8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"24" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3525/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
ОСОБА_1 особисто,
представника Хохленко А.О. в режимі відеоконференції
Фізична особа ОСОБА_1 , звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вона має прострочені зобов'язання на загальну суму 813 071,64 грн, в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією Белінську Наталю Олександрівну, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 року прийнято заяву ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання по справі призначено на 27.10.2025 року. Зобов'язано ОСОБА_1 надати суду: всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості; додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність.
В судовому засіданні представник боржниці наполягав на задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, заслухавши пояснення заявниці та її представника, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Частиною 3 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 листопада 2022 року у cправі № 909/937/21).
Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
В свою чергу, заявницею не подано обґрунтованих та підтверджених відомостей про розмір заборгованості зазначеної в її заяві - 813 071,64 грн, а в декларацію, яка була подана нею до матеріалів справи заповненою станом на 01.04.2025 зазначено розмір зобов'язань боржниці в сумі 743 515,99 грн.
Декларації ж станом на серпень 2025 боржницею, в порушення вимог ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до матеріалів справи додано не було.
Тобто ОСОБА_1 не повідомлено суд про її реальний фінансовий стан, доходи та зобов'язання на момент звернення до суду з заявою.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця посилається на те, що у неї наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед
ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС",
ТОВ "ФК "ПРОСТО КРЕДИТ",
ТОВ "ФК ФІНТРАСТ КАПІТАЛ"
ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС"
ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС"
ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ"
ТОВ "ФІНФОРС"
ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ"
ТОВ "ДІДЖІ ФІНАС"
ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС"
ТОВ "ФК ОНЛАЙН ФІНАНС"
ТОВ "ФК АВІРА ГРУП"
АТ "Банк Форвард"
на загальну суму 813 071,64 грн.
Наведені зобов'язання перед кредиторами, на погляд ОСОБА_1 , підтверджуються кредитними договорами та банківськими довідками, надаючи оцінку яким, суд зазначає наступне.
У наданому до заяви про неплатоспроможність боржниці - фізичної особи конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає про те, що вона має наступні зобов'язання:
1 - перед ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" (фактор) (первинний кредитор - ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів") за договором факторингу №14/06/21 за кредитними договорами №2495113 та №79467626 від 11.03.2024 року на суму 9 730,00 грн та на суму 15813,00 грн.
Проте матеріали поданої заяви не містять вищевказаного договору факторингу, до матеріалів заяви доданий договір позики за № 2495113 від 11.03.2024, та договір позики №79467626 від 11.03.2024 укладені між боржницею та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", а також перший і останній аркуші договору факторингу № 14/06/21, укладеного між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", без відповідних додатків до договору (реєстру боржників, форми акту прийому-передачі реєстру боржників та інше), що унеможливлює встановити перелік боржників відносно яких було відступлене право грошової вимоги.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, наданий до суду договір факторингу, був укладений раніше ніж за три роки договорів позики, а саме 14.06.2021. Отже матеріали поданої заяви не містять належних доказів, які підтверджують заборгованість боржниці за договором факторингу №14/06/21, яка була зазначена в конкретизованому списку.
2 - перед ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (фактор) (первинний кредитор - ТОВ "Аванс Кредит") за договором факторингу №22129-02/2024 (20082024) від 13.02.2024 року на суму 35750,00 грн.
В обґрунтування вищевказаної заборгованості боржницею надано договір про надання фінансового кредиту №22129-02/2024 від 13.02.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Аванс Кредит" та договір факторингу №20082024 від 20.08.2024 року, укладений між ТОВ "Аванс Кредит" ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів".
Проте вищезазначений договір факторингу не містить обов'язкових додатків до договору (реєстру боржників, форми акту прийому-передачі реєстру боржників та інше), що унеможливлює встановити перелік боржників відносно яких було відступлене право грошової вимоги, у тому числі відступлення права вимоги за договором про фінансового кредиту №22129-02/2024 від 13.02.2024 року.
3 - перед ТОВ "СВЕА ФІНАНС" (фактор) (первинний кредитор - ТОВ"ФК "КРЕДІПЛЮС") за договором факторингу № 559158 (01.02-23/24) від 21.11.2023 року на загальну суму 21000,56 грн.
Проте матеріали поданої заяви не містять ані договору факторингу ані кредитного договору за № 559158(01.02-23/24) від 21.11.2023 року, який був зазначений боржницею в конкретизованому списку кредиторів. До матеріалів заяви боржницею надано договір про відступлення права вимоги № 01.02-23/24 від 16.08.2024 року, укладений між ТОВ "СВЕА ФІНАНС" та ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та лист ТОВ "СВЕА" від 20.01.2025 року, в якому зазначено, що ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" відступив ТОВ "СВЕА" право грошової вимоги до боржниці за кредитним договором №131427 від 16.02.2024 року (інший номер та дата).
Окрім цього, матеріали заяви не містять самого кредитного договору №131427 від 16.02.2024 року, хоча вищевказаний договір був наданий адвокату боржниці на надісланий ним запит.
4 - перед ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (фактор) (первинний кредитор - ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА") за договором факторингу 28/1118-01 (569764933) від 13.12.2023 року у розмірі 42138,21 грн.
До матеріалів заяви доданий договір кредитної лінії №569764933 від 13.12.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Проте матеріали заяви не містять договору факторингу (інших підтверджуючих доказів), за яким ТОВ "Таліон Плюс" набув право грошової вимоги до боржниці за договором кредитної лінії №569764933 від 13.12.2023 року.
Отже відсутні належні докази на підтвердження того, що ТОВ "Таліон Плюс" є кредитором боржниці та розміру такого зобов'язання боржниці перед кредитором.
5 - перед ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (фактор) (первинний кредитор - ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА") за договором факторингу 14/11/2024 (4230887) від 20.12.2023 року у розмірі 42 084,61 грн.
До матеріалів заяви доданий договір №4230887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.12.2023, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА".
Проте матеріали заяви не містять договору факторингу (інших підтверджуючих доказів), за яким ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" набув права грошової вимоги до боржниці за договором №4230887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.12.2023. Отже відсутні належні докази на підтвердження того, що ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" є кредитором боржниці за кредитним договором №4230887 від 20.12.2023.
6 - перед ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС" (фактор) (первинний фактор - ТОВ “КРЕДИТПРОМІНВЕСТ» (первинний кредитор - ТОВ ФК "Кредитонлайн") за договором факторингу № 2024-07-2ТФ (2565119386-94112) від 15.02.2024 року на суму 8208,00 грн.
До матеріалів поданої заяви доданий договір позики "Яскравий big" № 2565119386-3315632 від 15.02.2024 року, укладений між ТОВ "ФК "Є гроші Ком" (змінилась назва - ТОВ ФК "Кредитонлайн") та боржницею, договір про надання фінансових послуг факторингу №2024 -07 -1ТФ від 01.07.2024 року, разом із витягом з актом прийому-передачі прав вимоги.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ "ФК "Технофінанс" від 15.01.2025 р. № 1501/33, в якому компанія повідомляє, що:
01.07.2024 ТОВ “ФК “ТЕХНОФІНАНС» набуло право вимоги за договором позики № 2565119386-3315632 від 15.02.2024 на підставі договору факторингу № 2024-07-1ТФ і став новим кредитором за цим договором позики. Право вимоги за договором позики № 2565119386-3315632 від 15.02.2024 набуто на загальну суму заборгованості в розмірі 40608,34 грн., яка складається з: 10975,30 грн. - борг тіла; 29633,04 грн. - борг відсотків.
01.07.2024 ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» набуло право вимоги за договором позики № 2565119386-94122 від 15.03.2024 на підставі договору факторингу № 2024-07-2ТФ і стало новим кредитором за цим договором позики. Право вимоги за договором позики № 2565119386-94122 від 15.03.2024 набуто на загальну суму заборгованості в розмірі 8 208,00 грн., яка складається з: 2 000,00 грн. - борг тіла; 912,00 грн. - борг відсотків, 2 000,00 грн. - борг пені, 2 000,00 грн. - борг штрафу, 1 296,00 - борг послуг
Проте зазначений в конкретизованому списку кредиторів договір позики № 2565119386-94112, не було додано до заяви.
7 - перед ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" за договором №1358-0381 від 02.03.2024 на суму 146 700,00 грн, перед ТОВ "ПРОСТО КРЕДИТ" за договором №356427 від 18.03.2024 на суму 8 565,00 грн, перед ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (первинний кредитор ТОВ "СЛОН КРЕДИТ") за договором №1381074 від 11.01.2024 на суму 123 750,00 грн., перед ТОВ "ФІНФОРС" (первинний кредитор "СЕЛФІ КРЕДИТ" за договором №43979069-01 (1332387) від 26.02.2024 на суму 152 812,50 грн, перед ТОВ "КРЕДИТ - КАПІТАЛ" (первинний кредитор ТОВ "ФК НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" № НОМЕР_2 на суму 13 025,77 грн, перед АТ БАНК ФОРВАРД за договором позики №300023495 від 26.07.2022 на суму 35 897,15 грн.
В підтвердження розміру вказаної заборгованості перед цими кредиторами заявницею подані довідки фінансових установ. Однак з цього приводу суд зазначає, що всі ці довідки про розмір заборгованості були надані кредиторами станом на січень 2025, тоді як з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 звернулася аж 30.09.2025, а тому вказані довідки не підтверджують реального розміру боргу перед кредиторами на момент звернення до суду.
8 - перед ТОВ "ДІДЖІ ФІНАНС" (первинний кредитор "КЛАЙ ІНВЕСТ) за договором факторингу №23122024 (254207) від 27.03.2024 в сумі 30 289,00 грн, однак ні самого кредитного договору з первісним кредитором ні договору факторингу, ні розрахунку розміру суми боргу, ні запитів до кредитних установ для встановлення цих обставин та отримання документів, до заяви надано не було.
9 - перед ТОВ "КРЕДИТ - КАПІТАЛ" (первинний кредитор "МІЛОАН") договір факторингу №108-МЛ (6409786) від 29.07.2024 в сумі 34 250,00 грн, однак ні самого кредитного договору з первісним кредитором ні договору факторингу, ні розрахунку розміру суми боргу, ні запитів до кредитних установ для встановлення цих обставин та отримання документів, до заяви надано не було.
10 - перед ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" (первинний фактор ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА") договір факторингу № 23.10/24-Ф (7483495) в сумі 33698,41 грн, однак ні самого кредитного договору з первісним кредитором ні договору факторингу, ні розрахунку розміру суми боргу, ні запитів до кредитних установ для встановлення цих обставин та отримання документів, до заяви надано не було.
11 - перед ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" (первинний фактор ТОВ "МАКС КРЕДИТ") договір факторингу №00-9622103 від 05.01.2024 на суму 33 698,41 грн, однак ні самого кредитного договору з первісним кредитором ні договору факторингу, ні розрахунку розміру суми боргу, ні запитів до кредитних установ для встановлення цих обставин та отримання документів, до заяви надано не було.
12 - перед ТОВ "ФК АВІРА ГРУП" за договором №ПГ-153 від 20.05.2021 в сумі 5 088,00 грн, однак ні самого кредитного договору, ні розрахунку розміру суми боргу, ні запитів до кредитних установ для встановлення цих обставин та отримання документів, до заяви надано не було.
Крім того, до заяви додана Угода про відкриття та обслуговування кредитної картки та страхування, укладена між боржницею та АТ "Ідея Банк" за № С-001185678-23-980 від 14.03.2023 (інший номер договору), проте відомостей про те чи наявні у ОСОБА_1 зобов'язання перед АТ "Ідея Банк" не зазначено ні в самій заяві ні в конкретизованому списку кредиторів.
В поданій заяві боржниця зазначила, що вона здійснювала досудову роботу та надсилала електронні запити з метою отримання інформації щодо заборгованості за кредитами.
Втім, суд вважає, що заявницею не надано доказів вжиття всіх заходів з метою отримання документації на підтвердження заявленої заборгованості перед вищевказаними фінансовими установами (в даному випадку шляхом особистого звернення ОСОБА_1 до фінансових установ, чи звернення за допомогою поштового зв'язку (а не електронною поштою). Також ОСОБА_1 не заявлялися клопотання про витребування доказів у порядку ст. 81 ГПК України, у зв'язку з неможливістю їхнього отримання самостійно.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 , яка зазначена в конкретизованому списку кредиторів, в повній мірі не підтверджена первинними документами, які надані заявницею до матеріалів справи. Достатніх доказів на підтвердження простроченої заборгованості перед деякими кредиторами, зазначених нею у конкретизованому списку кредиторів, для встановлення заборгованості заявниці перед кредиторами надано не було.
На підставі викладеного суд вважає, що заявницею не доведено належними та допустимими доказами, що вона припинила погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як того вимагає ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
В свою чергу, як вже було зазначено вище, заявницею подано декларацію станом на 01.04.2025, а не станом на 01.08.2025, як то вимагають норми Кодексу, в якій зазначено розмір зобов'язань боржниці в сумі 743 515,99 грн, тоді як в своїй заяві вона вказує про наявність простроченої заборгованості на суму 813 071,64 грн.
Тобто ОСОБА_1 не повідомлено суд про її реальний фінансовий стан, доходи та зобов'язання на момент звернення до суду з заявою.
Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Крім того, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан боржником надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період.
Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
Абзацом 2 ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що до членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
В поданих до заяви деклараціях про майновий стан за 2022,2023,2024 та 2025 рік (станом на 01.04.2025) боржниця зазначила, що членами родини ОСОБА_1 є: мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, чоловік - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.
Крім того, в тексті заяви боржниця зазначила, що зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З нею зареєстровані та проживають за фактичним місцем проживання: чоловік - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_6 .
Крім цього, в поданих до суду деклараціях боржниця зазначила, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить їй на праві власності, у інших членів сім'ї - право користування вищевказаною квартирою. Проте, відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 13.10.2006, вищевказана квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 . Отже, боржницею у поданих деклараціях невірно зазначена інформація щодо прав на квартиру членів її сім'ї.
Натомість, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, окрім заробітної плати у розмірі 81893,75 грн. (січень-березень 2025), боржницею у березні 2025 року було отримано виплату чи відшкодування, які здійснюються професійними спілками своїм членам у розмірі 1000,00 грн та 500,00 грн - вартість орденів, медалей, знаків, кубків дипломів, грамот. Проте дані доходи не були відображені в поданій декларації про майновий стан за 2025 рік.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 126 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявницею долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів складають 21 164,83 грн, розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів - 3 936,83 грн, розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб - 17 228,00 грн, вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів - 573 142,26 грн.
Відповідно до відомостей внесених у декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2025 рік, заявниця має кошти на рахунках у банках, а саме: АТ "Сенс Банк" у розмірі 1000,00 грн та АТ "Ідея банк" у розмірі 75,15 грн, в той же час заявниця не вказала чи входять відображені в декларації за 2025 рік грошові кошти, які містяться на рахунках заявниці у загальні доходи боржниці в розмірі 21 164,83 грн (за місяць), які зазначені нею у плані реструктуризації боргів.
Також, в плані реструктуризації ОСОБА_1 зазначає, що вона має щомісячні витрати на оплату комунальних послуг житла у розмірі 4500,00 грн, витрати на мобільні послуги та послуги Інтернету в розмірі 1200 грн., щомісячні витрати на проїзд відповідно у розмірі 2000,00 грн., витрати на медичне лікування у розмірі 4000,00 грн., витрати на корм та лікування собаки у розмірі 2500,00 грн.
Проте, суд зауважує на тому, що власні розписки боржника не є належними доказами витрат.
Доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 дійсно щомісяця сплачує комунальні та мобільні послуги, сплачує щомісячно за медичне лікування та корм собак, а саме чеків, квитанцій, виписок з банківських рахунків заявницею не надано, що викликає у суду сумніви у правдивості та реальності відображення боржницею відповідних витрат.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 було укладено договір з арбітражною керуючою Белінською Н.О. про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, на виконання якого заявниця вже сплатила 49 979,00 грн на депозитний рахунок суду.
Вказане визначає, що суд ставить під сумніви відсутність будь-яких доходів у заявниці ОСОБА_1 , які можуть бути направлені на погашення вимог кредиторів, та свідчить про недобросовісність боржника при подачі заяви про свою неплатоспроможність.
Втім, відповідно до проєкту плану реструктуризації, рухоме майно, яке вказано у деклараціях про майновий стан 2022-2025, а саме автомобіль CHEVROLET NUBIRA 1598, 2008 року випуску не включений боржницею до переліку майна за рахунок якого, у разі його реалізації можливо б було задовольнити вимоги кредиторів. Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо його не включення до проєкту плану реструктуризації боржницею не надано.
Із системного аналізу викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що проєкт плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до нього не може бути досягнута кінцева мета процедури відновлення платоспроможності боржника повне або часткове погашення вимог кредиторів.
Суд вважає, що наданий до заяви план реструктуризації боргів, засвідчує про зловживання правом ОСОБА_1 на доступ до суду зі зверненням із заявою про її неплатоспроможність за формальними ознаками та створенню умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу повністю або частково з боржника.
Також судом було встановлено, що ОСОБА_1 вже неодноразово зверталася до Господарського суду Харківської області з заявами про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Про вищевказані недоліки судом було зазначено заявниці в ухвалі Господарського суду Харківської області від 11.03.2025 по справі №922/268/25, якою суд відмовив боржниці у відкритті провадження у справі про її неплатоспроможність, яка не оскаржувалась та набрала законної сили та в ухвалі Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 по справі №922/1833/25, якою суд відмовив боржниці у відкритті провадження у справі про її неплатоспроможність, яка не оскаржувалась та набрала законної сили.
Крім того, ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В ухвалі Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 по справі №922/1833/25, якою суд відмовив боржниці у відкритті провадження у справі про її неплатоспроможність судом було встановлено, що в поданій заяві боржниця зазначала, що має рахунок в ПАТ "Банк Восток", залишок на якому становить 0,00 грн, проте відповідно до довідки ПАТ "Банк Восток" про рух коштів від 21.05.2025 року, залишок коштів на кінець періоду становить 103 940,24 грн. Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо наявності/відсутності грошових коштів на рахунку боржниці в ПАТ "Банк Восток" ОСОБА_1 не надано.
Такі обставини свідчать про недобросовісність боржника при подачі заяви про свою неплатоспроможність щодо подання суду повних відомостей про її фінансовий стан.
На думку суду, ігнорування ОСОБА_1 висновків, викладених в попередніх ухвалах суду від 11.03.2025 та від 03.07.2025, якими вже було відмовлено у відкритті провадження, при обізнаності боржниці, що ухвала набрала законної сили та є обов'язковою для врахування при новому зверненні до суду, є фактично зловживанням процесуальними правами учасника судового процесу, дії якого повинні відповідати критеріям добросовісності при користуванні процесуальними правами.
Боржницею ОСОБА_1 не наведено підстав в підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість створення для доброчесного боржника сприятливих умов для погашення боргів через процедуру неплатоспроможності.
Суд звертає увагу, що до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржницею належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Відмовити ОСОБА_7 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Дану ухвалу направити: боржнику, арбітражному керуючому Белінській Н.О., Основ'янсько-Слобідському ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головному управлінню ДПС у Харківській області , державному органу з питань банкрутства .
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення - 24.11.2025 та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Ухвала підписана 24.11.2025 року.
Суддя Прохоров С.А.