8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3247/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7)
до Приватної фірми "Гамма-55" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 27, кв. 2)
про стягнення 17047,12 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватної фірми "Гамма-55" про стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 17047,12 грн. за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 276-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 та судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
15.09.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №21205) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а також необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
Положеннями п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Матеріали справи свідчать, що сторони зареєстрували "Електронний кабінет" в ЄСІТС, а тому ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 було доставлено до зареєстрованого "Електронного кабінету" сторін, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які долучено судом до матеріалів справи.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 по справі №922/3247/25 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило.
09.10.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №23439), в якій відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування заперечень у вказаній заяві по суті справи зазначено, що як вбачається із суті позову, а також доказів доданих до нього, відповідач володіє нежитловими приміщеннями 1 поверху №1, 3, 4, 5, 11 в нежитловій будівлі літ. "А-2", яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Героїв Харкова (до перейменування пр. Московський), 276-Б, загальною площею 87, 1 кв.м. Відповідач володіє на праві власності саме приміщеннями в нежитловій будівлі, а не частиною нежитлової будівлі. Тобто, відповідач не є власником нежитлової будівлі або її частини, а за таких обставин, на думку відповідача, і не повинен сплачувати орендну плату за землю, на якій така будівля розташована.
Відповідач стверджує, що за оренду земельної ділянки на якій розташована нежитлова будівля повинні сплачувати її власники, а відповідач, як особа, яка володіє приміщеннями, розташованими в будівлі, повен компенсувати власникам такої будівлі частину сплаченої ними орендної плати за землю, пропорційно займаній площі, а не компенсувати її вартість позивачу напряму. Вказує, що відповідач, володіючи приміщеннями, що розташовані у нежитловій будівлі не може оформити на себе земельну ділянку під такими приміщеннями, оскільки, не можна створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна і виділити приміщення із будинку, як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки.
Зазначає, що докази відповідача у вигляді листа податкової інспекції про, начебто, знаходженні на обліку відповідача у податковій інспекції земельної ділянки площею 87,1 кв.м., за адресою розташування будівлі та, начебто, подання відповідачем податкових декларацій зі сплати за землю, не є належним доказом і не може братися судом до уваги, оскільки такі твердження податкового органу не ґрунтуються на реальних обставинах.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень. При цьому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Обставини справи свідчать, що Харківською міською радою на підставі частини 2 статті 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.09.2025 №441696719 по АДРЕСА_1 зареєстровано на:
- нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 512,5 кв.м. з 16.06.2006 за Гуляєвим Русланом Олександровичем (рнокпп НОМЕР_1 ) на підставі рішення Третейського суду від 14.03.2006, виконавчого листа виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова від 03.04.2006 справа №2-802/06;
- нежитлові приміщення 1-го поверху №№1, 3, 4, 5, 14 загальною площею 87,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" з 22.03.2013 за ПФ "Гамма-55" (ЄДРПОУ: 24482251) на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2012, акту приймання-передачі від 12.09.2012, рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2012 справа №5023/4317/12, ухвали Господарського суду Харківської області від 10.10.2012 справа №5023/4317/12;
- на 1/2 частину нежитлових приміщень загальною площею 425,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" з 11.12.2019 по 05.08.2020 за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.04.2016 справа №644/482/15-ц, ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.06.2016 справа №644/482/15-ц, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2016 справа №644/482/15-ц, постанови Верховного суду від 21.06.2018 справа №644/482/15-ц, ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.11.2019 справа №644/482/15-ц.
Позивачем в обґрунтування позову зазначено, що вище вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012, право користування якою відповідачем у спірний період не було оформлено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.10.2015 №НВ-6302126612015 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 складає 0,0336 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.02.2005. Земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для будівництва стаціонарного кафе та торгового комплексу та для експлуатації об'єкту.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.09.2025 №441699420 право власності на земельну ділянку зареєстровано з 04.12.2015 за Харківською міською радою.
Позивачем наголошено, що відповідач з дати набуття права власності на нерухоме майно - 22.03.2013 та по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 площею 0,0336 га, по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125,126 Земельного кодексу України.
З листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 13.12.2024 №25582/5/20-40-04-07-12 убачається, що ПФ "Гамма-55" обліковується, зокрема, платником земельного податку за земельну ділянку площею 87,1 кв.м. за адресою м. Харків, просп. Героїв Харкова, 276-Б. За даними податкових декларацій ПП "Гамма-55" задекларовано та сплачено за 11 місяців 2020 року - 11998,96 грн., за 2021 рік - 13089,77 грн., за січень-лютий 2022 року - 3399,81 грн. земельного податку.
Позивач в обґрунтування позовних вимог резюмує, що відповідачем у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачено у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 276-Б у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 17047,12 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, а також заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частиною 1 статті 377 ЦК України унормовано, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Суд звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 по справі №200/606/18).
Частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
Згідно з частиною 1, 2 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Згідно з частиною 1 статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.10.2015 №НВ-6302126612015 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 складає 0,0336 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.02.2005. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для будівництва стаціонарного кафе та торгового комплексу та для експлуатації об'єкту.
Отже, з урахуванням наведеного вище, земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 площею 0,0336 га, сформована як об'єкт цивільних прав.
При цьому витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.10.2015 №НВ-6302126612015 є належним та допустимим доказом у справі у розумінні положень статті 76, 77 ГПК України. Крім того, суд приймає до уваги, що згідно з статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З матеріалів справи убачається та не заперечується відповідачем, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.09.2025 №441696719 по АДРЕСА_1 зареєстровано на:
- нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 512,5 кв.м. з 16.06.2006 за Гуляєвим Русланом Олександровичем (рнокпп НОМЕР_1 ) на підставі рішення Третейського суду від 14.03.2006, виконавчого листа виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова від 03.04.2006 справа №2-802/06;
- нежитлові приміщення 1-го поверху №№1, 3, 4, 5, 14 загальною площею 87,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" з 22.03.2013 за ПФ "Гамма-55" (ЄДРПОУ: 24482251) на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2012, акту приймання-передачі від 12.09.2012, рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2012 справа №5023/4317/12, ухвали Господарського суду Харківської області від 10.10.2012 справа №5023/4317/12;
- на 1/2 частину нежитлових приміщень загальною площею 425,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" з 11.12.2019 по 05.08.2020 за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.04.2016 справа №644/482/15-ц, ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.06.2016 справа №644/482/15-ц, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2016 справа №644/482/15-ц, постанови Верховного суду від 21.06.2018 справа №644/482/15-ц, ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.11.2019 справа №644/482/15-ц.
Суд також приймає до уваги, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.09.2025 №441699420 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 площею 0,0336 га, зареєстровано з 04.12.2015 за Харківською міською радою.
В контексті наведеного, Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Матеріали справи свідчать, що відповідач з дати набуття права власності на нерухоме майно - 22.03.2013 та по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 площею 0,0336 га, по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125,126 ЗК України.
Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує саме наявністю підстав для застосування ст. ст. 1212-1214 ЦК України, що підтверджується висновками Великої Палати Верхового Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, яка прийнята щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати. У пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої.
За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. статті 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) є територіальна громада міста Харкова в особі позивача.
Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем, що не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Така несплата завдає збитки місцевій громаді, адже остання недоотримує грошові кошти, на які вона має право та наповнення місцевого бюджету задля виконання міських програм.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).
З огляду на викладене, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 виснувала, що як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.11.2024 №НВ-9954822232024 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 складає 2240779,55 грн.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати здійснювався на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затверджене рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами) (далі - Положення №41/08), яке розроблено з метою створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення та справляння орендної плати за земельні ділянки, орендодавцями яких згідно із земельним законодавством виступає Харківська міська рада.
Відповідно до п. 289.2. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно із п. 289.3. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15, 2023 рік - 1,051, 2024 рік - 1,12. Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310128200:03:040:0012 загальною площею 0,0336 га по просп. Героїв Харкова, 276-Б у період 2020-2021 років становила 1685411,26 грн., а за 2022 рік становила 1853952,38 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 4.3. Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) на період будівництва та реконструкції об'єктів встановити ставку річної орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт будівництва або реконструкції, на рівні 3% від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 2.5 Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021), розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 4.1 Положення №41/08 (в редакції з 01.01.2022), річна орендна плата для виду використання земельної ділянки "інше" встановлена на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.
Додатком до Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Пунктом 2.4 Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) га обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Враховуючи положення законодавства та матеріали справи, розмір орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 загальною площею 0,0336 та по просп. Героїв Харкова, 276-Б у м. Харкові складає: у період з 01.01.2020 по 05.04.2020 складав 4213,53 грн. в місяць, а за період з 01.01.2020 по 05.04.2020 (крім березня 2020 року) - 9129,32 грн.; у період з 06.04.2020 по 31.12.2020 складав 11236,08 грн. в місяць, а за період з 06.04.2020 по 31.12.2020 - 99252,04 грн.; у 2021 р. складав 11236,08 грн. в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 134832,90 грн.; у 2022 р. складав 12359,68 грн. в місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 24719,36 грн.
Разом з тим, відповідно до ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожної з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників. визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Таким чином, розрахувати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці, можливо. (висновки Верховного Суду у постанові віл 29.01.2020 у справі №638/13423/18, від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 16.08.2022 у справі №922/2095/21, від 04.10.2022 у справі №922/2828/20).
Матеріали справи свідчать, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено детальний розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території міста Харкова з порушенням вимог законодавства з якого убачається, що сума коштів у розмірі орендної плати, яку мав сплатити відповідач відповідно до частки належного йому на праві власності майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 за період:
- з 01.01.2020 по 05.04.2020 становить: 87,1 кв.м (площа нерухомого майна ПФ "Гамма-55") / 512.5 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 9129,32 грн. (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 1551,54 грн;
- з 06.04.2020 по 31.12.2020 становить: 87.1 кв.м (площа нерухомого майна ПФ "Гамма-55") / 512,5 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 99252,04 грн. (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 4869,05 грн;
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить: 87,1 кв.м (площа нерухомого майна ПФ "Гамма-55") / 512,5 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 134832,90 грн. (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 9825,25 грн;
- з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить: 87,1 кв.м (площа нерухомого майна ПФ "Гамма-55") / 512.5 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 24719,36 грн. (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 801,28 грн.
Суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування п. 286.6 ст. 286 ПК України за аналогією у спірних правовідносинах і як наслідок з цього доходить до висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 17.08.2022 у справі №922/1646/20.
Натомість як убачається з листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 13.12.2024 №25582/5/20-40-04-07-12 ПФ "Гамма-55" обліковується, зокрема, платником земельного податку за земельну ділянку площею 87,1 кв.м. за адресою м. Харків, просп. Героїв Харкова, 276-Б. При цьому убачається, що за даними податкових декларацій ПП "Гамма-55" задекларовано та сплачено за 11 місяців 2020 р. - 11998,96 грн., за 2021 р. - 13089,77 грн., за січень-лютий 2022 р. - 3399,81 грн. земельного податку.
Перевіривши детальні розрахунки сум безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 276-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у розмірі 17047,12 грн. суд зазначає, що відповідні розрахунки є обґрунтованими та правомірними, виконані з урахуванням наявних в матеріалах справи та поданих в обґрунтування позовних вимог відомостей, а також положень законодавства, узгоджуються з Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008 (із змінами).
Разом з тим, суд відхиляє твердження відповідача в обґрунтування заперечень проти позовних вимог про те, що за оренду земельної ділянки на якій розташована нежитлова будівля повинні сплачувати її власники, а відповідач, як особа, яка володіє приміщеннями, розташованими в будівлі, повен компенсувати власникам такої будівлі частину сплаченої ними орендної плати за землю, пропорційно займаній площі, а не компенсувати її вартість позивачу напряму, оскільки таке твердження не ґрунтується на положеннях законодавства та спростовується матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать, що відповідач з дати набуття права власності на нерухоме майно - 22.03.2013 та по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 площею 0,0336 га, по просп. Героїв Харкова, 276-Б у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125, 126 ЗК України.
Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.09.2025 №441699420 право власності на земельну ділянку зареєстровано з 04.12.2015 за Харківською міською радою. При цьому згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. статті 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) є саме територіальна громада міста Харкова в особі позивача.
Як вже зазначалось, такий підхід до розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці підтверджується висновками Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/1646/20, від 16.08.2022 у справі №922/2095/21 та від 04.10.2022 у справі №922/2828/20.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, ГУ Державної податкової служби у Харківській області листом №25582/5/20-40-04-07-12 від 13.12.2024 повідомило, що ПФ "Гамма-55" обліковується, зокрема, платником земельного податку за земельну ділянку площею 87,1 кв.м. за адресою м. Харків, просп. Героїв Харкова, 276-Б. При цьому за даними податкових декларацій відповідачем задекларовано та сплачено за 11 місяців 2020 р. - 11998,96 грн., за 2021 р. - 13089,77 грн., за січень-лютий 2022 р. - 3399,81 грн. земельного податку, а тому наведені твердження про те, що відповідач не повинен сплачувати орендну плату за землю, на якій така будівля розташована є безпідставним.
Разом з тим, твердження відповідача про те, що лист ГУ Державної податкової служби у Харківській області від 13.12.2024 №25582/5/20-40-04-07-12 не є належним доказом і не може братися судом до уваги, оскільки наведені у листі твердження податкового органу не ґрунтуються на реальних обставинах відхиляється судом як необґрунтоване та безпідставне з огляду на те, що відповідачем на підтвердження висловлених заперечень не надано до матеріалів справи жодних доказів у розумінні вимог статті 73, 74 ГПК України, які б спростовували відомості, що зазначені у листі.
Суд звертає увагу, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (висновки Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з статтею 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Отже, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства, суд констатує, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності, а також надано відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватної фірми "Гамма-55" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 27, кв. 2, код ЄДРПОУ 24482251) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 17047,12 грн. за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 276-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:040:0012 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "24" листопада 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова