8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3390/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328),
до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Смородьківка" (Україна, 62021, Харківська область, Богодухівський район, село Мурафа, вулиця Театральна, будинок 1, код ЄДРПОУ 30959704),
про стягнення грошових коштів,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
На розгляд Господарського суду Харківської області надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Смородьківка" про стягнення заборгованості за електричну енергію у сумі 40 661, 70 грн за квітень 2025, 3% річних у сумі 8 410,85 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025, а також інфляційні втрати у сумі 45 317,45 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025.
22.09.2025, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3390/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 ГПК України, від відповідача не надходило.
06.10.2025 до сектору суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 23170).
08.10.2025, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив (вх. № 23170 від 06.10.2025). Подальший розгляд справи № 922/3390/25 постановлено здійснювати із урахуванням долученого до матеріалів справи відзиву (вх. № 23170 від 06.10.2025).
08.10.2025 до сектору суду від позивача надійшла заява (вх. № 23331) у відповідності до якої останній визначив свою позицію стосовно скерованого відповідачем відзиву.
При цьому у заяві позивачем не визначено формулювання "відповідь на відзив", однак даний факт не мав процесуального навантаження, з огляду на етапність подання заяв по суті справи, окреслених у Господарському процесуальному кодексі України, у зв'язку з чим суд розцінив дану заяву як відповідь на відзив.
09.10.2025 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. № 23331 від 08.10.2025). Подальший розгляд справи № 922/3390/25 постановлено здійснювати із урахування долученої до матеріалів справи відповіді на відзив.
Відповідач не використав своєї право на формування заперечень, як охоплені доводами позивача у відповіді на відзив.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі "Осіпов проти України", де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену (розподілену) електричну енергію у квітні 2025 року та 3% річних у сумі 8 410,85 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025 та інфляційних втрат у сумі 45 317,45 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025, які сформовані в сукупності по заборгованості за поставлену (розподілену) електричну енергію за квітень 2023 року, яка визнана рішенням Господарського Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/524/24 та по заборгованості за травень 2024, яка стягнута за судовим наказом Господарського суду Харквської області від 30.12.2024.
Позиція відповідача.
Заперечуючи проти позову, відповідач не погоджується із позовною заявою, вказуючи на те, що у спірний період не користувався електричною енергією по договору про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2019, оскільки за вказаною в договорі адресою підприємство не знаходиться з 20.05.2023 року, у зв"язку з активними бойовими діями на цій теріторії, про що був повідомлений належним чином позивач, а відтак вважає що йому безпідставно нараховано заборгованість за спожиту електричну енергію у квітні 2025 у сумі 40 661,70 грн.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії", з 01.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а акціонерне товариство "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Як свідчать матеріали справи, 28.12.2018 Приватне сільськогосподарське підприємство "Смородьківка" (далі за текстом - відповідач/споживач/боржник/ПСП "Смородьківка") сформувало та подало до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі за текстом - позивач) заяву-приєднання та акцептувало договір про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції 1Ф-Р.
25.02.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2019 про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів.
01.01.2023 було змінено комерційну пропозицію № 1Ф-Р на комерційну пропозицію 1/23 Ф-Р для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год (далі - договір/комерційна пропозиція № 1) (а. с. 14-20, том 1).
Додатком до заяви - приєднання до умов договору слугує інформація щодо об'єкта споживача, де вказано, що адресою об'єкта споживача є, в тому числі об'єкти на території села Смородьківка, Куп'янського району, Харківської області (а. с. 18, розворот сторінки, том 1).
Позивачем, згідно з переданими даними від Акціонерного товариства “Харківобленерго», відповідачу проведено нарахування за спожиту (розподілену) електричну енергію та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено наступні рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії:
- за квітень 2023 відповідачем спожито електроенергії в об'ємі 53 044 кВт*год кВт*год на суму 225 954.90 грн, рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 сформовано та надіслано споживачу за допомогою електронного документообігу 09.05.2025.
- за травень 2024 відповідачем спожито електроенергії в об'ємі 32 792 кВт*год на суму 208 377.72 грн, рахунок та акт приймання-передачі за спожиту (розподілену) електричну енергію за травень 2024 сформовано та надіслано за допомогою електронного документообігу 10.06.2024.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати коштів за спожиту (розподілену) електричну енергію, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною вимогою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію за березень 2022 року, квітень 2023 року у сумі 236 509,97 грн, пеню за період з 31.03.2022 року по 23.11.2023 року у сумі 55 260,51 грн., 3% річних за період з 31.03.2022 року по 30.11.2023 року у сумі 4 711,85 грн та інфляційних втрат за період з травня 2022 року по липень 2023, жовтень листопад 2023 року у сумі 9 920,59 грн.
Рішенням Господарського Харківської області від 25.04.2024 у справі №922/524/24 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 236 509,97 грн, інфляційні втрати у сумі 9 920,59 грн, 3% річних у сумі 4 711,85 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 013,71 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Таким чином, в межах справи № 922/524/24 суд встановив факт порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2021 в частині оплати за спожиту (розподілену) електричну енергію сукупно за березень 2022 та квітень 2023, суму невиконаного основного грошового зобов'язання за цей період у розмірі 236 509,97 грн, та наявність підстав для нарахування на суму основної заборгованості інфляційних втрат у сумі 9 920,59 грн, 3% річних у сумі 4 711,85 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/524/24 від 25.04.2024 набрало законної сили 16.05.2024.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати коштів за спожиту (розподілену) електричну енергію, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу на суму заборгованості, що складається з: 208 377,72 грн заборгованості за електричну енергію, 7 366,66 грн 3% річних, а також 14 732,98 грн інфляційних втрат.
Судовим наказом Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/4620/24 стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Смородьківка" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 208 377,72 грн заборгованості за електричну енергію, 7 366,66 грн 3% річних, 14 732,98 грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини 1 статті 159 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.
Судовий наказ у справі № 922/4620/24 від 30.12.2024 не скасований, про що свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень. Отже, судовий наказ Господарського суду Харківської області у справі № 922/4620/24 набрав законної сили.
Позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю сплати відповідачем суми заборгованості, у нього наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з жовтня 2024 по травень 2025, нарахованих на суму простроченого грошового зобов'язання у квітні 2023 та березні 2024 до повного його виконання боржником.
Крім того, позивач у змісті позову вказує, що у квітні 2025 за відповідачем обліковується заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 40 661, 70 грн, додаючи на підтвердження обсягу розподіленої (поставленої) електричної енергії у означений період Рахунок № 6000890250419 сформований по обсягу електричної енергії на 6 248 квт*год на суму 40 661,70 грн. (а.с. 30, том 1, розворот сторінки).
Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач у відзиві зазначає, що починаючи із 24.02.2022 матеріально-технічна база ПСП "Смородьківка", у тому числі: виробничо-складські приміщення, побутові приміщення, адміністративні приміщення, знаходяться на території Кіндрашівської територіальної громади Куп'янського району Харківської області, що в результаті військової агресії російської федерації опинилося в зоні активних бойових дій та тимчасової окупації російськими військовими формуваннями. Такі обставини позбавили ПСП "Смородьківка" можливості вести повноцінну господарську діяльність на території Кіндрашівської територіальної сільської ради Куп'янського району Харківської області. У зв"язку з чим, у період з 22.05.2023 по 02.09.2024 більшість працівників ПСП "Смородьківка" звільнилися з підприємства за власним бажанням (копії наказів про припинення трудової діяльності маються в матеріалах справи, а.с.89-98, том 1).
ПСП "Смородьківка", за весь період, починаючи із 24.02.2022 не використовувала електричну енергію на підприємстві, в зв'язку із тим, що фактично не працювало, а з 20.05.2023 взагалі було вимущено здійснити переестрацію за іншою адресою, а саме: Харківська область, Богодухівський район, село Мурафа, вулиця Театральна, будинок 1.
Відповідач зазначає, що на адресу позивача було направлено лист № 18 від 23.08.2023 в якому відповідач просить позивача здійснити коригування здійснених нарахувань за спожиту кількість електричної енергії ПСП "Смородьківка" за період починаючи з 24.02.2022 (а.с. 85, том 1) у зв"язку з вищезазначеними обставинами.
Даний лист № 18 від 23.08.2023 був вручений представнику позивача Кравчук за довіреністю 28.08.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 88, том 1).
Також, відповідач листом від 29.02.2024 вих. № 20 повідомив ПрАТ "Харківенергозбут" (а. с.112, том 1), що за рішенням засновників ПСП "Смородьківка" від 29.02.2024, починаючи з 01.03.2024 робота підприємства була призупинена до моменту скасування воєнного стану, введеного на території України, задля збереження життя та здоров"я працівників підприємства.
Крім того, листом за вих. № 22 від 29.02.2024 Акціонерне товариство "Харквобленерго" було повідомлено відповідачем про факт призупинення діяльності з 01.03.2023 ПСП "Смородьківка" до моменту скасування воєнного стану введеного на території України (а. с. 114, том 1).
На думку відповідача, позивачем не надано беззаперечних доказів того, що споживання (розподілу) електричної енергії у квітні 2025 року в обсязі електричної енергії на 6 248 квт*год здійснено саме ПСП "Смородьківка", оскільки за адресою об"єкта споживача (село Смородьківка, Куп"янського району, Харківської області) велися та ведуться активні бойові дії та фактично відповідач не знаходився за цією адресою, про що повідомив позивача належним чином, у зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як необгрунтовані.
Позивач у відповіді на відзив вказує, що заборгованість за спожиту електричну енергію та похідні вимоги були нараховані виключно в межах дії договору та у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по розрахунку за розподілену електричну енергію.
На підтвердження своєї позиції, позивач спирається на наданий до позову адвокатський запит до Акціонерного товариства "Харківобленерго", у відповідь на який, ним було отримано документи, що підтверджують факт споживання та постачання електричної енергії відповідачем (а.с.46, розворот сторінки, том 1).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію у сумі 40 661,70 грн за квітень 2025, а також 3% річних у сумі 8 410,85 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025, інфляційні втрати у сумі 45317,45 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025 через бездіяльність відповідача щодо повернення суми основного боргу за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2021 №60088,10, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто в даному позові існує одна підстава позову - публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2021 № 60088,10, а предметом позову виступають одночасно дві вимоги позивача: стягнення основної заборгованості за квітень 2025 та стягнення похідних вимог за невиконання відповідачем обов'язків по оплаті за розподілену електричну енергію у квітні 2023 та травні 2024 (3% річних у сумі 8410,85 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025, інфляційні втрати у сумі 45317,45 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025 за рішеням Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі №922/524/24 та судовому наказу Господарського суду Харквської області від 30.12.2024, які вступили в законну силу).
Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі №922/524/24 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 236 509,97 грн, інфляційні втрати у сумі 9 920,59 грн, 3% річних у сумі 4 711,85 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3013,71 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Судовим наказом Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/4620/24 стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Смородьківка" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 208 377,72 грн заборгованості за електричну енергію, 7 366,66 грн 3% річних, 14732,98 грн інфляційних втрат.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Згідно з частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Наведені приписи статей 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Згідно з частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Доказів погашення заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського Харківської області від 25.04.2024 у справі №922/524/24 та за судовим наказом Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/4620/24 відповідачем не надано та відповідно матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання боржника, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема, шляхом сплати сум, передбачених частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Дана правова позиція узгоджується з позицією, викладено ВП ВС у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Виходячи із положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене тим, що грошовим коштам притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо), що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, дисбалансу попиту і пропозиції.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та відсотків річних аж до повного виконання боржником грошового зобов'язання.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних і вважає його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 8410,85 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025, а також інфляційні втрати у сумі 45317,45 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025 підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію у сумі 40 661, 70 грн за квітень 2025 , то суд зазначає наступне.
З огляду формування між учасниками даної справи правовідносини, які пов'язані з укладенням договору про постачання електричної енергії № 60088,01 від 01.01.2019, то ключовим питанням для стягнення основної заборгованості є встановлення факту споживання (розподілену) у визначений в позові період (квітень 2025) електричної енергії споживачем.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно частин 1, 2 статті 56 Закону, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно підпунктом 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
У відповідності до пункту 3.1.7 Правил, електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Згідно абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, оплата рахунків, та/або факт споживання електроенергії.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Публічний договір про постачання електричної енергії споживачу розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
У відповідності до вимог пункту 2 статті 205 Цивільного кодексу України і пункту 3, можна дійти висновку, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій (у нашому випадку споживання та оплата за спожиту електричну енергію) або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом. Таким чином, договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання). Договір про постачання електричної енергії споживачу містить також елементи договору приєднання (стаття 634 Цивільного кодексу України).
Приймаючи до уваги вищевикладене, та те, що відповідач (споживач) надав до Товариства підписану заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу, а також було фактично спожито електричну енергію, Договір вважається укладеним на умовах Договору про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2019 (надалі - договір) та Комерційної пропозиції №1Ф-Р.
25.02.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 60088,10 від 01.01.2019 про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (далі - Система ЕДО).
01.01.2023 було змінено Комерційну пропозицію № 1Ф-Р на Комерційну пропозицію №1/23 Ф-Р для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год.
Згідно з пунктами 4.12, 4.13 розділу IV Правил, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов Договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Згідно пунктом 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 5.5 договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (пункт 5.7 договору).
Згідно пунктом 5.10 договору споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до Договору.
Відповідно до пункту 6.2 договору, споживач зобов'язується, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Згідно з умовами пунктом 5 Комерційної пропозиції № 1Ф-Р від 01.12.2020 та Комерційної пропозиції 1/23 Ф-Р від 01.01.2023 рахунки за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- за квітень 2025 на суму 33884,75 грн., ПДВ 20 % 6776,95 грн., разом з ПДВ 40 661,70 грн. Згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам Відповідачем за квітень 2025 спожито 6248 кВт*год. Рахунок та акт приймання передачі електричної енергії за квітень 2025 було відправлено відповідачу згрупованими відправленнями Укрпошта Стандарт 08.05.2025 за адресою: село Смородьківка, Куп'янський район, Харківська область, 63714. Строк оплати рахунку 22.05.2025. Рахунок в наданий строк не сплачено.
Як зазначає Позивач у позові, загальна сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 60088,10 від 01.01.2019 за квітень 2025 склала 40 661,70 грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо належної оплати електричної енергії за договором не виконав.
Відповідно до пункту 6.2 Договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зокрема, статями 525 - 526 Цивільного кодексу України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Статтею 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальники мають право, з-поміж іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Відповідно до наявних матеріалів справи, судом встановлено, станом на 24.02.2022 року, коли відбулася військова агресія російської федерації проти України, відповідач був зареєстрований та здійснював свою господарську діяльність за адресою село Смородьківка, Куп'янського району, Харківської області (Кіндращівська сільська територіальна громада) та яка з 01.07.2023 перебуває в зоні активних бойових дій, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.
Військова агресія рф проти України є загальновідомим фактом, а відтак не потребують доказуванню відповідачем в силу статті 75 ГПК України.
Через неможливість проведення повноцінної господарської діяльністі на території Куп'янської громади, відповідач з 20.05.2023 змінив своє місце знаходження.
Згідно статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Як свідчать дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПСП "Смородьківка" офіційне місцезнаходження відповідача є Харківська область, Богодухівський район, село Мурафа, вулиця Театральна, 1.
У відповідності до пункту 13.7. договору про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін, або надіслані за допомогою системи електронного документообігу (за умови укладення відповідної додаткової угоди до Договору). Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача, або дата запису про надсилання відповідного електронного повідомлення у системі електронного документообігу.
Матеріали справи містять лист за вих. № 18 від 23.08.2023, відповідно до якого, відповідач повідомив позивача про вчинення 20.05.2023 реєстраційних дій пов'язаних із зміною місця ведення своєї діяльності. Даний лист було особисто вручено представнику позивача про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 88, том 1).
Таким чином, дії відповідача щодо направлення листа позивачу за вих. № 18 від 23.08.2023 вважаються такими, що здійсненні належним чином та згідно з умовами укладеного договору (пункт 13.7), із формуванням на адресу позивача повідомлення про зміну місця адреси споживача.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що відповідач листами за вих. № 20 від 29.02.2024 та № 22 від 29.02.2024 також повідомив Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" і Акціонерне товариство "Харківобленерго", що починаючи з 01.03.2024 господарська діяльність на території Кіндрашівської територіальної громади Куп'янського району Харківської області ПСП "Смородьківка" не проводилася, будівлі та споруди, що є у володінні останнього та розташовані в селі Смородьківка, ним не експлуатувалися, доступ до приміщень був утруднений у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю працівників підприємства.
Також, в матеріалах справи містяться накази ПСП "Смородьківка", які засвідчують факт припинення трудових договорів (контрактів) із працівниками підприємства, протокол зборів засновників ПСП "Смородьківка" від 29.02.2024 року (а.с.89-108).
Таким чином, відповідач надав суду докази про відсутність у нього господарської діяльності та відповідно відсутність споживання ним електричної енергії за адресою: село Смородьківка, Куп'янський район, Харківська область, 63714.
Згідно пункту 6 Комерційної пропозиції № 1/23 Ф-Р від 01.01.2023 звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між Споживачем та Постачальником Акту прийому-передачі електричної енергії, сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.
Постачальник надає Споживачу два примірника Акту прийому-передачі електричної енергії, які Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання підписує. За наявності скріплює печаткою та передає один з них Постачальнику особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначену в Договорі. Акти прийому-передачі електричної енергії надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем Актів прийому-передачі електричної енергії у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, Постачальник направляє Акти прийому-передачі електричної енергії Споживачу поштовим зв'язком. У разі неповернення Споживачем Акту прийому-передачі електричної енергії протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним.
Згідно пунктом 3.11 додаткової угоди від 25.02.2019, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.
Отже, днем (датою) отримання Споживачем рахунку є день (дата) направлення його Постачальником в Системі ЕДО.
В той же час, позивачем додано список згрупованих поштових відправлень, який свідчить, що позивач направив відповідачу рахунок №6000890250419, сформований по обсягу розподіленої електричної енергії на 6 248 квт*год на суму 40 661,70 грн, на адресу, яка з 20.05.2023 є неактуальною, а саме - село Смородьківка, Куп'янський район, Харківська область, 63714.
Таким чином, судом встановлено спірну позицію позивача щодо способу направлення постачальником рахунку споживачу, який не співпадає із визначеними умовами додаткової угоди про електронний документообіг (розділ 3).
Як убачається з матеріалів справи, доказів належного направлення рахунку та акту приймання-передачі відповідачу за квітень 2025 року на суму 40 661,70 грн. позивачем не надано.
Оскільки, позивач був обізнаний про зміну адреси відповідача, до справи не надано доказів звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії шляхом оформлення між споживачем та постачальником Акту прийому-передачі електричної енергії, сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача, та жодних обгрунтувань нарахування за квітень 2025 обсягу розподіленої електричної енергії на 6 248 квт*год на суму 40 661,70 грн, за адресою село Смородьківка, Куп'янський район, Харківська область, 63714 матеріали справи не містять.
11.07.2025 АТ "Харківобленерго", як оператор системи розподілу електричної енергії, на підставі розпорядження на відключення (припинення розподілу) електричної енергії № 232676_О від 11.07.2025 виконала завдання із відключення електроустановок за адресою: Куп'янській район, село Смородьківка. Підставою для відключення (припинення розподілу) електричної енергії послугувало розірвання договору за ініціативою АТ "Харквобленерго" (а.с. 119, том 1).
Позивачем у позовній заяві не обгрунтовано належними доказами припинення договору про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2019 саме у липні 2025 року, тоді як матеріали справи свідчать про обізнаність позивача ще у серпні 2023 році про перереєстрацію місця знаходження та припинення ведення господарської діяльності відповідача з 01.03.2024 тим самим аккумулюючи заборгованість за електричну енергію відповідачу. Позивач не навів обгрунтованих обставин неможливості від"єднання точок розподілу електричної енергії відповідачу у найкоротший термін до 11.07.2025.
Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
В світлі зазначеного, суд зазначає, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" 17 жовтня 2019 року, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 в справі № 129/1033/13-ц.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В сукупності наявних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, а саме що з 20.05.2023 відповідач змінив свою офіційну адресу, а з 01.03.2024 господарська діяльність на території Кіндрашівської територіальної громади Куп'янського району Харківської області ПСП "Смородьківка" не проводилася, про що позивач був достоменно повідомлений, засвідчують факт того, що споживання саме відповідачем електричної енергії у квітні 2025 за адресою село Смородьківка, Куп'янський район, Харківська область, 63714 не відбулось. Твердження позивача про належне виконання зобов"язань щодо постачання (розподілу) електричної енергії відповідачу у квітні 2025 року не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи та наданих доказів.
В сукупності із зазначеним, враховуючи представлені до справи сторонами докази, які свідчать про недоведення позивачем існування у відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 60088,10 від 01.01.2019 року у квітні 2025 року на суму 40 661,70 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються пропорційно задоволеним вимогам на відповідача.
Згідно з наказом В.о. Голови Господарського суду Харківської області № 154-в від 21.11.2025 суддя В.С. Юрченко перебувала у відпустці, отже, рішення підписується у перший робочий день судді.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Смородьківка" (Україна, 62021, Харківська область, Богодухівський район, село Мурафа, вулиця Театральна, будинок 1, код ЄДРПОУ 30959704) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328) 3% річних у сумі 8 410,85 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025, а також інфляційні втрати у сумі 45 317,45 грн за період з жовтня 2024 по травень 2025 та судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 1 371,02 грн.
В частині позову про стягнення заборгованості за електричну енергію у квітні 2025 в розмірі 40 661, 70 грн - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "24" листопада 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко