Дата призначення - - поля не стирати, в поля потрібно ввести дату та час формату "хх.хх.хх" та "хх:хх.
25 листопада 2025 рокуСправа № 914/3375/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
розглянув заяву (вх.№797 від 21.11.2025) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України", вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ (місце знаходження філії: вул. Собранецька, 156, м.Ужгород, Закарпатська область)
до боржника Приватного підприємства "Дністерське", вул. Замкова, 6-А, м. Бережани, Тернопільська область
про видачу судового наказу
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" звернулось до Господарського суду Львівської області області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Дністерське" заборгованості у розмірі 259232,47 грн (137930,93 грн. сума боргу та 121 301,54 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу) та 242,24 грн судового збору.
05.11.2025 ухвалою Господарського суду Львівської області вищезазначену заяву передано за територіальною підсудністю Господарському суду Тернопільської області.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025, для розгляду справи №914/3375/25 визначено суддю Чопка Ю.О.
Розглянувши матеріали заяви та ознайомившись з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Поряд з цим, Господарським процесуальним кодексом України встановлено вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, пунктом 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
В обґрунтування заяви, заявник посилається на невиконання Приватним підприємством " Дністерське " умов примірного договору №25/Ор оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить Державному підприємству "Дрогобицьке лісове господарство" в частині несвоєчасної сплати орендних платежів.
Договором погоджено місячну орендну плату в розмірі 4129,67 грн. (п. 3.5, п.3.6. п. 10.1 Договору).
Оскільки боржник орендну плату не сплачував з 01.02.2023, заявник зазначає, що у ПП " Дністерське " виникла заборгованість в розмірі 137930,93 грн. основного боргу та 121301,54 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
Однак, розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї додатки, суд зазначає , що ДП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" не надало обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу.
Суд не вважає за можливе самостійно встановити за який період та які суми за кожен місяць несплати заявлено до стягнення. Незрозумілими є і вихідні дані, зазначені в акті звірки, оскільки зазначено початкове сальдо - 104067,64 грн, однак період, за який утворилось сальдо, не зазначено. З січня 2025 року по жовтень 2025 року кінцеве сальдо складає 163534,80 грн.
Таким чином, безспірність стягнення суми заборгованості не є документально підтвердженим.
Враховуючи викладене, суд встановив, що заявником порушено вимоги статті 150 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, не додано документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору; заявником мають бути обґрунтовані свої вимоги та додані документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Із поданої заяви не можливо встановити помісячну суму заборгованості, період її нарахування, що є підставою для відмови заявнику у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України).
Щодо стягнення з Приватного підприємства "Дністерське" пені, суд зазначає, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
З аналізу норм ст.ст. 509, 549, 626 Цивільного кодексу України слідує, що пеня за своєю правовою природою є не заборгованістю за договором, а видом штрафної санкції, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов'язання.
А отже, заявлена до стягнення заявником подвійна облікова ставка НБУ від суми боргу (пеня) у розмірі 121301,54 грн є штрафною санкцією в розумінні приписів ст. 549 ЦК України, та не є основним зобов'язанням, тобто вимога заявника в цій частині не відповідає ч. 1 ст. 148 ГПК України.
Наведені обставини є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення з боржника пені у розмірі 121301,54 грн, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 стаття 152 Господарського процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 стаття 153 Господарського процесуального кодексу України).
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (частина 2 стаття 153 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 151, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України", у видачі судового наказу про стягнення з боржника - Приватного підприємства "Дністерське" заборгованості у розмірі 259232,47 та 242,24 грн судового збору.
2. Копію ухвали надіслати заявнику до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання "25" листопада 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Ю.О. Чопко