адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
20.11.2025 Справа № 910/10512/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн", вул.Гоголя, 68/1, смт.Гоголеве, Миргородський район, Полтавська область, 38310
про стягнення 347 040,00 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники учасників процесу: відповідно протоколу,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" про стягнення 347 040,00 грн штрафу за поставку неякісного товару внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 25.04.2025 Договору №193/ВОЗ-2025.
Правовими підставами позову вказано, зокрема, ст. 526, 532, 549, 610, 611, 662, 672, 673, 687, Цивільного кодексу України та ст. 193, 197, 222, 231, 268 Господарського кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях (арк.с. 18-47): Виписка з ЄДР, Договір №193 ВОЗ 2О25, заявка та видаткова накладна, акт та протокол 189. акт та протокол 149, претензія Максілайн, докази відправки претензії, лист про заміну товару, акт приймального контролю 148.
Відповідач надав суду за вх № 12810 від 07.10.2025 відзив на позов, за мотивами якого фактичні обставини справи не спростовує, просить суд відмовити в позові; у разі часткового задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з ТОВ «МАКСІЛАЙН» штрафної санкції по Договору № 193/ВОЗ-2025 від 25.04.2025 просить суд вирішити питання про зменшення розміру неустойки, з огляду на відсутність обґрунтування розміру збитків позивача.
В обґрунтування підстав для відмови у позові відповідач стверджує про відповідність поставленого нм товару на виконання заявки № 78/1/10-2136-2025 від 30.05.2025 ТОВ «МАКСІЛАЙН» перед відвантаженням товару в адресу Військової частини НОМЕР_1 НГУ направлено консерви м'ясо-рослинні «Каша рисова зі свининою» для проведення експертних досліджень з питань якості та безпечності. Відповідно до протоколу випробувань харчової продукції ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» № 3823/25х від 23.05.2025 консерви м'ясо-рослинні «Каша рисова зі свининою» за показниками вмісту гормональних препаратів відповідають вимогам нормативних документів. Відповідно до експертного висновку Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області від 27.05.2025 № 1644 п/25 консерви м'ясо-рослинні «Каша рисова зі свининою» за результатами випробувань на наявність мікотоксинів, нітрозамінів, радіонуклідів, токсичних елементів, за молекулярно- генетичними, органолептичними, за фізико-хімічними показниками відповідає нормативній документації. Відповідно до експертного висновку Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області від 03.06.2025 № 1639 п/25 консерви м'ясо-рослинні «Каша рисова зі свининою» за мікробіологічними показниками відповідає нормативній документації.
В обґрунтування підстав для зменшення суми штрафних санкцій відповідач вказує про недоведення позивачем розміру збитків, понесених під час виконання Договору №193/ВОЗ-2025, необхідність дотримання принципів розумності, добросовісності та справедливості при застосуванні неустойки.
Правовими підставами заперечення проти позову вказано ст. 3, 551 Цивільного кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову відповідач надав наступні документи в копіях (арк.с. 84-94): витяг з ЄДР, виписку з ЄДР, декларацію виробника, експертний висновок № 001639 п/25 від 03.06.2025, експертний висновок № 001644 від 27.05.2025, протокол випробувань харчової продукції №3823/25-х.
Позивач надав суду за вх № 13103 від 14.10.2025 відповідь на відзив, у якій вказує, що відповідач поставив позивачу товар, який за органолептичним показником (зовнішній вигляд і консистенція) не відповідає вимогам згідно ДСТУ 4607:2006 «Консерви м'ясо-рослинні. Каші з м'ясом. Загальні технічні умови…».
Протокол випробувань харчової продукції від 11.08.2025 № 6201/25-х є остаточним згідно умов Договору, оскільки повторні дослідження проводились за зверненням відповідача. У п. 8.4. розділу 8 Договору сторони чітко узгодили між собою, що у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 Договору) відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 20% вартості цього Товару, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивач заперечує проти зменшення заявленої до стягнення сум штрафу, наголошуючи, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підрозділи Національної гвардії України суттєво збільшилося навантаження щодо виконання заходів за призначенням, що зумовило додаткові витрати бюджету, тоді як зменшення судом розміру належних до стягнення з Відповідача штрафних санкцій може призвести до негативних наслідків, що позначаться на належному та своєчасному виконання позивачем його основних функцій під час дії режиму воєнного стану.
Інших заяв по суті спору не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
17.09.2025 року до Господарського суду Полтавської області за підсудністю надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" про стягнення 347 040,00 грн штрафу за поставку неякісного товару внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 25.04.2025 Договору №193/ВОЗ-2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025 справу № 910/10512/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 22.09.2025 прийняв зазначену позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі №910/10512/25; призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначив справу у судовому засідання по суті на 21.10.2025 на 11:00 та встановив строки для подання заяв по суті справи.
26.09.2025 до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України через систему "Електронний Суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні 21.10.2025 об 11:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№12376).
Суд ухвалою від 30.09.2025 відмовив у задоволенні означеної заяви представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідач за вх № 13479 від 21.10.2025 надав суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
У судовому засіданні 21.10.2025 року суд означене клопотання протокольною ухвалою відхилив, оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 20.11.2025 до 10:00 год за участю представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач за вх № 14943 від 20.11.2025 надав суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке суд відхилив протокольною ухвалою від 20.11.2025.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Під час розгляду справи по суті представник позивача на позовних вимогах наполягав, суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 20.11.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.
У судовому засіданні 20.11.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
25.04.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максілайн" (Постачальник) укладений Договір №193/ВОЗ-2025 (ар.с. 22-31, надалі - Договір).
При цьому сторони узгодили, зокрема, таке:
- Постачальник зобов'язується поставити Покупцю якісні товари, зазначені у Специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору, а Позивач - прийняти і оплатити такі Товари (п. 1.1 Договору);
- найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в Додатку № 1 до Договору. Код ДК 021:2015:15130000-8 Мясопродукти (п. 1.2 Договору);
- якість товару, який поставляється Постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, ДСТУ 4607:2006 та Технічному опису (Додаток №2 до Договору).
Товар, який Постачальник зобов'язується передати Замовнику, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі Замовнику, а також протягом строку його придатності. Разом з товаром Постачальник повинен передати Замовнику документи, які визначені пунктом 6.5. Договору (п. 2.1 Договору);
- контроль за станом виконання договірних зобов'язань Постачальником здійснюють Замовник, представники Замовника (відповідні посадові особи військової частини, які уповноважені на вчинення дій визначених цим Договором) (п. 3.1 Договору);
- під час поставки кожної партії товару Замовник протягом 2 (двох) робочих днів, проводить обов'язкову перевірку окремих показників якості та безпечності Товару, що постачається Постачальником (далі - контрольні заходи) (п. 3.2 Договору);
- контрольні заходи, включають в себе перевірку безпечності, а саме радіологічними показниками та окремих показників якості - органолептичними та окремими фізико- хімічними показниками, відповідність маркування (етикетування, пакування, тощо) товару, що постачаються відповідно до умов цього Договору, відповідність транспортних засобів, що використовуються для транспортування Товару за цим Договором, вимогам статті 44 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (п. 3.3. Договору);
- контрольні заходи здійснюються в обов'язковій присутності представника Постачальника (який діє на підставі довіреності чи іншого належного документа, що посвідчує повноваження цієї особи, у тому числі на право участі у відборі зразків (проб) щодо відповідної партії товару), а у разі його відсутності - не розпочинаються.
Відсутність в представника Постачальника документів, які підтверджують його повноваження на складання документів від імені Постачальника, має наслідки неявки представника Постачальника.
Результати проведення контрольних заходів оформляються актом приймального контролю у 2-ох примірниках, які підписуються представниками Замовника (товаро-одержувача). що здійснювали перевірку та представником Постачальника (підп. 3.3.1 п. 3.1 Договору);
- якщо під час проведення контрольних заходів за оцінкою Замовника (товароодержувача) існує обґрунтована підозра (тобто існують факти або інформація, які можуть переконати Замовника (товароодержувача), що товар може не відповідати вимогам якості та безпечності за зовнішнім виглядом, іншими органолептичними показниками, невідповідністю маркування або пакування) або встановлено факт, що Товар є небезпечним чи непридатним до споживання, зразок такого товару шляхом комісійного відбору зразків (проб), відбирається у відповідності до умов цього Договору (п.3.9 - п.3.14), та направляється до уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження (випробовування) для цілей державного контролю (далі уповноважена лабораторія), яку визначає Замовник, для проведення лабораторних досліджень.
Такими уповноваженими лабораторіями можуть бути лише ті, у яких місцезнаходження зареєстроване в м. Києві.
При невідповідності результатів дослідження, навіть за одним показником, Постачальник протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись до Замовника (Товароодержувача) щодо проведеня повторного відбору зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості, яка перебуває у Замовника (Товароодержувача) на відповідальному зберіганні, та направлення до уповноваженої лабораторії, яку визначає Позивач. Результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились зверненням Відповідача (підп. 3.3.2 п. 3.3 Договору);
- про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується представниками Замовника (товароодержувача), Постачальником або представником Постачальника та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їхнього залучення), які приймають участь у відборі (п. 3.9 Договору);
- ціна Договору складає 1 735 200,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 289 200,00 грн (п. 4.1 Договору);
- дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці Покупця, яка вручається під особистий підпис Постачальнику. У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару (п. 6.1 Договору);
- що у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 Договору) Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості цього Товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується актом приймального контролю, складеним Замовником (товароодержувачем) та/або протоколами випробувань та/або експертними висновками, виданими уповноваженою лабораторією. Зазначений товар не зараховується Постачальнику у виконання поставки і підлягає заміні в строк 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання Постачальником вказаного акту. У разі заміни товаром з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або з порушенням вимог розділу 2 цього Договору Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 % вартості такого товару за кожен такий випадок, зафіксований Замовником (товароодержувачем). Факт заміни товаром з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або з порушенням вимог розділу 2 цього Договору підтверджується актом приймального контролю, складеним Замовником (товароодержувачем). Сплата штрафу не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань за цим Договором (п. 8.4 Договору).
У додатку № 1 до Договору - Специфікації (арк.с. 31, надалі - Специфікація) сторони узгодили найменування товару консерви м'ясорослинні «Каша рисова зі свининою», країна походження - Україна, строк поставки - до 30.06.2025, кількість - 20 000,00 кг, ціна за одиницю з ПДВ - 86,76 грн, загальна вартість з ПДА 1 735 200,00 грн.
Додатком № 2 до Договору сторони підписали Технічний опис (арк.с. 31 на звороті).
30.05.2025 уповноважений представник Відповідача Басараб Н.М. (довіреність - арк.с. 33 на звороті) отримав наручно заявку від 25.04.2025 № 78/1/10-2136-2025 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 20 000 кг., у відповідні строки та відповідні місця постачання (арк.с. 33). Ця обставина визнається відповідачем у відзиві на позов.
Відповідно до видаткової накладної № СК_0000276\3078 від 25.06.2025, Відповідачем було поставлено Товар за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, у кількості 20 000 кг та загальною вартістю 1 735 200,00 грн (арк.с. 34).
Згідно умов пунктів 3.2 та 3.3. розділу 3 Договору 26.06.2025 уповноваженою комісією Позивача у присутності уповноваженого представника Відповідача згідно акту відбору зразків (проб) для проведення досліджень від 26.06.2025 №149 було відібрано 18 зразків, загальною масою 9,45 кг, на дослідження - 3,15 кг Товару (арк.с. 38).
Відбір зразків (проб) проводився згідно ДСТУ 8448:2015.
Відібрані зразки було направлено до лабораторії, яка уповноважена проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю, - ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» за адресою м. Київ, вул. Метрологічна, 4, для перевірки на відповідність Товару вимогам ДСТУ 4607:2006 «Консерви м'ясорослинні. Каші з м'ясом. Загальні технічні умови.»
За результатом проведених досліджень ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» складений протокол випробувань харчової продукції від 14.07.2025 № 5156/25-х, в якому зазначено, що зразок продукції (Товар) (реєстраційний № 5156) за органолептичним показником (зовнішній вигляд і консистенція) не відповідає вимогам згідно ДСТУ 4607:2006 «Консерви м'ясорослинні. Каші з м'ясом. Загальні технічні умови.» (арк.с. 38-39).
За клопотанням відповідача 29.07.2025 уповноваженою комісією Позивача у присутності уповноваженого представника Відповідача Басараб Н.М. (довіреність - ар.к.с. 35) було повторно відібрано зразки Товару у подвійній кількості, про що було складено акт відбору зразків (проб) для проведення досліджень № 189 від 29.07.2025 (арк.с. 36).
Відібрані зразки Товару у подвійній кількості було направлено на дослідження до лабораторії, яка уповноважена проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю, ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» за адресою м. Київ, вул. Метрологічна, 4, для перевірки на відповідність Товару вимогам ДСТУ 4607:2006 «Консерви м'ясорослинні. Каші з м'ясом. Загальні технічні умови.»
За результатами проведених повторних лабораторних досліджень Товару ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» виданий протокол випробувань харчової продукції від 11.08.2025 № 6201/25-х, відповідно до якого зразок продукції (Товар) (реєстраційний № 6201) за органолептичним показником (зовнішній вигляд і консистенція) не відповідає вимогам згідно ДСТУ 4607:2006 «Консерви м'ясорослинні. Каші з м'ясом. Загальні технічні умови.» (арк.с. 36-37).
Ці обставини відповідачем визнаються, про що сказано у відзиві на позов.
За результатами проведених первинних досліджень зразків Товару та їх повторних досліджень, уповноваженою комісією позивача був складений Акт приймального контролю № 148 від 18.07.2025, в якому було зазначено про прийняття комісією рішення не приймати неякісний Товар у кількості 20 000,00 кг на продовольчі склади позивача (арк.с. 45-46).
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань в частині поставки товару належної якості, позивачем був здійснений розрахунок штрафу у розмірі 20% вартості недоброякісного товару згідно з п. 8.4. Договору та направлено відповідачу претензію від 15.08.2025 (арк.с. 40-42) з вимогою щодо сплати штрафу (докаи направлення - арк.с. 43).
Враховуючи відсутність реагування відповідача на вказану претензію, несплату штрафу, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ГК України, ЦК України, і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами з ч. 1, 3 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Статтею 687 Цивільного кодексу України (ч. 1) встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
За ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановив судом, у пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в Додатку № 1 до Договору. Код ДК 021:2015:15130000-8 Мясопродукти. У додатку № 1 до Договору - Специфікації (арк.с. 31, надалі - Специфікація) сторони узгодили найменування товару консерви м'ясорослинні «Каша рисова зі свининою», країна походження - Україна, строк поставки - до 30.06.2025, кількість - 20 000,00 кг, ціна за одиницю з ПДВ - 86,76 грн, загальна вартість з ПДА 1 735 200,00 грн.
У п. 2.1. Договору сторони узгодили, що якість Товару, який поставляється Відповідачем, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, ДСТУ 4607:2006 та Технічному опису.
Проте наявні в матеріалах справи складені ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» протоколи випробувань харчової продукції, як первинний від 14.07.2025 № 5156/25-х, так і повторний від 11.08.2025 № 6201/25-х (повторний), засвідчують невідповідність поставленого відповідачем Товару вимогам 4607:2006 «Консерви м'ясорослинні. Каші з м'ясом. Загальні технічні умови».
Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачем був поставлений неякісний товар.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 8.4 Договору сторони узгодили, що у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 Договору) Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості цього Товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується актом приймального контролю, складеним Замовником (товароодержувачем) та/або протоколами випробувань та/або експертними висновками, виданими уповноваженою лабораторією.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Заперечення відповідача проти позову з огляду на наявність експертних висновків, які підтверджують якість поставленого товару, суд оцінює критично.
Як встановив суд, при укладенні Договору сторони погодили вимоги щодо якості товару, проте відповідач прийняті на себе зобов'язання з поставки якісного товару не виконав.
Надані відповідачем докази наведеного не спростовують, оскільки ініційовані відповідачем перед поставкою товару позивачу з метою якості контролю продукції лабораторні дослідження, за наслідками якого складені експертні висновки про відповідність продукції нормативним документам, проводились установами, які не узгоджені сторонами, як передбачає п. 3.4. Договору; зразки для аналізу відбиралися без участі представника позивача (п. 3.2., 3.3. Договору); результати випробувань продукції після поставки (як первинне, так і проведене за зверненням відповідача повторне) дали протилежні висновки тим, що зроблені відповідачем перед поставкою товару; для проведення ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» лабораторних досліджень зразки відібрані за участю обох сторін, висновки зроблені узгодженою сторонами установою, поширюються на всю партію товару, а результати повторних досліджень є остаточними, оскільки вони проводились за зверненням відповідача (в п. 3.3.2. та 3.4. Договору).
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
Стосовно заяви відповідача про зменшення суми штрафу суд зазначає таке.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Водночас, зміст положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України не зобов'язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є дискреційним правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 по справі №911/2269/22.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено жодними доказами ні обставин його важкого фінансового стану, ні значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, тобто наявність об'єктивних, виняткових та непереборних обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за договором та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).
На момент укладення Договору відповідач мав розуміти всі ризики, які можуть виникнути в зазначених умовах, однак свідомо уклав договір на зазначених умовах.
Ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик - є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того, принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому, у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов'язків за договором.
Отже, в даному випадку розмір заявленого до стягнення штрафу, який погоджений сторонами Договору, має компенсаторний характер, а не виступає інструментом збагачення для позивача.
Суд враховує, що поставлений відповідачем неякісний товар призначався для забезпечення продовольства особового складу позивача, що особливо під час дії режиму воєнного стану є неприпустимим.
Окрім того, прохання відповідача про зменшення штрафних санкцій, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
А тому, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач порушив прийняті на себе обовязання за Договором та поставив неякісний товар, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, суд приходить до висновку, що підстави для відмови у стягненні штрафу відсутні.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи та почуто всі доводи сторін.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 347 040,00 грн штрафу за поставку неякісного товару в порушення умов укладеного 25.04.2025 між сторонами Договору №193/ВОЗ-2025 підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 5364 від 18.08.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 164,48 грн (арк.с. 18).
Зарахування судового збору у розмірі 4 164,48 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною довідкою (арк.с. 50).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" (вул.Гоголя, 68/1, смт.Гоголеве, Миргородський район, Полтавська область, 38310, код ЄДРПОУ 45221291) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 347 040,00 грн штрафу за поставку неякісного товару та 4 164,48 грн судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.
Повне рішення підписане 25.11.2025
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик