вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/988/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Редько К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
про стягнення 280 680,00 грн
у судове засідання з'явились представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Процун О.І. (в режимі ВКЗ);
Суть спору.
23.10.2025 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов ТОВ "Ельпласт-Львів" до АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Рівненська АЕС" про стягнення 280 680 грн.
Позов обґрунтований тим, що між ТОВ "Ельпласт-Львів", як постачальником та АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Рівненська АЕС", як замовником, укладено договір поставки №53-122-01-24-15186 від 12.09.2024. В межах даного договору ТОВ "Ельпласт-Львів" поставило відповідачу товар на загальну суму 280 680,00 грн, однак розрахунок за поставлений товар проведено не було.
Ухвалою від 28.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2025.
14.11.2025 від позивача надійшла заява, у якій ТОВ "Ельпласт-Львів" просить закрити провадження у справі, повернути з Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 4 210,20 грн, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
У заяві товариство підтверджує, що філією "ВП "Рівненська АЕС" було здійснено повну оплату за Договором поставки №53-122-01-24-15186 від 12.09.2024 на спірну суму 280 680 грн, саме: 05.11.2025 на суму 80 960,00 грн, 06.11.2025 на суму 100 000,00 грн, 07.11.2025 на суму 53 560,00 грн, 07.11.2025 на суму 46 160,00 грн.
18.11.2025 від відповідача надійшла заява про зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн.
При цьому, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу долучено до заяви.
Сторони повідомлялися про хід розгляду справи через електронний кабінет, зареєстрований у системі "Електронний суд", що за умовами ч.11 ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням сторони про час і дату судового засідання.
18.11.2025 сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, що в силу ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду заяви.
Щодо закриття провадження у справі.
Пунктом 2 ч.1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Як вбачається з поданого клопотання, після відкриття провадження у справі, сторонами було врегульовано спірні правовідносини шляхом сплати відповідачем спірної заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором поставки №53-122-01-24-15186 від 12.09.2024.
Зазначені обставини свідчать про те, що станом на 18.11.2025 у даній справі відсутній предмет спору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо розподілу судових витрат.
Розподіл судового збору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.4 ст. 231 ГПК України).
Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розподіл судового збору.
Пунктом 5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
За змістом 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин, 4 210,20 грн - сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції №2832 від 23.10.2025 підлягає поверненню ТОВ "Ельпласт-Львів".
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закону) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
В матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЛВ №001266 від 17.12.2018, виданого Даніліну С.В.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону).
Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених ТОВ "Ельпласт-Львів" витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн товариством надано:
- договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.09.2025, укладений між адвoкaтським об'єднанням "Де Лекс", як виконавцем, та ТОВ "Ельпласт-Львів", згідно умов якого відповідно до умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу Замовнику в справі по стягненню з AT "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія ВП "Рівненська АЕС" (надалі- Боржник) на користь Замовника заборгованості по договору поставки № 53-122-01-24-15186 від 12.09.2024.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за домовленістю Сторін Гонорар за надання правничих послуг, передбачених п. 1.1 (в суді першої інстанції) є фіксованим та складає 30 000,00 грн та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого Виконавцем;
- акт наданих послуг до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.09.2025, згідно якого Виконавцем було надано, а Замовником отримано наступний перелік послуг вартістю 30 000,00 грн: попереднє опрацювання матеріалів; аналіз законодавства та судової практики, яка склалася щодо подібних спорів; надання консультацій Замовнику; вибір та формування правової позиції щодо захисту інтересів Замовника; надання консультацій з питань господарського і господарського процесуального законодавства та іншого законодавства, що регулює спірні правовідносини з AT "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія ВП "Рівненська АЕС"; підготовка на направлення адвокатського запиту на адресу Боржника від 25.09.2025; підготовка та направлення претензії від 07.10.2025; підготовка позову з додатками; заяви про закриття провадження у справі в частині сплаченого боргу.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону)
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 (справа №910/13071/19) звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог ч.4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України надано право іншій стороні справи клопотати перед судом про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вказуючи в якості підстави такого клопотання недотримання вимог ч.4 цієї ст. Кодексу.
При зверненні з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач посилається, зокрема на те, що він, діючи сумлінно, самостійно усунув порушення, не затягуючи розгляд справи. Фактично позивач не поніс додаткових витрат на представництво у суді, оскільки спір було вирішено до початку розгляду справи у суді. Таким чином, мети позову досягнуто без розгляду справи по суті, а спір фактично припинено шляхом добровільного виконання зобов'язання.
При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена, що не вимагає від представника позивача витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій. Справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між сторонами.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Виконуючи обов'язок щодо надання оцінки розміру заявленого відшкодування адвокатських витрат (30 000,00 грн) на предмет його дійсності та необхідності, а також критерію розумності розміру, суд зазначає наступне.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У ч.5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про під ставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.
При оцінці обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу суд погоджується з позицією відповідача, що даний спір не відноситься до категорії складних, а підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів або ж здійснення значного обсягу розрахунків.
Так, позовні вимоги ґрунтуються на умовах одного договору, положень ЦК України щодо договору поставки. Отож, справа №918/988/25 не є складною, об'єм доказової та досліджуваної судом бази є незначним, що з боку адвоката не потребувало значного часу для надання такої правничої допомоги, при цьому важливе значення має складність справи, яка не належить до нетипових, не становить значного суспільного інтересу.
В той же час, судом приймається до уваги поведінка відповідача, який діючи сумлінно, самостійно усунув порушення, не затягуючи розгляд справи, фактично позбавивши позивач необхідності нести додаткові витрати на представництво у суді, оскільки спір було вирішено до початку розгляду справи по суті.
Таким чином, мети позову досягнуто без розгляду справи по суті, а спір фактично припинено шляхом добровільного виконання зобов'язання.
Отож, суд робить висновок, що 30 000,00 грн - заявлена ТОВ "Ельпласт-Львів" сума витрат, понесених на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності (необхідності), а також розумності їхнього розміру.
За таких обставин, суд виснує, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному конкретному випадку є визначення для ТОВ "Ельпласт-Львів" відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн; у решті витрат у розмірі 26 000,00 грн - суд відмовляє.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 126, 129-130, 202, 238, 234, 235 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" про закриття провадження у справі задовольнити.
2. Провадження у справі №918/988/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 280 680,00 грн - закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" (вул. Героїв УПА, 4, м. Городок, Львівський р-н, Львівська обл., 81500, код ЄДРПОУ 23957545) судовий збір у розмірі 4 210 (чотири тисячі двісті десять) грн 20 коп., сплачений згідно платіжної інструкції №2832 від 23.10.2025.
4. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 30 000,00 грн витрат на правничу професійну допомогу задовольнити частково.
5. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська обл., Вараський р-н, 34403, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" (вул. Героїв УПА, 4, м. Городок, Львівський р-н, Львівська обл., 81500, код ЄДРПОУ 23957545) 4 000 (чотири тисячі) 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
6. В іншій частині клопотання щодо стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 26 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
7. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст ухвали суду складено і підписано 24 листопада 2025 року
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК