8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2298/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" ( 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; ідент. код 45051254)
до Приватної фірми "Юнона" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 71, кв.21; ідент. код 24339217)
про визнання договору укладеним, та
за зустрічним позовом Приватної фірми "ЮНОНА"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Національна комісія регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 19, ідент. код 39369133)
до 1. ТОВ "Газорозподільні мережі України";
2. Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України"
про визнання укладеним договору
за участю представників:
позивача за первісним позовом - Бєлоголова О.С.
відповідача за первісним позовом - Овчаренко Г.С.
3-я особа - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватної фірми "ЮНОНА", в якій просить визнати укладеним договір на користування складовими газорозподільної системи у редакції запропонованій позивачем. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2025 року прийнято позовну заяву ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2298/25, розгляд якої призначити за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 31 липня 2025 року о 12:00.
24 липня 2024 року відповідачем (Приватною фірмою "ЮНОНА") в системі "Електронний суд" сформовано відзив на позовну заяву (вх. № 17244), відповідно якого відповідач наполягає, що Приватна Фірма "Юнона" є власником складових газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) та є споживачем послуг з розподілу природного газу та заперечує проти укладення договору на умовах запропонованих позивачем, наголошуючи на непорушності права власності. Обмеження прав власника у свободі користування належним йому майном повинно здійснюватися з дотриманням прав особи на "мирне володіння майном" відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає можливість контролю держави за використанням майна особою відповідно до "спільних інтересів". Так, відповідач наголошує, що форми договорів експлуатації, господарського відання та користування, визначені у додатках 3-5 Кодексу ГРМ, на які посилається позивач, не є примірними або типовими, тому сторони мають право погоджувати на свій розсуд умови договорів. ПФ "ЮНОНА" неодноразово зверталася до Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" з пропозицією підписання договору на користування/експлуатацію складовими газорозподільної системи, яка належать ПФ "ЮНОНА", проте позивач систематично ігнорував ці пропозиції, не надаючи обґрунтованої відповіді чи альтернативних умов договору, хоча ПФ "ЮНОНА" як власник майна має право вимагати оплати за його використання, а не сплачувати Оператору ГРМ. У 2024 році мало місце бездоговірна експлуатація газорозподільної системи, що належить ПФ "ЮНОНА". 10.02.2025 та 04.04.2025 року ПФ "ЮНОНА" зверталась до Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" з пропозицією підписання договору на користування/експлуатації складовими газорозподільної системи, яка належать ПФ "ЮНОНА" на 2025 рік, яка була проігнорована діючим Оператором ГРМ. Таким чином, вбачається систематичне порушення з боку ТОВ "Газорозподільні мережі України" норм Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, та саме Позивач уникає належного укладання договору, зловживаючи своїм монопольним становищем.
Відповідачем 24.07.2025 подано до суду зустрічну позовну заяву Приватної фірми "ЮНОНА" до 1. ТОВ "Газорозподільні мережі України"; 2. Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про визнання укладеним договору на користування складовими газорозподільної системи у редакції запропонованій у зустрічному позові. Також у зустрічній позовній заяві Приватна фірма "ЮНОНА" просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національну комісію регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. В обґрунтування своїх вимог, позивач за зустрічним позовом наголошує, що фактично укладення договору на користування складовими газорозподільної системи є обов'язковим в силу закону, однак його умови погоджуються за взаємною згодою його сторін на підставі вільного волевиявлення. ПФ "ЮНОНА", як власник газорозподільних систем, має право вимагати укладення договору на своїх умовах. У період з грудня 2023 року до квітня 2025 року ПФ "ЮНОНА" неодноразово ініціювала ділове листування та вживала заходи, спрямовані на укладення договору з Харківською філією ТОВ "Газорозподільні мережі України" щодо користування та/або експлуатації об'єктів газорозподільної системи, які перебувають у власності ПФ "ЮНОНА". Проте домовленість не була досягнута. Фактично ПФ "ЮНОНА" тільки сплачує податки, організує охорону, підтримує в належному стані будівлі на вищевказаних об'єктах, а оператор ГРМ, експлуатуючи складові газорозподільної системи, які знаходяться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) та належать ПФ "ЮНОНА", кожного місяця отримує прибуток. А відтак, позивач за зустрічним позовом вважає за необхідне передбачити обов'язок щомісячної оплати Оператором ГРМ за експлуатацію складових газорозподільної системи у сумі 25 000 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2025 року прийнято зустрічний позов Приватної фірми "ЮНОНА" до 1. ТОВ "Газорозподільні мережі України"; 2. Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про визнання укладеним договору на користування складовими газорозподільної системи до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" у справі № 922/2298/25. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним позовом у підготовчому засіданні на "31" липня 2025 р. о 12:00. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Національну комісію регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Представником позивача за первісним позовом надано до суду 30 липня 2025 року відповідь на відзив (вх. № 17626), в якій висловлені сумніви позивача щодо наявності у Приватної фірми "ЮНОНА" права власності на складові газорозподільних систем (майно), спір щодо користування яким розглядається у цій справі, з метою оформлення господарських відносин саме з належною стороною цих відносин або титульним власником. Позивач за первісним позовом наголошує, що відповідач свідомо перекручує факти та покладає відповідальність за неукладення договору на позивача, хоча і досі ПФ "Юнона" не надала підтвердження свого права на складові газорозподільних систем у сел. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області.
У підготовчому засіданні 31.07.2025 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 14 серпня 2025 року о 13:00 год.
Представником ПФ "ЮНОНА" надано до суду 10 серпня 2025 року заперечення на відповідь на відзив (вх. 18407), в яких підтверджуючи своє право власності на складові газорозподільних систем, заявник запевняє, що будівництво складових газорозподільної системи, які знаходяться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) та належать ПФ "ЮНОНА" проводилось виключно за рахунок ПФ "ЮНОНА". Цей факт є підставою для визнання ПФ "ЮНОНА" власником зазначених складових відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України (ЦК України), яка встановлює, що право власності на новостворене майно виникає в особи, яка його створила за власний кошт, якщо інше не передбачено законом або договором. ПФ "ЮНОНА" готова підтвердити своє право власності, надавши відповідні правовстановлюючі документи на наступному судовому засіданні, запланованому на 14 серпня 2025 року.
В свою чергу позивачем за первісним позовом у наданих письмових поясненнях (вх. 18629 від 13.08.2025) наголошено, що в даних правовідносинах відповідачем право власності на підставі ст. 331 ЦК України може набуватись виключно на матеріали, з яких створено майно (складові газорозподільних мереж), а не на ці складові газорозподільних мереж. Оскільки питання будівництва газорозподільних мереж, регулюються ДБН (державними будівельними нормами) та законодавством у галузі будівництва, то ПФ "Юнона" має підтвердити свій статус власника складових газорозподільних мереж. Зокрема роботи з будівництва газопроводів газорегуляторних пунктів та інших об'єктів систем газопостачання міст, селищ і сільських населених пунктів повинні провадитись згідно з затвердженим проектом газопостачання населеного пункту, а також за наявності організації, на яку покладено технічний нагляд і приймання робіт, а в подальшому - і експлуатацію газового господарства цього населеного пункту. Після закінчення будівництва об'єкти систем газопостачання повинні прийматися комісією (п.3.17 ПБСГ 1997 р). Разом з тим, позивач за первісним позовом наполягає, що ПФ "Юнона" не мала та не має власного газоспоживаючого обладнання, тому не могла бути замовником робіт з будівництва складових газорозподільних мереж, або їх власником та отримати погодження на будівництво газопроводу (складових газорозподільних мереж) та врізки до існуючого газорозподільного трубопроводу. Всі ці питання станом на момент проектування та будівництва газопроводу в с.Черкаська Лозова Харківської області підпадали під компетенцію виключно органів місцевого самоврядування. Тому ПФ "Юнона" не може бути набувачем права власності на складові газорозподільних систем на підставі ст. 331 ЦК України (2004 року). А також на момент будівництва складових газорозподільних систем діяв Цивільний кодекс Української РСР (1963 р.), Закон України «Про власність» (1991 р), відповідно до ст. 37, 38 якого майно єдиної енергетичної системи могло належати державі, а об'єкти житлово-комунального господарства та місцеві енергетичні системи і інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території було об'єктом комунальної власності. В зв'язку із зазначеним, позивач за первісним позовом наполягає на наданні ПФ "Юнона" оригіналів документів, які підтверджують право власності на складові газорозподільних систем.
13 серпня 2025 ПФ "Юнона" надано заяву про виконання ухвали суду, до якої за твердженнями заявника надано документи, які підтверджують право власності ПФ "Юнона" на газорозподільні системи, розташовані на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області та довідку від 11.08.2025 № 28 про балансову вартість газорозподільної системи, розташованої на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області. А також повідомлено, що з метою надання до суду проектів та виконавчо-технічної документації на спірне майно ПФ "ЮНОНА" звернулася до Державної архівної служби України Бюджетної установи "ФОНД" з листом, щодо відновлення та надання копій проектів та виконавчо-технічної документації, яка належить ПФ "ЮНОНА", на газорозподільні системи, розташовані на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області. На теперішній час заявка знаходиться на виконанні. Додатково зауважено, що всі документи, які підтверджують право власності на спірне майно були передані Акціонерному товариству "Харківгаз". Зокрема, відповідачем за первісним позовом надані до суду акти приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання, акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та відповідні розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом газопроводу низького тиску в с. Черкаська Лозова , складені протягом 1997 - 2008, свідоцтво на право власності ПФ "ЮНОНА" на нерухоме майно нежитлову будівлю газовий розподільний пункт, а1 загальною площею 36,50 кв.м. розташований в с. Черкаська Лозова, вул. Озерна, 6А; державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ № 986836, свідоцтво на право власності ПФ "ЮНОНА" на нерухоме майно нежитлову будівлю ГРП № 5 газовий розподільний пункт, а1 загальною площею 27,60 кв.м., розташований в с. Черкаська Лозова, вул. Верховинна, 15А; державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ № 986835, свідоцтво на право власності ПФ "ЮНОНА" на нерухоме майно нежитлову будівлю ПРП Понижуючий розподільний пункт, а1 загальною площею 36,90 кв.м., розташований в с. Черкаська Лозова, б. Спортивний, 61А; державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ № 923099.
У підготовчому засіданні 14.08.2025 у справі задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про відкладення підготовчого засідання та постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 06.10.2025 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 11 вересня 2025 року об 11:30 год.
У підготовчому засіданні 11.09.2025 р. постановлено: протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 18 вересня 2025 року об 11:00 год.
У судовому засіданні 18.09.2025 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 922/2298/25 по суті до 02.10.2025 р. о 12:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
У наданому до матеріалів справи відзиві на зустрічний позов (вх. вх. 18984) представник відповідача за зустрічним позовом заперечує факт встановлення у рішенні Господарського суду Харківської області у справі №922/1992/24 права власності ПФ "ЮНОНА" на складові газорозподільних систем та наголошує, що акти приймання об'єктів системи газопостачання та розпорядження органів місцевого самоврядування, якими затверджені ці акти приймання, за відсутності відповідної проектної документації, технічних умов, погоджень (рішень. розпоряджень) органів місцевого самоврядування на будівництво газопроводу, технічних умов, не можуть визначити та підтвердити власника складових газорозподільних систем, оскільки ПФ "Юнона" могла мати інший статус, не власника (наприклад, підрядника) станом на 1996-1997 роки, тобто на момент будівництва врізки до газопроводу високого тиску для газифікації житлових будинків в районі вулиці Зоряна в с. Черкаська Лозова Харківської області. А відтак, відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог і просить суд відмовити у їх задоволенні.
У відповіді на відзив (вх. 19382 від 25.08.2025) позивач за зустрічним позовом зазначає, що ТОВ "Газорозподільні мережі України" у відзиві замовчує, що відповідно до постанови НКРЕКП від 28.06.2023 № 1131 воно було зобов'язане до 01.09.2023 надати НКРЕКП акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності з усіма суміжними суб'єктами ринку, а до 31.12.2023 - виконати обов'язки АТ "Харківгаз", реалізувати заходи планів розвитку газорозподільної системи та взяти створені активи на баланс Харківської філії. При цьому АТ "Харківгаз" було зобов'язане передати, а ТОВ "Газорозподільні мережі України" прийняти усю документацію щодо газових мереж, які знаходяться в межах зони їх відповідальності. На думку ПФ "ЮНОНА", у відзиві на зустрічний позов ТОВ "Газорозподільні мережі України", зловживаючи процесуальними правами, намагається вийти за межі предмета та підстав позову, з'ясовуючи питання права власності ПФ "ЮНОНА" на складові системи, що не є предметом розгляду у даній справі. Одночасно позивач за зустрічним позовом наголошує, що у рішенні Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 у справі № 922/1992/24 прямо вказано, що ПФ "ЮНОНА" є власником газової мережі, яка згідно Кодексу газорозподільних систем кваліфікується як газорозподільна система, яка знаходиться на території с. Черкаська Лозова Харківської області, тобто в межах території провадження господарської діяльності з розподілу природного газу позивачем за первісним позовом як Оператором ГРМ. Будівництво складових газорозподільної системи, які знаходяться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) належать ПФ "ЮНОНА" та проводилось виключно за рахунок ПФ "ЮНОНА".
В свою чергу, відповідачем за зустрічним позовом у наданих запереченнях (вх. 19944) наголошено, що ПФ "ЮНОНА" заявляє про те, що будівництво складових газорозподільних систем здійснювалось за її рахунок, однак не надає жодного документу на підтвердження цього аргументу. Натомість з архіву АТ "Харківгаз" надійшли копії документів, які відповідач за зустрічним позовом просить долучити до матеріалів справи - технічні умови № 6-17-26 від 17.05.1996, лист Черкасько-Лозівської сільської Ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області № 11 від 1996 р., лист ВАТ Укргіпроруда від 05.02.1996, з тексту яких слідує, що газифікація села Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області здійснювалась на замовлення органів місцевого самоврядування, технічні умови на газифікацію житлового мікрорайону видавались саме виконкому Черкасько-Лозівської сільської ради. Крім того, надані ПФ "ЮНОНА" акти введення в експлуатацію об'єктів системи газоспоживання, не підтверджують право власності за відсутності інших документів, які має отримати власник газорозподільних систем або їх складових. Cтаном на 1996-1997 рік, тобто на період, коли починалась газифікація с.Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області в частині так званого мікрорайону «Родичі», діяли нормативно-правові акти, якими регулювались питання приєднання до газорозподільних мереж нових споживачів, в тому числі, шляхом врізки, приєднання до діючої газорозподільної мережі. На території населених пунктів приєднання нових споживачів здійснювалось на підставі рішень органів місцевого самоврядування. При цьому, відповідач за зустрічним позовом наголошує, що ПФ "ЮНОНА" не була споживачем природного газу станом на 1996-1997 роки і не є споживачем природного газу на даний момент, тому, враховуючи діючі на той момент нормативно-правові акти, вкрай необхідно з'ясувати наявність підстав для володіння/власності ПФ "ЮНОНА" складовими газорозподільних систем на території с.Черкаська Лозова Харківської області.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні пояснив, що не підтримує вимоги первісного позову, оскільки ПФ "ЮНОНА" не доведено належними доказами наявності у цієї юридичної особи права власності на спірні складові газорозподільних систем, які мають суттєве значення для справедливого, неупередженого вирішення спору, а відтак у позивача за первісним позовом відсутні підстави для звернення до ПФ "ЮНОНА" як до власника таких складових газорозподільних систем щодо впорядкування права користування таким майном. Одночасно представник ТОВ "Газорозподільні мережі України" як відповідач за зустрічним позовом заперечує проти вимог зустрічного позову з тих же підстав.
Представник відповідача за первісним позовом заперечує вимоги заявленого первісного позову, в частині умов договору запропонованих позивачем первісного позову та просить суд задовольнити вимоги зустрічного позову та укласти договір шляхом погодження умов договору запропонованих ПФ "ЮНОНА", в тому числі шляхом включення умови про здійснення щомісячної оплати Оператором ГРМ за експлуатацію складових газорозподільної системи у сумі 25000,00 грн.
В судовому засіданні 02.10.2025 судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин. У судовому засіданні 02.10.2025, після стадії судових дебатів, суд, керуючись ст. 219, 234 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та постановив про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 922/2298/25 на 03.10.2025 о 10:00 год.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 03.10.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області.
Зазначену діяльність позивач за первісним позовом здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26 грудня 2022 року № 1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України", якою було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Кіровоградської області (крім м. Гайворон), а змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28 червня 2023 року №1131, починаючи з 01 липня 2023 року ліцензійну територію діяльності позивача за первісним позовом було поширено на територію Харківської області.
Отже, починаючи з 01 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" є оператором газорозподільних систем в межах території Харківської області.
Як зазначає позивач за первісним позовом у позовній заяві, ним як оператором газорозподільних систем здійснювались заходи із виявлення ділянок газорозподільної мережі, які знаходяться на території ліцензованої діяльності (Харківська область) Оператора ГРМ, та які потребують вирішення питання про укладення одного з договорів відповідно до вимог Кодексу ГРС. Станом на час звернення з первісним позовом, позивачем з витребуваних з архіву АТ "Харківгаз" документів, було встановлено, що між Приватною фірмою "Юнона", як власником складових газорозподільної системи (відповідач за первісним позовом) та АТ "Харківгаз" як користувачем та попереднім Оператором ГРМ було укладено договір на користування складовими газорозподільними системами № 35А610-16098-21 від 09.07.2021 (т. 1 а.с. 29-30), який діяв до 31.12.2021 року; а також укладався Договір користування газопроводом та споруд на ньому № 842 від 02.04.2012 (т. 1 а.с. 31-33).
Дослідивши надані копій договір № 842 від 02.04.2012 та № 35А610-16098-21 від 09.07.2021, суд констатує, що з умов вказаних договорів неможливо встановити власником якої частини складових газорозподільної системи є Приватна фірма "Юнона", і якими саме документами було підтверджено таке право власності під час укладення таких договорів, оскільки в них зазначена лише загальна інформації без будь-якої конкретизації місця розташування та розміру частини газової мережі, що належить Приватній фірмі "Юнона".
З наслідками тривалих переговорів сторони не дійшли згоди щодо укладення між ПФ "Юнона" та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" договору експлуатації складових газорозподільної системи за згодою сторін, оскільки сторони не затвердили умови такого договору і, вважаючи свої права порушеними, звернулися до Господарського суду Харківської області з первісним та зустрічним позовами в даній справі.
Звертаючись до суду, позивач за первісним позовом зазначав, що сторони спору у даній справі зобов'язані укласти один із договорів, що передбачений пунктом 2 розділу III "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРМ, як такий, що вимагається законом.
Зокрема, позивач за первісним позовом наполягав, що варіантом обов'язкового укладення договору між ПФ "Юнона", як власником частини газової мережі, що є предметом переддоговірного спору в даній справі, та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", як оператором газорозподільних систем, відповідно до Кодексу ГРС є договір на користування складовими газорозподільної системи, у редакції передбаченій додатками 3-5 до Кодексу ГРС, однак відповідач ухиляється від укладення такого договору.
У зв'язку з чим, у даній справі заявлена первісна позовна вимога про укладення договору, який є обов'язковим до укладення в силу спеціальних нормативних вимог (пункт 2 розділу III "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРС), що надає можливість укладення такого договору в судовому порядку відповідно до частин сьомої та восьмої статті 181 та статті 179 Господарського Кодексу України.
За наведених обставин позивач за первісним позовом просить суд визнати укладеним договір на користування складовими газорозподільної системи у наведеній у первісному позові редакції.
В свою чергу, ПФ "Юнона" як позивач за зустрічним позовом наполягає на укладенні договору у запропонованій останнім редакції, зокрема із встановленням обов'язку сплачувати оператором ГРМ щомісячної плати за експлуатацію майна, оскільки власник газорозподільних систем має право вимагати укладення договору на своїх умовах. Натомість розміщений у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем зразок договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не є типовим і не є примірним, тому сторони не позбавлені права виходити з форми договору, що запропонована у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем і доповнити чи змінити його зміст на власний розсуд. За таких обставин позивач за зустрічним позовом вважає правомірним та таким, що враховує права ПФ "Юнона", є укладення між сторонами відповідного договору на умовах запропонованих саме ПФ "Юнона".
Під час розгляду справи, позивачем за первісним позовом було висловлено сумнів щодо права власності ПФ "Юнона" на спірні складові газорозподільної системи.
Зокрема, представник позивача за первісним позовом наголошує, що обов'язок щодо укладення договору покладено саме на власника газової мережі або її частини, проте оскільки приватною фірмою "Юнона" не доведено належними доказами свого права власності на частку газової мережі, то у товариства (оператора ГРМ) відсутні правові підстави для підтримання первісних позовних вимог, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача.
Натомість в заявах по суті справи Приватна Фірма "Юнона" наполягає, що вона є власником складових газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) та будівництво яких проводилось виключно за рахунок ПФ "ЮНОНА". Так, до матеріалів справи надані копії Актів приймання газопроводу в експлуатацію та Актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, розташованих в с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області (. 2, т. 3 справи), забудовником (замовником) в яких вказано Приватну фірму "Юнона". Ці документи, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, підтверджують право власності ПФ "ЮНОНА" на газорозподільні системи, розташовані на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області. А також надано довідку від 11.08.2025 № 28 про балансову вартість газорозподільної системи, розташованої на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області.
Отже, ключовим питанням під час вирішення даного спору є те, кому належить право власності на спірні газопроводи.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (Ст. 317 ЦК України).
У статті 328 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України, в редакції станом на час прийняття в експлуатацію закінченого будівництва газопроводів низького тиску, розташованих на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному позивачем.
У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, ПФ "Юнона" має підтвердити свій статус власника складових газорозподільних мереж з метою визнання у неї правомочностей на володіння, користування та розпоряджання таким майном, зокрема й права бути стороною договору, укласти який намагаються сторони спору.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні газопроводи низького тиску, розташованих на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області (складові газорозподільної системи) приймались в експлуатацію як замовником (забудовником) Приватною фірмою "Юнона" у 2005-2008 роках, будівництво таких здійснювалось починаючи з 1996 року.
Основним видом діяльності Приватної фірми "Юнона", створеної 28.06.1996 р. є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).
Cтаном на 1996-1997 рік, тобто на період, початку газифікація с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області, діяли нормативно-правові акти, якими регулювались питання приєднання до газорозподільних мереж нових споживачів, в тому числі, шляхом врізки, приєднання до діючої газорозподільної мережі. На території населених пунктів приєднання нових споживачів здійснювалось на підставі рішень органів місцевого самоврядування.
Доказів того, що ПФ "ЮНОНА" була споживачем природного газу станом на 1996-1997, 2005 роки, що будівництво складових газорозподільних систем здійснювалось ПФ "ЮНОНА" саме за власні кошти, як і рішень органів місцевого самоврядування щодо надання права ПФ "ЮНОНА" вчиняти дії направлені на приєднання останньої до газорозподільних мереж на території с. Черкаська Лозова до матеріалів справи не надано.
На момент будівництва складових газорозподільних систем діяв Цивільний кодекс Української РСР (1963 р.), Закон України «Про власність» (1991 р.), відповідно до яких майно єдиної енергетичної системи могло належати державі, а об'єкти житлово-комунального господарства та місцеві енергетичні системи і інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території було об'єктом комунальної власності.
Відповідно до ДБН А.2.2-3:2014 СКЛАД ТА ЗМІСТ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА БУДІВНИЦТВО ці норми встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин. Вимоги щодо складу та змісту проектної документації на об'єкти галузевої специфіки за необхідності можуть встановлюватись галузевими будівельними нормами з урахуванням положень цих норм (п.1 ДБН А.2.2-3:2014).
До ДБН А.2.2-3:2014 були чинні ДБН А.2.2-3-2012, ДБН А.2.2.3-2004, ДБН А.2.2-3-97, СНIП 1.02.01-85, відповідно до яких при будівництві споруд обов'язковою вимогою є стадія проектування, інженерних вишукувань та приймання в експлуатацію готових об'єктів.
Відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці 01.10.97 N 254 (далі - ПБСГ 1997 р., а до введення їх в дію - «Правила безпеки в газовому господарстві», затверджені постановою Держпроматомнагляду СРСР 26.12.1990, будівництво газопроводу мала право здійснювати виключно спеціалізована організація, а також роботи з будівництва газопроводів газорегуляторних пунктів та інших об'єктів систем газопостачання міст, селищ і сільських населених пунктів повинні провадитись згідно з затвердженим проектом газопостачання населеного пункту, а також за наявності організації, на яку покладено технічний нагляд і приймання робіт, а в подальшому - і експлуатацію газового господарства цього населеного пункту.
Проектна документація на будівництво повинна відповідати вимогам ДБН, СНиП, ГОСТ, ПБСГ, ця документація до затвердження замовником повинна бути погоджена з підприємством газового господарства щодо її відповідності виданим технічним умовам на проектування, а також повинна пройти експертизу в експертно-технічних центрах Держнаглядохоронпраці України відповідно до чинного законодавства (п. 3.3 ПБСГ 1997 р). Будівництво об'єктів систем газопостачання повинно здійснюватися спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями, які одержали в установленому порядку дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на виконання робіт із спорудження систем газопостачання і зареєстровані в цих органах за місцем виконання робіт (п.3.9. ПБСГ 1997 р.), або іншими організаціями за наявності у них відповідного дозволу (п.3.11 ПБСГ 1997 р).
Після закінчення будівництва об'єкти систем газопостачання повинні прийматися комісією (п.3.17 ПБСГ 1997 р).
Окрім того, відповідно до п. 3.19 ПБСГ 1997 р. обов'язковим документом, який подається приймальній комісії, визначений акт приймання газового обладнання.
З аналізу у сукупності всіх наведених правових норм, суд констатує, що матеріали справи не містять та приватною фірмою "Юнона", як стороною, що посилається на такі обставини, не надано доказів того, що саме на замовлення та коштом останньої здійснювалась газифікація села Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області, що саме ПФ "Юнона" були надані технічні умови на газифікацію житлового мікрорайону.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини в сукупності, враховуючи відсутність зазначених вище доказів, зокрема за відсутності доказів погоджень для ПФ "Юнона" (рішень, розпоряджень) органів місцевого самоврядування на будівництво газопроводу, відповідної проектної документації та технічних умов, доказів здійснення будівництва за власний кошт, з урахуванням регламентованого статтею 79 ГПК України стандарту доказування "вірогідність доказів", у суду відсутні підстави визнати, що ПФ "Юнона" отримала погодження на будівництво газопроводу (складових газорозподільних мереж) та врізки до існуючого газорозподільного трубопроводу, могла бути замовником робіт з будівництва складових газорозподільних мереж та їх власником.
Доводи ПФ "ЮНОНА" щодо існування обов'язку з передачі документів від АТ "Харківгаз" до Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" не приймаються судом до уваги, оскільки жодним законодавчим або нормативно-правовим документом, зокрема й постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131, не передбачена обов'язку передачі документів від попереднього Оператора ГРМ до нового, діючого Оператора ГРМ, який не є правонаступником АТ "Харківгаз".
Одночасно суд визнає безпідставним посилання позивача за зустрічним позовом на рішення суду у справі № 922/1992/24 щодо встановлення факту наявності у ПФ "ЮНОНА" права власності на спірний газопровід низького тиску, оскільки з тексту судового рішення у справі № 922/1992/24 не вбачається, що судом досліджувались відповідні документи.
Оскільки доводить ПФ "ЮНОНА", що саме остання є власником спірної газової мережі (її частини), не підтверджено належними та достатніми доказами у справі, що виключає можливість укладання відповідного договору, як у редакції позивача за первісним позовом, так і у редакції позивача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивачів у цій справі.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні первісного позову та відмовляє у задоволенні зустрічного позову.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивачів.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.
Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).
У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").
У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).
Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.
При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).
За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а також у зв'язку з відпусткою судді Шатернікова М.І. з 07.10.2025 до 18.11.2025 року, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" ( 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; ідент. код 45051254) до Приватної фірми "Юнона" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 71, кв.21; ідент. код 24339217) про визнання договору укладеним
2. Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом залишити за позивачем за первісним позовом.
3. Відмовити у задоволенні зустрічного позову Приватної фірми "Юнона" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 71, кв.21; ідент. код 24339217) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" ( 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; ідент. код 45051254) про визнання укладеним договору.
4. Судові витрати, сплачені за подачу зустрічного позову, покласти на позивача за зустрічним позовом.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "21" листопада 2025 р.
Суддя М.І. Шатерніков