8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3435/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, м.Харків
до Фізичної особи-підприємця Верховського Андрія Олеговича, м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення 5050,43 грн
без виклику учасників справи
23.09.2025 року позивач - Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Верховського Андрія Олеговича про стягнення коштів, виплачених, як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску у сумі 5050,43 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3435/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
29.09.2025 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61010, м.Харків, пров.Аравійський,8.
08.10.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв'язку, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Також, 20.10.2025 року судом зроблено телефонограму Фізичній особі-підприємцю Верховському Андрію Олеговичу, якою повідомлено про розгляд справи та можливість ознайомитись з матеріалами справи. Телефонограма прийнята Верховським А.О.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
За направленням Харківського міського центру зайнятості Кобєлєв Володимир Вікторович був працевлаштований з 13.07.2020 року на нове робоче місце до Фізичної особи-підприємця Верховського Андрія Олеговича на вакансію штукатур, з компенсацією роботодавцю витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 року № 347 (зі змінами).
На підставі поданої заяви фізичної особи-підприємця Верховського Андрія Олеговича від 13.08.2020 за вх. № 3726/03 та довідки від 13.08.2020, директором Харківського міського центру зайнятості було видано наказ від 26 жовтня 2020 року № НТ201026, керуючись ч. 2 ст. 27 Закону України «Про зайнятість населення» та п.8 Порядку № 347 прийнято рішення про компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску фізичній особі підприємцю Верховському Андрію Олеговичу, щомісячно протягом одного року за Кобєлєва Володимира Вікторовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), дата працевлаштування - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 9 Порядку № 347 центр зайнятості перераховує кошти на рахунок роботодавця до 30 числа місяця, наступного за місяцем подання звітності до органів доходів і зборів, передбаченої статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - звіт), за умови підтвердження даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо суми нарахованого єдиного внеску. Розмір компенсації визначається на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про суму єдиного внеску, сплаченого роботодавцем за працівника.
У відповідності до п. 9 Порядку № 347 на рахунок роботодавця фізичної особи-підприємця Верховського Андрія Олеговича UA 433518230000026008500987116 центром зайнятості перераховано компенсацію витрат єдиного внеску за прийнятого ОСОБА_1 на загальну суму 5566 грн. 32 коп. платіжними дорученнями:
від 23.12.2020 № 26030 - за липень-серпень 2020 року у сумі 1717,43 грн.;
від 23.03.2021 № 710 - за вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року у сумі 3848,89 грн. (з них за грудень 2020 Верховським А.О. повернуто компенсацію ЄСВ у сумі 515,89 грн.)
16 лютого 2021 року до Харківського міського центру зайнятості надійшов лист від ФОП Верховського Андрія Олеговича з копією наказу про звільнення ОСОБА_1 з 15.12.2020 за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до абз. 2 ч. З ст. 27 Закону України «Про зайнятість населення» у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої цієї статті, за угодою сторін на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.
Відповідно до п.7 та 14 Порядку № 347 у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерел компенсації або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених п.3 цього Порядку залежно від джерел компенсації. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюється сумарно. Роботодавець інформує протягом п'яти робочих днів центр зайнятості про звільнення працівника.
У зв'язку з тим, що роботодавець ФОП Верховський Андрій Олегович не працевлаштував іншого зареєстрованого безробітного на місце звільненого працівника до закінчення дворічного періоду, компенсація єдиного внеску, яка була виплачена йому за працевлаштованого безробітного ОСОБА_1 , за період з 13 липня 2020 року по 15 грудня 2020 року на загальну суму 5050 грн. 43 коп., у відповідності до п.7 та 14 Порядку № 347 підлягає поверненню, у зв'язку зі звільненням працівників відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін) до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування.
Про працевлаштування інших зареєстрованих безробітних замість звільненого працівника роботодавцем не повідомлялось. Заява довільної форми та довідка за формою згідно з додатком до Порядку № 347 до Харківського міського центру зайнятості не надавалась.
У межах дворічного періоду з дня працевлаштування ОСОБА_1 (дата закінчення дворічного періоду 12.07.2022), який був звільнений до закінчення дворічного періоду за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), на новостворене робоче місце із числа безробітних за направленням центру зайнятості не працевлаштовано жодної особи.
Харківським міським центром зайнятості неодноразово надсилалися на адресу реєстрації ФОП Верховського А.О. ( АДРЕСА_2 ) листи з повідомленням (від 02.03.2021 вих.№ХМЦЗ-12-2246, від 20.01.2022 вих.№ХМЦЗ-12-570) щодо необхідності працевлаштування іншого зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, який звільнився у межах дворічного періоду, або повернення отриманих фактичних витрат на компенсацію єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначені листи залишені без реагування і відповіді.
Враховуючи вищевикладені обставини, наказом Харківського міського центру зайнятості від 18.01.2023 № 27 прийнято рішення «Про повернення коштів, виплачених як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФО-П Верховському А.О. на загальну суму 5050 грн. 43 коп. за працевлаштованого безробітного ОСОБА_1 за період з 13 липня 2020 року по 15 грудня 2020 року, у зв'язку зі звільненням працівника за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем ФОП Верховському А.О. направлено лист-претензію від 19 січня 2023 року вих. № ХМЦЗ-02-260.
Відповідно до пп. 7, 14 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2013 № 347 (зі змінами) у разі звільнення працівника, за якого виплачувалась компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, або на його робоче місце за направленням територіального органу працевлаштовується інший зареєстрований безробітний.
Таким чином, позивач стверджує, що звільнення Фізичною особою-підприємцем Верховським Андрієм Олеговичем працевлаштованого Кобєлєва Володимира Вікторовича за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування, та те, що відповідачем не працевлаштовано на звільнене робоче місце іншого безробітного за направленням центру зайнятості, призвело до безпідставного отримання відповідачем компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13 липня 2020 року по 15 грудня 2020 року у сумі 5050,43 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Харківський обласний центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості, яка виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення».
Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов'язаний, зокрема: виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення".
Згідно з частиною 2 статті 27 Закону України "Про зайнятість населення" суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних, але якій відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається), протягом одного року з дня працевлаштування безробітного у порядку та за переліком пріоритетних видів економічної діяльності, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядком компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 року № 347 (в редакції чинній при прийнятті рішень по фізичній особі-підприємцю, далі - Порядок № 347), визначено механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця.
Відповідно до пункту 3 Порядку №347 право на компенсацію має роботодавець, який є суб'єктом малого підприємництва та працевлаштовує зареєстрованих безробітних на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 347 компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.
Згідно з пунктом 8 Порядку №347 роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком до Порядку. На підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості приймає протягом п'яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю. Обмін зазначеними даними здійснюється в порядку взаємного обміну інформацією.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на рахунок роботодавця Фізичної особи-підприємця Верховського Андрія Олеговича центром зайнятості перераховано компенсацію витрат єдиного внеску за прийнятого ОСОБА_1 на загальну суму 5566,32 грн платіжними дорученнями: від 23.12.2020 № 26030 - за липень-серпень 2020 року у сумі 1717,43 грн; від 23.03.2021 № 710 - за вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року у сумі 3848,89 грн (з них за грудень 2020 Верховським А.О. повернуто компенсацію ЄСВ у сумі 515,89 грн).
Таким чином, загальна сума складає 5050,43 грн.
16.02.2021 року до Харківського міського центру зайнятості надійшов лист від ФОП Верховського Андрія Олеговича з копією наказу про звільнення ОСОБА_1 з 15.12.2020 за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України "Про зайнятість населення" у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої цієї статті, з ініціативи роботодавця до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума наданих коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.
Аналогічна позиція міститься в пунктах 7, 14 Порядку № 347, відповідно до яких у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених пунктом 3 цього Порядку залежно від джерела компенсації. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно. Роботодавець інформує протягом п'яти робочих днів центр зайнятості про звільнення працівника.
У зв'язку з тим, що роботодавець ФОП Верховський Андрій Олегович не працевлаштував іншого зареєстрованого безробітного на місце звільненого працівника до закінчення дворічного періоду, компенсація єдиного внеску, яка була виплачена йому за працевлаштованого безробітного ОСОБА_1 , за період з 13 липня 2020 року по 15 грудня 2020 року на загальну суму 5050,43 грн у відповідності до п.7 та п.14 Порядку № 347 підлягає поверненню, у зв'язку зі звільненням працівників відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін) до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування.
В той час, матеріали справи не містять інформації про працевлаштування інших зареєстрованих безробітних замість звільненого працівника, відповідачем таких відомостей до суду не надано.
Згідно з ст.55 Конституції України, ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем доказів на спростування позовних вимог, доказів оплати заборгованості до суду не надано.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, позов підлягає повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Верховського Андрія Олеговича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківського обласного центру зайнятості (адреса: 61068, м.Харків, вул.Громадського Олега, 1-А; код ЄДРПОУ 03491277; р/р UA648201720355489001017099650 Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Харківський обласний центр зайнятості) кошти, виплачені як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску у сумі 5050,43 грн, а також 3028,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "25" листопада 2025 р.
Суддя К.В. Аріт