Іменем України
25 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/951/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПАРТНЕР"
14013, м. Чернігів, проспект Перемоги 133, код ЄДРПОУ 31818929
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-95»
14034 м. Чернігів, вул. Спаська, буд. 25, код ЄДРПОУ 14231275
про стягнення 143 611,32 грн
без виклику представників сторін.
Дії суду щодо розгляду справи. Позиції учасників справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПАРТНЕР" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-95» про стягнення 143 611,32 грн
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором №0000134 від 01.09.2024 в частині своєчасної та повної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлення строків для подання заяв по справі, що підтверджується довідками про доставку 25.09.2025 о 17:56 електронного листа до їх електронних кабінетів в системі Електронний суд.
13.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що наведені позивачем відомості не відповідають дійсності та спростовуються іншими доказами у справі, зокрема, заявою свідка - керівника ТОВ «КРОК-95» ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що 18.08.2025, до пред'явлення позову, повернуто позивачу передоплату за товар у розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 155, тобто, Виконавцем повернуто Замовнику кошти, що сплачені ТОВ «АГРОПАРТНЕР» за платіжною інструкцією в національній валюті від 09.12.2021 № 4013.
14.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає твердження відповідача щодо недостовірності відомостей, наведених позивачем, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на доказах. Вважає, що заяву свідка ОСОБА_1 не слід брати до уваги так як його пояснення мають заінтересований та упереджений характер та не ґрунтуються на документальних доказах, а інші документи, що долучені до відзиву, не стосуються предмету спору, а описують відносини відповідача з третіми особами (його контрагентами) та жодним чином не підтверджують належне виконання поставки за Договором № 0000134. Позивач зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими достовірними та належними доказами, а тому просить їх задовольнити, в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Одночасно з відповіддю на відзив позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач підтверджує, що розрахунок боргу проведено без урахування частини повернення коштів, а саме 60 000,00 грн, сплачених згідно платіжної інструкції №155 від 18.08.2025, у зв'язку з чим сума боргу становить 83 611,32 грн, яку і просить стягнути з відповідача.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Проаналізувавши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині нарахування 60 000,00 грн боргу, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, та заяву подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно, з урахуванням поданої позивачем заяви, яка задоволена судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 83 611,32 грн боргу.
20.10.2025 від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви позивачу з підстав аналогічних викладеним у відзиві на позов.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Савенкова проти України» від 02.05.2013, “Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити “розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Разом з цим, на підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.
Згідно з ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. По можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження. Виважено підходити до встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи тривалі повітряні тривоги у місті Чернігові та відключення електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Обставини справи встановлені судом.
01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПАРТНЕР» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОК-95» (Виконавець») був укладений Договір № 0000134 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1.-1.4. Договору предметом договору є виготовлення плівки поліетиленової вторинної напіврукав 1500мм товщиною 150мкм.
Замовник в п'ятнадцятиденний термін до моменту постачання продукції замовляє Виконавцю узгоджує термін поставки, кількість та ціну плівки.
Виконавець приймає на себе обов'язок виготовити та відвантажити Замовнику продукцію згідно заявки.
Замовник приймає на себе обов'язок сплатити вартість виготовленої продукції.
Ціна виробів та сума договору визначається та узгоджується на кожну партію плівки окремим рахунком, що є невід'ємною складовою Договору (п.3.1. Договору).
Згідно з п.4.1., 4.2. Договору Замовник перераховує передоплату Виконавцю в розмірі 100% від суми, вказаної в рахунках та є узгодженою сторонами розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 10 днів з моменту замовлення.
За згодою сторін вказаний порядок розрахунків може бути змінений.
Вироби відвантажуються Виконавцем Замовнику в кількості та терміни згідно замовлення та на склад Замовника (п.6.1. Договору).
Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (п.2.1. Договору).
На виконання умов Договору позивач, згідно з платіжними інструкціями № 3538 від 04.11.2021 та № 4013 від 09.12.2021, здійснив попередню оплату за товар в загальному розмірі 242 520,00 грн відповідно до виставлених відповідачем рахунків № СФ-0000316 від 02.11.2021 та № СФ-0000353 від 03.12.2021.
У свою чергу, відповідач здійснив часткову поставку замовленого та оплаченого товару, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000325 від 13.12.2021 та № РН-0000022 від 28.01.2022 на загальну суму 98 908,68 грн.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання поставки товару у повному обсязі не виконав, грошові кошти за непоставлений товар не повернув.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 15.04.2025 за Вих. № 371 з вимогою повернути грошові кошти за товар, який не був поставлений у розмірі 143 611,32 грн протягом 3 календарних днів з моменту отримання даної вимоги.
Дана претензія направлена на поштову адресу відповідача 08.07.2025, що підтверджено накладною Укрпошти №1400300088750 від 08.07.2025, описом вкладення у цінний лист№1400300088750 та фіскальним чеком від 08.07.2025.
Листом вих.1/07 від 28.07.2025 відповідач підтвердив отримання претензії позивача та повідомив про те, що не має в наявності всіх необхідних документів для її розгляду, оскільки 25.03.2022 в результаті обстрілу військами РФ та виниклої пожежі знищено будівлі та значна частина документації підприємства. До листа додано копію акту про пожежу від 23.05.2022.
18.08.2025 відповідачем повернуто позивачу 60 000,00 грн згідно платіжної інструкції №155 від 18.08.2025.
Станом на дату подачі позовної заяви до суду відповідач не повернув грошові кошти за товар, який не був поставлений (переданий) у розмірі 83 611,32 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань по вказаному Договору стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 83 611,32 грн заборгованості.
Оцінка суду. Висновки суду.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного Договору № 0000134 від 01.09.2021. Даний договір виходячи з його умов, є договором поставки.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив попередню оплату за товар в загальному розмірі 242 520,00 грн згідно з платіжними інструкціями № 3538 від 04.11.2021 та № 4013 від 09.12.2021.
Відповідач, у свою чергу, поставив позивачу товар на загальну суму 98 908,68 грн (видаткові накладні № РН-0000325 від 13.12.2021 та № РН-0000022 від 28.01.2022)
Таким чином, відповідач поставку оплаченого позивачем товару на загальну суму 143 611,32 грн не здійснив, чим не виконав умови договору.
Докази в спростування вказаних обставин в матеріалах відсутні.
Після звернення позивача з претензією відповідачем повернуто грошові кошти на у сумі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №155 від 18.08.2025.
Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача становить 83 611,32 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.
У порушення вищевказаного, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним повернення коштів у сумі 83 611,32 грн за не поставлений товар згідно з Договором №0000134 від 01.09.2021, а тому такі дії відповідача є порушенням норм договору та чинного законодавства.
При цьому суд зауважує, що заяву свідка ОСОБА_1 сприймає критично, оскільки викладені у заяві пояснення не ґрунтуються на документальних доказах, а інші документи, що долучені до відзиву на позов підтверджують виключно господарські відносини відповідача з третіми особами (його контрагентами) та жодним чином не підтверджують виконання поставки за Договором №0000134 від 01.09.2021 та не спростовують отримання і не повернення відповідачем коштів, що є предметом спору.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в сумі 3028,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-95» (14034 м. Чернігів, вул. Спаська, буд. 25, код ЄДРПОУ 14231275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПАРТНЕР" (14013, м. Чернігів, проспект Перемоги 133, код ЄДРПОУ 31818929) 83 611,32 грн боргу та 3028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор