адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
20.11.2025 Справа № 917/641/25
розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", вул. Полтавська, 19 а, м. Гадяч, Миргородський район, Полтавська область, 37300
про стягнення коштів,
у складі суду судді Погрібної С.В.
за участю секретаря судового засідання Ареф'євої Є.С.,
представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про стягнення суми заборгованості за Договором № 8056-ПСО(ТКЕ)-24 від 13.09.2022 в розмірі 30 081 575,48 грн.
Ухвалою від 03.04.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.05.2025, 10:00.
01.05.2025 від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника відповідача (вх. № 5753).
Ухвалою суду від 01.05.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 05.06.2025, 10:30. Ухвалою суду від 05.06.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2025, 11:00.
21.07.2025 від відповідача надійшло клопотання яким відповідач визнає позов та просить зменшити судові витрати.
У зв'язку з перебуванням судді Погрібної С.В. у відпустці, судові засідання призначені на 22.07.2025 та 04.09.2025 не відбулись. Призначено дату судового засідання розгляду справи по суті на 20.11.2025, 11:30.
Обґрунтування позовних вимог.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач) та Комунальним підприємством теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (відповідач) 13.09.2022 було укладено Договір постачання природного газу № 8056-ПСО(ТКЕ)-24 (Договір, а.с. 5-11).
Відповідно до пункту 5.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу здійснюється до 15 числа (виключно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Згідно п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
До вказаного Договору між сторонами підписано ряд Додаткових угод (а.с. 13-15).
На виконання умов Договору, протягом жовтня 2022 - квітня 2023 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 30 081 575,48 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с. 17-27).
Всі акти приймання-передачі були підписані сторонами Договору постачання природного газу
Відповідач у своєму відзиві підтверджує факт постачання газу та його використання для виробництва теплової енергії, проти розміру заборгованості не заперечує. Вказує, що виникнення заборгованості зумовлене об'єктивними обставинами, пов'язаними з публічно-правовим регулюванням тарифів, соціальною функцією підприємства, а також системним невиконанням державою обов'язку з компенсації різниці в тарифах.
Так, відповідач просить взяти до уваги, що виникнення заборгованості сталося не з вини відповідача, а внаслідок об'єктивних обставин та зменшити судові витрати, що підлягають стягненню з відповідача, на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Суд встановивши всі обставини справи та дослідивши докази, приймаючи рішення виходить з наступного:
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами статті 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 3, 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
В силу приписів частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вказаної суми основної заборгованості за договором підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги та вчасно подав відповідну заяву, сплачений позивачем судовий збір підлягає частковому відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (вул. Полтавська, 19 а, м. Гадяч, Миргородський район, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 34401528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 30 081 575,48 грн заборгованості за природний газ та 180 489,45 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) з Державного бюджету України 180 489,45 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 00000 27324 від 27.03.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення складено 25.11.2025.
Суддя Погрібна С.В.