8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3418/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328)
до Паніної Світлани Іванівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення 175 467,40 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Паніної Світлани Іванівни заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60640 від 01.01.2019 за період жовтень 2024, грудень 2024-травень 2025 у розмірі 175 467,40 грн. (143 344,38 грн. - основна заборгованість, 6 173,95 грн. - 3% річних, 25 949,07 грн. - інфляційні втрати).
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та розглянути справу за правилами спрощенного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 судом позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3418/25. Справу № 922/3418/25 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Крім того, при відкритті провадження у справі, оскільки відповідно до витягу з ЄДР адресою відповідача є м. Куп'янськ (територія активних бойових дій) судом було зроблено запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про отримання інформації про внутрішньо-переміщену особи. Згідно відповіді №1841874 на вказаний запит Паніна С.І. є внутрішньо-переміщеною особою, місцем проживання якої є АДРЕСА_2 .
З метою забезпечення всіх прав відповідача, як сторони спору, судом ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.09.2025 було направлено засобами поштового зв'язку за двома адресами: згідно витягу з ЄДР (63705, Харківська область, м. Куп'янськ, вулиця Олексіївська, буд.4) та згідно відповіді з інформаційної системи соцільної сфери (м.Харків, вул. Велика Панасівська, б.115 кв.133.). Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, обидві ухвали повернулися на адресу суду, про що свідчать довікди Укрпошти від 04.10.2025 ( за закінченням терміну зберігання) (а.с.97) та від 02.10.2025 ( адресат відсутній за вказаною адресою) (а.с.103).
05.11.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов документ з назвою скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області у справі № 922/3418/25 ( вх. № 25704), в якому Паніна С.І. посилається на те, що на момент виникнення боргу вона не перебувала у м. Куп'янськ, майно залишалося без її користування, а всі дії, пов'язані з користуванням майном були здійснені військовою адміністрацією без відома та згоди Паніної С.І. У вказаній скарзі відповідач просила суд перевірити законність ухвали Господарського суду Харківської області від 03.11.2025 у справі №922/3418/25 та скасувати зазначену ухвалу як таку, що суперечить фактичним обставинам справи та була прийнята без урахування доказів.
06.11.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов документ з назвою скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області у справі № 922/3418/25 ( вх. № 25818) аналогічного змісту, як і документ з вх. № 25704 від 05.11.2025.
11.11.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли заперечення (вх.№26177 від 11.11.2025), в яких останнім зазначено таке. На переконання Позивача, оскільки споживачем за договором постачання електричної енергії №60640 від 01.01.2019 є відповідач, то і відповідальність за невиконання обов'язків за спірним договором повинна бути покладена саме неї. Надалі позивач вказує, що у відповідності до правил роздрібного ринку електричної енергії Паніна С.І. про зміну даних зазначених у заяві приєднанні до договору або про остаточне припинення користування електричною енергією не зазначала, а тому на думку позивача відповідач зобов'язана здійснювати оплату спожитої електричної енергії у відповідності до умов договору. Крім того, позивач аргументує свою позицію тим, що розрахунки за спожиту електричну енергію проведені на підставі інформації про обсяги розподіленої електричної енергії споживачу, яка отримана від оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго". На підставі зазначеного, позивач доходить висновку про те, що відповідачем не надано до суду належнх та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відстуність у відповідача обов'язку сплатити суму заборгованості, а тому, на думку позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 скарги Паніної С.І. на ухвалу Господарського суду Харківської області (вх.№25704 від 05.11.2025 та вх. №25818 від 06.11.2025) у справі №922/3418/25 - повернуто на підставі п. 17.11 Перехідних положень ГПК України .
21.11.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№27172 вді 21.11.2025) із доданими до них розрахунками фактичних обсягів купівлі електричної енергії. Як вказує позивач у додаткових поясненнях, додані розрахунки додатково підтверджують інформацію про обсяги фактично спожитої відповідачем електричної енергії в спірні періоди.
Разом з цим, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не надав.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/3418/25 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2019 року між позивачем (постачальник) та ФОП Паніною С.І.(споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60640 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - Споживач) постачальником універсальних послуг (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року N 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Далі по тексту цього Договору Постачальник або Споживач іменуються Сторона, а разом - Сторони.
Згідно з п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 3.4. Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.
Відповідно до заяви-приєднання, яка є Додатком №1 до Договору, відповідач приєднався з 01.01.2019 до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60640 від 01.01.2019 за вказаними у заяві-приєднання об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ Харківобленерго, на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споиживачів. від 01.01.2019.
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.9. Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції № 1, яка є додатком № 3 до цього Договору.
Згідно з п. 5.13 Договору Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника, із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції.
Згідно з умовами пункту 4 Комерційної пропозиції № 1 рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачупротягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 13.1 Договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві- приєднанні.
Згідно п.11 комерційної пропозиції №1 договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Згідно з пп. 4.12., 4.13. розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії(далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
За умовами п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Відповідно до п. 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1. Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".
Позивачем зазначено, що згідно з переданими даними від Акціонерного товариства Харківобленерго відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за період жовтень 2024, грудень 2024-травень 2025 на загальну суму 143 344,38 грн.:
- за жовтень 2024 року на суму разом з ПДВ 82155,98 грн. Відповідачем за жовтень 2024 року спожито 7862 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2024 року направлено Споживачу поштовим зв'язком 04.11.2024. Строк оплати рахунку до 11.11.2024.
- за грудень 2024 року на суму разом з ПДВ 16304,41 грн. Відповідачем за грудень 2024 року спожито 1647 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2024 року направлено Споживачу поштовим зв'язком 09.01.2025. Строк оплати рахунку до 16.01.2025.
- за січень 2025 року на суму разом з ПДВ 9236,22 грн. Відповідачем за січень 2025 року спожито 881 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2025 року направлено Споживачу поштовим зв'язком 04.02.2025. Строк оплати рахунку до 11.02.2025.
- за лютий 2025 року на суму разом з ПДВ 12425,80 грн. Відповідачем за лютий 2025 року спожито 1180 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2025 року направлено Споживачу поштовим зв'язком 07.03.2025. Строк оплати рахунку до 14.03.2025.
- за березень 2025 року на суму разом з ПДВ 5699,18 грн. Відповідачем за березень 2025 року спожито 521 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2025 року направлено Споживачу поштовим зв'язком 04.04.2025. Строк оплати рахунку до 11.04.2025.
- за квітень 2025 року на суму разом з ПДВ 7984,12 грн. Відповідачем за квітень 2025 року спожито 739 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2025 року направлено Споживачу поштовим зв'язком 02.05.2025. Строк оплати рахунку до 09.05.2025.
- за травень 2025 року на суму разом з ПДВ 9538,67 грн. Відповідачем за травень 2025 року спожито 899 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2025 року направлено Споживачу поштовим зв'язком 04.06.2025. Строк оплати рахунку до 11.06.2025.
Рахунки за електричну енергію, акти приймання-передачі електричної енергії за спірний період та докази їх направлення Відповідачу наявні в матеріалаіх справи.
Отже предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію за період жовтень 2024, грудень 2024-травень 2025 на загальну суму 143 344,38 грн.
Крім того, позивач в позовній заяві зазначив, що заборгованість за спожиту електричну енергію за період жовтень 2023 року, грудень 2023 року та лютий 2024 визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2024 по справі № 922/3619/24, тому не є предметом даного спору, та вказана для пояснення погашення заборгованості за спожиту електричну енергію за жовтень 2023 року у сумі 945,07 грн. згідно платіжної інструкції № 37304 від 12.02.2025.
Відповідно до п. 9.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 7 Комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
ПрАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідачем порушено погоджені умови Договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі 6 173,95 грн та інфляційні втрати в сумі 25 949,07 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо підсудності даного спору Господарському суду Харківської області.
Відповідно до відомостей, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду 23.09.2025, підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця Паніної Світлани Іванівни припинена з 21.05.2024.
Суд зазначає, що за змістом ст. 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, ст. 202208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є заборгованість відповідача зі сплати за постачання електричної енергії за період жовтень 2024, грудень 2024-травень 2025, тобто за період коли відповідач вже не мав статус ФОП.
Відповідно до статті 3 ГК України (який був чинним на момент спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України (який був чинним на момент спірних правовідносин) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173 ГК України (який був чинним на момент спірних правовідносин) зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України (який був чинним на момент спірних правовідносин), частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Як свідчить тлумачення ст. 526 Цивільного кодексу України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
У п. 70 постанови ВСУ від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Висновок ВСУ, викладений у постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13 підтверджений в п. 39 постанови ВСУ від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
З огляду на наведені норми однією з особливостей підстав припинення зобов'яань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Крім того, згідно з п. 4.27. Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/ або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
Відповідно до п. 13.8. Договору про постачання електричної енергії № 64040 від 01.01.2019, Споживач зобов'язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних зазначених у заяві-приєднанні.
Матеріали справи свідчать, що Відповідач умови договору не виконав, про припинення господарської діяльності Позивача не повідомив, доказів протилежного суду не надав.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарських договорів (Договір про постачання електричної енергії № 64040 від 01.01.2019), зобов'язання за якими у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Щодо суті позовних вимог.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судо відповідно до п. 13.1 Договору він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві- приєднанні.
Згідно п.11 комерційної пропозиції №1 договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Отже, з урахуванням встановлених фактів того, що відповідач на адресу позивача з відповідними заявами про припинення дії договору не звертався, такий договір на час розгляду справи є пролонгованим та діючим.
Споживачі, які відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, зобов'язані здійснювати розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії, вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок оператора системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки споживачів, відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який може бути додатком до договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії (п.4.33. ПРРЕЕ).
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:
- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;
- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;
- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п.4.12. ПРРЕЕ).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 7 Комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Суд зазначає, що позивачем виконано зобов'язання за договором №60640 у повному обсязі, а Відповідачем порушено умови договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії за спірний період (жовтень 2024, грудень 2024-травень 2025). Цей факт не спростовано відповідачем та підтверджено наявними у справі письмовими належними та допустимими доказами.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що Відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості пайової участі не виконав у встановлений договором строк, то відповідно він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Враховуючи те, що Відповідачем не були вчасно виконані зобов'язання зі сплати коштів за постачання електричної енергії , суд вважає, що Позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 25 949,07 грн. та 3% річних у розмірі 6 173,95 грн. за допомогою калькулятора "Ліга Закон", суд зазначає, що здійснене нарахування відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 25 949,07 грн. та 3% річних у розмірі 6 173,95 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом присудження до стягнення з Відповідача на користь Позивача 175 467,40 грн. (143 344,38 грн.основна заборгованість, 25 949,07 грн інфляційних втрат, 6 173,95 грн 3% річних).
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328) грошові кошти у сумі 175 467,40 грн. з яких: 143 344,38 грн. - основна заборгованість, 25 949,07 грн. інфляційних втрат, 6 173,95 грн 3% річних, а також витрати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "25" листопада 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3418/25