вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/711/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Редько К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Рівненська обласна державна адміністрація, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобау" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
у судове засідання з'явились представники сторін:
від прокуратури: Ковальчук Інна Леонідівна (в залі суду);
від позивача: Сидорчук Катерина Василівна (в залі суду);
від третьої особи: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до в інтересах держави в особі Рівненської міської ради з позовом до ТОВ "Енергобау" про припинення шляхом розірвання Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0018, площею 0,50 га, укладений 07.11.2007 між Рівненською районною державною адміністрацією та ТОВ "Енергобау", зобов'язання відповідача повернути дану земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Даний позов обґрунтовує тим, що ТОВ "Енергобау", як орендар земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0018, в порушення умов Договору оренди землі від 07.11.2007 (з додатковою угодою №30 від 20.11.2019) та положень земельного законодавства ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності.
Згідно інформації ГУ ДПС у Рівненській області за 2023 - 2025 роки ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" декларації зі сплати орендної плати не подавали взагалі.
З огляду на що, договір оренди землі від 07.11.2007 (зі змінами та доповненнями) підлягає розірванню на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п."д" ч.1 ст. 141 ЗК України, ст. 651 ЦК України та, як наслідок, земельна ділянка з кадастровим номером 5624655300:02:006:0018 - поверненню територіальній громаді міста в особі Рівненській міській раді.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, а відтак суд на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі.
01.08.2025 керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся з позовом до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 06.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.08.2025.
Також, ухвалою залучено Рівненську обласну державну адміністрацію до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
З метою надання сторонам правом скористатися правами, наданими ГПК України, ухвалою від 26.08.2025 відкладено підготовче судове засідання на 16.09.2025.
Ухвалою від 16.09.2025 продовжено ТОВ "Енергобау" строк на подання відзиву до 22.09.2025 включно, підготовче засідання відкладено на 30.09.2025.
Ухвалою від 30.09.2025 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів - 04.11.2025, підготовче засідання відкладено на 14.10.2025 для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору.
Ухвалою від 14.10.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до розгляду по суті на 04.11.2025.
У судовому засіданні 04.11.2025 суд перейшов до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 04.10.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 18.11.2025.
Прокуратура, позивач і третя особа повідомлялися про хід розгляду справи через електронний кабінет, зареєстрований у системі "Електронний суд", що за умовами ч.11 ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням сторони про час і дату судового засідання.
При цьому, ухвали направлялися ТОВ "Енергобау" за адресою: вул. Ніла Армстронга, 4А, кв. 69, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49107, яка зазначена як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
Крім того, ТОВ "Енергобау" повідомлялися про хід розгляду справи через електронний кабінет представника Фрідмана В.Б., зареєстрований у системі "Електронний суд", що за умовами ч.ч.7,11 ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням сторони про час і дату судового засідання.
Таким чином, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача і третьої особи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
Оскільки явка учасників справи не визнавалася обов'язковою, враховуючи положення ч.ч.1,3 ст. 202 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута без участі представників відповідачів, за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Прокурор і представник позивача у судовому засіданні підтримали доводи і вимоги, викладені у позовній заяві.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
07.11.2007 між Рівненською районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та ТОВ "Енергобау" (далі - Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір), зареєстрований в Реєстрі за №4101.
Договір зареєстровано Рівненською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2007 №040758300006.
Пунктами 1, 2 договору визначено, що Орендодавець на підставі розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №519 від 02.11.2007 передає, а Орендар приймає в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,5 га на території Квасилівської селищної ради для будівництва та експлуатації газонаповнюючої компресорної станції.
Відповідно до п.8 вказаного Договору річна орендна плата встановлюється в розмірі 5% від її нормативно грошової оцінки і складає 15 159,94 грн.
Згідно п.11 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частками не пізніше 25 поточного місяця.
Відповідно до п.38 Договору за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Згідно п.35 Договору, дія договору припиняється у випадках дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання стороною обов'язків передбачених договором.
Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 21.03.2019 №240 "Про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки" поновлено вищевказаний договір на 10 років.
На виконання вказаного розпорядження між Рівненською обласною державною адміністрацією та ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" укладено Додаткову угоду №30 до Договору оренди землі від 07.11.2007 від 20.11.2019 та окремі пункти Договору викладено в новій редакції. Зокрема:
"1. Поновити дію договору оренди землі від 07 листопада 2007 року (реєстрація від 07 листопада 2007 року за №040758300006) на 10 (десять) років, до 04 листопада 2029 року, включно.
2. Пункт 2 Договору викласти в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5000 га, кадастровий номер 5624655300:02:006:0018, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за межами населених пунктів на території Квасилівської селищної ради".
3. Пункт 4 Договору викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно Витяг) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель №4518 від 05.08.2019 року, виданого відділом у Рівненському районі, Міськрайонного управлінням у Рівненському районі та м.Рівному ГУ Держгеокадастру у Рівненській області становить 2 957 819 (два мільйони дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч вісімсот дев'ятнадцять ) грн. 00 коп.".
4. Внести зміни до п.8 Договору, виклавши його в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в сумі 147890, 95 (сто сорок сім тисяч вісімсот дев'яносто) грн 95 копійок в рік. До моменту реєстрації речового права, Орендар зобов'язується здійснити оплату за фактичне використання земельної ділянки, у порядку та на умовах, що визначені п.8 Договору та застосовувались до поновлення Договору".
5. Внести зміни до п.10 Договору, виклавши його в наступній редакції: "Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.".
6. Внести зміни до п.11 Договору, виклавши його в наступній редакції: "Орендна плата вноситься у такі строки щомісячно у розмірі 12324 грн 25 коп. (дванадцять тисяч триста двадцять чотири гривні 25 коп.) протягом всього терміну дії договору оренди у місцевий бюджет Квасилівської селищної ради. Орендна плата вноситься у строки визначені податковим законодавством України, а саме рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на розрахунковий рахунок Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області. Орендарю реквізити для сплати орендної плати уточняти у Квасилівській селищній раді. Додаткова Угода №30 від 20.11.2019 є невід'ємною частиною Договору.".
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,5 га к.н. 5624655300:02:006:0018 відсутні.
Відповідно до інформації ГУ ДПС у Рівненській області від 09.07.2025 №4756/5/17-00-13-01-08, за даними інформаційно - комунікаційної системи станом на 14.07.2025 за ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" обліковується податковий борг по коду платежу 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) в сумі 163 592,32 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено позовну заяву ГУ ДПС у Рівненській області про стягнення з ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" податкового боргу по орендній платі за землю у розмірі 163 020,50 грн.
Вказане також підтверджується інформацією Рівненської міської ради №05-01-2716/25-7350/25 від 15.07.2025.
Згідно з даними інтегрованих карток платника орендної плати ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" (ЄДРПОУ 34295895) задекларувало сплату орендної плати за 2022 рік у розмірі 162 680,05 грн, останній платіж здійснено у 2022 році в розмірі 11 445,47 грн.
Крім того, згідно інформації ГУ ДПС у Рівненській області за 2023- 2025 роки ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" декларації зі сплати орендної плати не подавали взагалі.
Таким чином, прокурор вважає, що в порушення умов договору оренди землі від 07.11.2007 (з додатковою угодою №30 від 20.11.2019) та положень земельного законодавства ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивач.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч.3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Як закріплено у ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, а також розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.
Отже правовідносини, що стосуються земель територіальної громади, становлять суспільний інтерес, а їх безоплатне використання такому інтересу не відповідає.
Статтею 80 ЗК України закріплено, що суб'єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до ст. 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Підпунктом 1 п. "б" ч.1 ст. 33 даного Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Відповідно до приписів ч.5 ст. 16, ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно із ч.3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 ст. 60 даного Закону визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Виходячи з наведеного, у відповідності до положення п. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рівненська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси Рівненської міської територіальної громади у межах повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Платежі за землю надходять до бюджетів міських, селищних, сільських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Кошти від плати за землю використовуються на цілі, що визначаються законодавством України. Водночас, ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди по утворенню та використанню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень державного самоврядування, чим суттєво порушує інтереси держави.
В свою чергу, ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" не сплачуючи орендної плати, створює перешкоди суб'єкту владних повноважень для реалізації програми соціально-економічного розвитку громади, оскільки плата за землю є одним з основних джерел доходу до місцевого бюджету.
З урахуванням викладеного, Рівненською окружною прокуратурою скеровано лист до Рівненській міській раді від 16.07.2025 за №50-56-6307 вих-25 з приводу вищевказаного порушення її прав та наявності підстав для їх захисту.
Листом від 22.07.2025 Рівненська міська рада повідомила окружну прокуратуру, що остання не заперечує проти вжиття Рівненською окружною прокуратурою заходів до захисту інтересів територіальної громади.
Слід зазначити, що сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 26.02.2019 у справі №905/803/18 вказано, що "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Згідно постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави є представництво прокурором її інтересів держави в суді шляхом подання відповідного позову.
Рівненською окружною прокуратурою в порядку ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 31.07.2025 повідомлено Рівненську міську раду про намір прокурора звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 07.11.2007 та повернення земельної ділянки.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із вимогами ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 даного Закону).
Згідно ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи ст.ст. 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абз. 5 ч.1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі").
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (ч.2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі").
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Згідно із ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Підпунктом 14.1.147 п.14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Статтею 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (ст. 286.5 ПК України).
Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених п.42.4 ст. 42 ПК України) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Згідно із пп. 14.1.147 п.14.1 ст. 14, ст.ст. 16, 285- 288 ПК України, ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п."д" ч.1 ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з вимогами ст.ст. 629, 651 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23 зроблено висновок про те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад ст. 3 ЦК України.
Відповідно істотність за абз.2 ч.2 ст. 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст. 141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст. 651 ЦК України -у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 зробила висновок, що несплата орендної плати в розумінні п."д" ч.1 ст. 141 ЗК України охоплює випадки лише повної несплати орендної плати, у строки, визначені договором. Натомість часткова несплата (недоплата) орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України, якщо таке порушення умов договору буде кваліфіковане як істотне.
Як вже зазначалось, в порушення вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", вищенаведених вимог ЗК та ПК України, Договору оренди землі від 07.11.2007, з січня 2023 року по даний час ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" не виконувало обов'язки, передбачені зазначеним договором, а саме систематично не сплачувало орендну плату.
Платежі за землю надходять до бюджетів міських, селищних, сільських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Кошти від плати за землю використовуються на цілі, що визначаються законодавством України. Водночас, ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди по утворенню та використанню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень державного самоврядування, чим суттєво порушує інтереси держави.
В свою чергу, ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" не сплачуючи орендної плати, створює перешкоди суб'єкту владних повноважень для реалізації програми соціально-економічного розвитку громади, оскільки плата за землю є одним з основних джерел доходу до місцевого бюджету. А відтак, вказане порушення орендарем умов Договору має бути кваліфіковане як істотне.
З огляду на наведене, наявні підстави для розірвання Договору оренди землі від 07.11.2007.
Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Пунктом 29 спірного договору сторони погодили, що після припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку Орендодавцю у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.
Таким чином, у зв'язку з розірванням Договору оренди землі від 07.11.2007, спірна земельна ділянка підлягає поверненню орендодавцю.
Щодо власника спірної земельної ділянки слід зазначити наступне.
У 2007 році Земельний кодекс України встановлював, що повноваження з розпорядження землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів на території відповідних районів, належать районним державним адміністраціям (статті 17, 122, 123, 124 та пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України).
Надалі, до 2021 року, відповідні повноваження щодо розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів були покладені на обласні державні адміністрації.
Відтак договір оренди земельної ділянки та зміни до нього укладалися саме з зазначеними органами виконавчої влади.
Починаючи з 27 травня 2021 року, відповідно до п.24 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, усі земельні ділянки державної власності, розташовані за межами населених пунктів (за винятком передбачених законом випадків), перейшли у комунальну власність відповідних територіальних громад.
Розпорядження такими земельними ділянками здійснюють сільські, селищні та міські ради як органи місцевого самоврядування (ст.ст. 83, 122 ЗК України).
Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №722-р було визначено адміністративний центр та затверджено територію Рівненської територіальної громади, яка включає місто Рівне та смт Квасилів.
Таким чином, розпорядником і власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста в особі Рівненської міської ради, право власності на яку було зареєстровано за міською радою 18.11.2022.
У зв'язку з цим, Рівненська міська рада надсилала на адресу ТОВ "ЕНЕРГОБАУ" лист №08-231 від 26.01.2023 з додатковою угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а саме щодо зміни орендаря, однак відповідь на вказаний лист до міської ради не надходив, додатковий договір товариством не підписаний.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або госпорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання в укладеному з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасній оплаті оренди обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення основного боргу.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За результатами з'ясування обставин, на які прокуратура посилається як на підставу позовних вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під часрозгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Так, договір оренди землі від 07.11.2007 (зі змінами та доповненнями) підлягає припиненню шляхом розірвання на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п."д" ч.1 ст. 141 ЗК України, ст. 651 ЦК України та, як наслідок, земельна ділянка з кадастровим номером 5624655300:02:006:0018 - поверненню територіальній громаді міста в особі Рівненській міській раді.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1526 від 30.07.2025, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Припинити шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0018, площею 0,50 га, укладений 07.11.2007 між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБАУ".
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБАУ" (вул. Соборна, 12А, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 34295895) повернути Рівненській міській раді (вул. Соборна, 12-а, м. Рівне, код ЄДРПОУ 34847334) земельну ділянку з кадастровим номером 5624655300:02:006:0018, площею 0,50 га, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.
4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБАУ" (вул. Соборна, 12А, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 34295895) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800), судовий збір у розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 25 листопада 2025 року.
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК