24 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2138/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 (головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Шапран В.В.)
у справі №910/2138/25
за позовом ОСОБА_1
до 1. Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України",
2. Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (перейменоване з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання недійсними рішень та скасування реєстраційних дій,
Короткий зміст обставин справи
1. ОСОБА_1 (далі за текстом також - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України" (далі за текстом також - ФБУ) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:
- визнати недійсними рішення Позачергової Конференції ФБУ (ідентифікаційний код: 21685290), оформлені протоколом від 22.02.2022;
- скасувати реєстраційну дію/запис від 15.06.2022 №1000741070020017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", вчинений державним реєстратором - заступником начальника відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у м. Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корольовим Дмитром Олеговичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФБУ (ідентифікаційний код: 21685290);
- визнати недійсними рішення Позачергової Конференції ФБУ (ідентифікаційний код: 21685290), оформлені протоколом від 09.08.2022;
- скасувати реєстраційну дію/запис №1000741070020017139 від 23.09.2022 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", вчинений державним реєстратором - головним спеціалістом відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у м. Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою Оксаною Сергіївною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФБУ (ідентифікаційний код: 21685290);
- визнати недійсними рішення Чергової Конференції ФБУ (ідентифікаційний код: 21685290), оформлені протоколом від 05.12.2022;
2. Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи повернув заявнику на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК).
3. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що:
(1) позивач у поданій до суду позовній заяві об'єднав декілька позовних вимог (визнання недійсними рішень, які оформлені протоколом від 22.02.2022, визнання недійсними рішень, які оформлені протоколом від 09.08.2022, та визнання недійсними рішень, які оформлені протоколом від 05.12.2022 );
(2) за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню три окремі спори між сторонами (по трьом окремим подіям - проведеним загальним зборам);
(3) сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та утруднить вирішення спору, адже хоча спори виникли між одними і тими ж сторонами, проте позовні вимоги не пов'язані між собою підставами їх виникнення (мова йде про різні загальні збори), заявлені позовні вимоги не є основними та похідними, кожна із заявлених позовних вимог має окремий предмет і позову, і доказування, що свідчить про різноманітність і відмінність доказів, які повинні бути подані на підтвердження або спростування позовних вимог, тобто заявлені вимоги не пов'язані однорідними доказами;
(4) сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно ускладнить судовий розгляд і наслідком цього буде затягування вирішення спору по суті.
4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.05.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/2138/25 про повернення позовної заяви - скасував. Справу №910/2138/25 направив для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію перевірки матеріалів та вирішення питання про відкриття провадження у справі.
5. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що:
(1) звертаючись з цим позовом, позивач просить, зокрема визнати недійсними рішення Позачергових та Чергової Конференцій ФБУ, які оформлені протоколами: від 22.02.2022; від 09.08.2022; від 05.12.2022, а згідно з даними протоколів від 22.02.2022 та від 05.12.2022 на порядок денний виносились питання: обрання президента ФБУ та легітимність конференцій ФБУ від 22.02.2022 і визнання рішень комісій ФБУ, які були прийняті після 17.12.2021 колишнім керівництвом, нелегітимними та/або такими, що не мають законної сили, відповідно;
(2) обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач, окрім наголосу щодо порушення процедурних питань прийняття спірних рішень, посилався, серед іншого, на рішення Контрольно-дисциплінарної комісії ФБУ від 10.06.2022 та від 09.08.2022, якими визнано недійсними та скасовано рішення Позачергових Конференцій ФБУ, які оформлені протоколами від 22.02.2022 і від 09.08.2022;
(3) заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою поданими відповідними доказами. Позовні вимоги про визнання недійсними рішень пов'язані між собою також підставою виникнення, зокрема з огляду на: - питання порядку денного позачергових конференцій від 22.02.2022 та від 05.12.2022 і зміст прийнятих на них рішень; - викладені позивачем факти матеріально-правового характеру, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення, у поєднанні з питаннями процедурних порушень прийнятих спірних рішень;
(4) задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних рішень безпосередньо вплине у відповідних межах на задоволення вимог про скасування оскаржуваних реєстраційних дій;
(5) на стадії відкриття провадження у справі суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору;
(6) зазначаючи про те, що позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог, суд першої інстанції не врахував положення частини 6 статті 173 ГПК, яка надає суду право за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства;
(7) оскільки заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, що носять основний та похідний характер, то об'єднання позовних вимог забезпечить реалізацію принципу процесуальної економії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
6. ФБУ звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі №910/2138/25 та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/2138/25.
7. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
8. Доводи скаржника, крім процитованих за змістом касаційної скарги мотивувальних частин ували суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, зводяться до того, що:
(1) оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є судовим рішенням, яке цілковито ігнорує імперативні норми пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК, тоді як з огляду на процитовані та проаналізовані за змістом касаційної скарги норми статей 173, 174 ГПК суд першої інстанції мав достатні підстави для повернення позовної заяви у зв'язку з порушенням правил об'єднання однорідних вимог;
(2) беззаперечним фактом є те, що оскарження різних рішень Конференції ФБУ (вищого органу управління ФБУ), оформлених різними протоколами, в різний час, за різних обставин, вже очевидно необхідно розглядати як різнорідні вимоги, які повинні ґрунтуватись на різних доказах та навіть нормах чинного законодавства України;
(3) позовна заява структурована та містить доводи щодо рішень кожної з Конференцій ФБУ, зокрема в аспекті того, що кожна із Конференцій ФБУ має свої підстави скликання та докази, якими обґрунтовується недійсність рішень, прийнятих на таких Конференціях. Вони є самостійними та не пов'язані між собою. Обставини, об'єм доказів та самі докази, які підлягають дослідженню, також є різним щодо кожної з Конференцій та рішень, прийнятих на них;
(4) незважаючи на аналогічність предмета позовних вимог (недійсність рішень Конференції ФБУ), їх підстави не є аналогічними та відрізняються настільки, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано, керуючись наданим процесуальним правом, дійшов висновку про порушення правил об'єднання однорідних вимог;
(5) повноваження ОСОБА_1 на оскарження рішень Конференції ФБУ обґрунтовані припиненням його повноважень на підставі рішень Конференції ФБУ від 22.02.2022, тоді як під час прийняття рішень Конференцій ФБУ 09.08.2022 та 05.12.2022 ОСОБА_1 не був керівником ФБУ, а отже його права рішеннями вказаних Конференцій ФБУ не можуть порушуватися. Обґрунтування чим порушують права ОСОБА_1 рішення Конференції ФБУ від 22.02.2022, які його не стосуються, позовна заява не містить;
(6) апеляційний суд цілковито проігнорував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.10.2020 у справі №910/7186/19.
9. Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалити законне та справедливе рішення.
10. Доводи відповідача 2 зводяться до того, що реєстраційна дія, проведена державними реєстраторами Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Корольовим Дмитром Олеговичем та Агафоновою Оксаною Сергіївною відповідає законодавству у сфері державної реєстрації.
Позиція Верховного Суду
11. Предметом касаційного перегляду в цій справі є постанова апеляційного суду, якою останній скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК.
12. За змістом пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
13. Згідно з частиною першою статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
14. Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднані можуть бути вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
15. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
16. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
17. Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Схожі за змістом висновки викладені в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та в постановах Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №921/318/22, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 27.03.2019 у справі №910/15326/18.
18. За змістом частини першої статті 173 ГПК порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги:
(1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними);
(2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
19. Крім цього не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті (об'єднані вимоги, (1) які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; (2) щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам).
20. Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК.
21. Водночас аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
22. Отже, наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 ГПК та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.
Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 19.12.2022 у справі №921/318/22.
23. Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини шостої статті 173 ГПК як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов.
24. Як зазначалось, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК, суд першої інстанції зазначив лише про те, що (1) позивач у поданій до суду позовній заяві об'єднав декілька позовних вимог (визнання недійсними рішень, які оформлені протоколом від 22.02.2022, визнання недійсними рішень, які оформлені протоколом від 09.08.2022, та визнання недійсними рішень, які оформлені протоколом від 05.12.2022 ); (2) за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню три окремі спори між сторонами (по трьом окремим подіям - проведеним загальним зборам), втім жодним чином не аргументував свої висновки в цій частині, зокрема в аспекті аналізу наведених позивачами підстав заявлених позовних вимог (фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача) та їх обґрунтувань, а також наданих на їх підтвердження доказів.
25. Тоді як апеляційний суд, скасовуючи вказану ухвалу, цілком обґрунтовано врахував, зокрема, те, що:
(1) звертаючись з цим позовом, позивач просить, визнати недійсними рішення Позачергових та Чергової Конференцій ФБУ, які оформлені протоколами: від 22.02.2022; від 09.08.2022; від 05.12.2022, а згідно з даними протоколів від 22.02.2022 та від 05.12.2022 на порядок денний виносились питання: обрання президента ФБУ та легітимність конференцій ФБУ від 22.02.2022 і визнання рішень комісій ФБУ, які були прийняті після 17.12.2021 колишнім керівництвом, нелегітимними та/або такими, що не мають законної сили, відповідно;
(2) обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач, окрім наголосу щодо порушення процедурних питань прийняття спірних рішень, посилався, серед іншого, на рішення Контрольно-дисциплінарної комісії ФБУ від 10.06.2022 та від 09.08.2022, якими визнано недійсними та скасовано рішення Позачергових Конференцій ФБУ, які оформлені протоколами від 22.02.2022 і від 09.08.2022;
(3) позовні вимоги про визнання недійсними рішень пов'язані між собою також підставою виникнення, зокрема з огляду на: - питання порядку денного позачергових конференцій від 22.02.2022 та від 05.12.2022 і зміст прийнятих на них рішень; - викладені позивачем факти матеріально-правового характеру, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення, у поєднанні з питаннями процедурних порушень прийнятих спірних рішень.
26. Зазначення про те, що позовні вимоги не пов'язані між собою підставами їх виникнення (мова йде про різні загальні збори), заявлені позовні вимоги не є основними та похідними, кожна із заявлених позовних вимог має окремий предмет і підстави позову, і предмет доказування, що свідчить про різноманітність і відмінність доказів, які повинні бути подані на підтвердження або спростування позовних вимог, тобто заявлені вимоги не пов'язані однорідними доказами, не може вважатись належним мотивуванням, адже про відповідне суд першої інстанції також виснував безвідносно цієї справи, заявлених у її межах вимог, наведених позивачем підстав (фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача) та їх обґрунтувань, а також наданих на їх підтвердження доказів.
27. Тоді як апеляційний суд, зокрема, у контексті таких висновків суду першої інстанції зазначив, що задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних рішень безпосередньо вплине у відповідних межах на задоволення вимог про скасування оскаржуваних реєстраційних дій.
28. Висновки суду першої інстанції стосовно того, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та утруднить вирішення спору, а також значно ускладнить судовий розгляд і наслідком цього буде затягування вирішення спору по суті, Суд вважає безпідставними, так як застосована судом першої інстанції норма (пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК) не передбачає повернення позовної заяви з таких мотивів.
29. У контексті зазначеного Суд звертає увагу на правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в пункті 9.5 постанови від 18.08.2023 у справі №910/21280/21, згідно з якою: "9.5. Також Суд зазначає, що на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали статтею 174 чинного ГПК України, на відміну від статті 63 цього Кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об'єднання позовних вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору. У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2019 у справі №910/9302/19, від 24.11.2020 у справі №910/3748/20, від 31.03.2021 у справі №910/16780/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21.".
30. Суд першої інстанції вказане не врахував, як залишив поза увагою й те, що об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21).
31. Вищенаведене свідчить про те, що суд першої інстанції безпідставно, без належного та достатнього мотивування, повернув позовну заяву на підставі пункту 2 частини першої статті 174 ГПК, що й стало підставою для скасування відповідної ухвали судом апеляційної інстанції, зокрема з огляду на необхідність забезпечити позивачу гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, чого суд першої інстанції не зробив через допущені ним порушення норм процесуального права.
32. Доводи скаржника стосовно того, що апеляційний суд цілковито проігнорував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду 16.10.2020 у справі №910/7186/19, зокрема стосовно того, що:
"Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів…
... положення статті 173 ГПК України встановлюють саме право, а не обов'язок суду на роз'єднання позовних вимог...",
Суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані з огляду на те, що для спростування висновків апеляційного суду, наведених в оскаржуваній постанові у цій справі, скаржнику недостатньо лише посилатись на правову позицію у справі, він повинен довести, що зазначена ним правова позиція Верховного Суду щодо застосування конкретних норми права (в цьому випадку щодо застосування норм процесуального права) є свідченням порушення апеляційним судом таких норм права, яке полягає у неправильному їх тлумаченні, застосуванні норм, які не підлягали застосуванню, або незастосуванні норм, які підлягали застосуванню, чого скаржник в аспекті посилання на вищенаведену правову позицію Верховного Суду не зробив.
33. При цьому Суд звертає увагу на те, що інша процитована скаржником частина правової позиції Верховного Суду, викладена у згаданій постанові, щодо того, що:
"…Тобто суд, вчинивши необхідні для цілей підготовчого провадження дії, в залежності від встановлених у підготовчому провадженні обставин може прийняти рішення про можливість розгляду справи по суті або припинити подальший розгляд справи (залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі), якщо подальший її розгляд є неможливим з будь-яких причин.
При цьому суд не має обов'язку постановляти ухвалу про залишення заяви без руху і надавати позивачу строк для усунення недоліків, оскільки відповідно до частини одинадцятої статті 176 ГПК України у переліку вимог, недодержання яких є підставою залишення заяви без руху, відсутнє посилання на статтю 173 цього Кодексу.
Оскільки позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, фактично не міг усунути недоліки позовної заяви, адже встановлення та усунення недоліків у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог ГПК України не передбачено, то позовна заява Фонду була обґрунтовано залишена без розгляду місцевим господарським судом.",
не підлягає застосуванню в цій справі з огляду на те, що (1) у справі №910/7186/19, на відміну від цієї справи№910/2138/25, предметом касаційного оскарження була ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог та постанова апеляційного суду, якою останній вказану ухвалу залишив без змін, у межах перегляду яких Суд виснував щодо застосування положень статті 173 у поєднанні з нормою пункту 8 частини першої статті 226 ГПК, і правил об'єднання та роз'єднання позовів до пов'язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, поданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність"; (2) правова позиція в зазначеній постанові щодо застосування вказаних норм є неактуальною з огляду на висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.08.2023 у справі №910/21280/21.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
36. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
37. За результатами касаційного перегляду постанови апеляційного суду, якою останній скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, Верховний Суд не встановив неправильного застосування чи порушення апеляційним судом норм процесуального права, відповідно підстав для її зміни чи скасування за мотивів, наведених у касаційній скарзі.
Розподіл судових витрат
38. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України" залишити без задоволення.
2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі №910/2138/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.М. Баранець
О.Р. Кібенко