у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були неправильно застосовані.
31. Ураховуючи, що відповідач не обґрунтував неправильності застосування правових норм судом апеляційної інстанції, який досліджував та оцінював його доводи через призму предмету, підстав позову та кола доказування, Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування норм права з порушених скаржником питань.
32. Отже, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з такої підстави.
33. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, то підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
34. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
35. З наведеного слідує, що достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з підтвердженим обґрунтуванням скаржника заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
36. Тож недостатніми є викладені в касаційній скарзі аргументи про неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів та про належне з'ясування обставин, що призвело до неправильної оцінки доводів відповідача, з огляду на не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
37. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
38. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
39. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Розподіл судових витрат
40. Судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі № 910/9692/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.